Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Повертайтеся назад і нема проблем! – Сказала я, коли сестра подзвонила з Польщі. А ще нещодавно вона хизувалась своїм неймовірним європейським життям

– Повертайтеся назад і нема проблем! – Сказала я, коли сестра подзвонила з Польщі. А ще нещодавно вона хизувалась своїм неймовірним європейським життям

Viktor
16 Вересня, 202516 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Повертайтеся назад і нема проблем! – Сказала я, коли сестра подзвонила з Польщі. А ще нещодавно вона хизувалась своїм неймовірним європейським життям

Моя сестра Настя завжди мріяла виїхати з України. Та одне її зупиняло – вона не звикла працювати, та розуміла, що в Європі без грошей ніяк. Ще й чоловіка такого ж недолугого собі знайшли. Вони прожили в шлюбі 4 роки, народився в них синочок. Жили з батьками, їли їхні харчі й ні копійки в дім не давали. Зять заробляв копійки і все його влаштовувало.

Та все змінила війна. Щойно вона почалась сестра з зятем і племінником швиденько зібралась і виїхала до Польщі. Якось його і через кордон пропустили. Ми такого рішення не зрозуміли, адже жили на Буковині й у нас доволі спокійно було. Утім Настя нарешті втілила свою мрію. Вони оселились в Любліні, щоб додому ближче було добиратись.

Сестра страшенно тішилась, адже їм надали житло, щомісяця давали виплати. Згодом зять якийсь там підробіток знайшов. Я не заздрила, та були моменти неприємні мені. От, наприклад, коли Настя хизувалась їхнім життям, виставляла світлини з відпочинку в інтернеті. А колись у нас розпочався блекаут, взагалі жартувати почала.

 – Що, може вам свічки вислати? Треба було також виїхати, жили б як нормальні люди!

І це вона казала, знаючи, як нам важко. Згодом не раз насміхалась. Особливо, коли мого чоловіка мобілізували. Допомогу ж нікому не пропонувала, ані мені, ані батькам. За них мені особливо прикро було, все ж вони стільки для Насті зробили. 

Та нещодавно все змінилось. Після дронової атаки сестра подзвонила в сльозах:

 – У нас тривога була, це так страшно! Що ж нам робити? Як бути!

 –  То їдьте назад, тут безпечно! – Спокійно сказала я.

 – Ти знущаєшся? Чи тобі смішно? 

 – Так само як і тобі було. 

Вона образилась на мене. А потім мама зізналась, що вона дзвонила й просила гроші. Бо вони тепер хочуть далі їхати, до Німеччини. Та я вирішила відразу розставити всі крапки над “і” і висунула мамі ультиматум.

 – Даси їй гроші – втратиш мене!

 – Чого це? Як ти можеш таке казати?

 – А так, ви з татом багато Насті допомагали. Я проти не була, і для нас нічого не просила. Та зараз в нашій країні війна і не знати, що далі буде. Крім того, не забувай, хто поруч з тобою. Ви лиш нам мене можете розраховувати!

Мама погодилась і відмовила сестрі. Вона ж написала мені гнівне повідомлення. Сказала, що ніколи мені цього не пробачить. А ви б як на моєму місці вчинили?

IrynaS

Навігація записів

М’які та повітряні оладки, як хмара. Їх зметуть першими зі столу
В селі Золотий Колодязь на Донеччині жили чоловік з жінкою. Коли прийшли українські розвідники, вони пішли прив’язати собаку, і прuвели 8 озброєних окyпантів — історія одного бою Айбoкса, розвідника 2-го батальйону оперативного призначення “Vanguard” Бригади “Рубіж”. Відео

Related Articles

– Те, що сьогодні тут з’явилися ви – це таке щастя!..– Дивно. – На обличчі у Тетяни з’явилася недовірлива усмішка. – Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я повірила вам на слово? Невже я схожа на таку наївну жінку?

Viktor
11 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Те, що сьогодні тут з’явилися ви – це таке щастя!..– Дивно. – На обличчі у Тетяни з’явилася недовірлива усмішка. – Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я повірила вам на слово? Невже я схожа на таку наївну жінку?

― А що тут ще можна подумати?! Чи ти не придумав гідного пояснення цьому? Тоді у тебе буде на це багато часу, ― Ліза вказала на сумку, що самотньо стояла біля дивана, і судорожно стиснула руки. ― Іди, Артем. Я не хочу тебе більше бачити.

Viktor
11 Лютого, 202611 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до ― А що тут ще можна подумати?! Чи ти не придумав гідного пояснення цьому? Тоді у тебе буде на це багато часу, ― Ліза вказала на сумку, що самотньо стояла біля дивана, і судорожно стиснула руки. ― Іди, Артем. Я не хочу тебе більше бачити.

Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…

Viktor
11 Лютого, 202611 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…

Цікаве за сьогодні

  • – Те, що сьогодні тут з’явилися ви – це таке щастя!..– Дивно. – На обличчі у Тетяни з’явилася недовірлива усмішка. – Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я повірила вам на слово? Невже я схожа на таку наївну жінку?
  • ― А що тут ще можна подумати?! Чи ти не придумав гідного пояснення цьому? Тоді у тебе буде на це багато часу, ― Ліза вказала на сумку, що самотньо стояла біля дивана, і судорожно стиснула руки. ― Іди, Артем. Я не хочу тебе більше бачити.
  • Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…
  • Знайомі напросилися на дачу «на шашлики», але приїхали з порожніми руками. Замість м’яса їм підсмажила кабачки. Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь…
  • – Знаєш, так буває: вдома – це чудовий хлопець, а як хтось з’являється сторонній, він одразу починає говорити про дружину всяке і навіть не помічає цього. Знаєш, чому так виходить? – Чому?
  • – Алло, Вітя… – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий – Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна.– Мамо, справді, подзвони Світлані. Вона краще з усім впорається. А я як тільки звільнюся, то зразу підʼїду… Син поклав слухавку.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes