Моя сестра Настя завжди мріяла виїхати з України. Та одне її зупиняло – вона не звикла працювати, та розуміла, що в Європі без грошей ніяк. Ще й чоловіка такого ж недолугого собі знайшли. Вони прожили в шлюбі 4 роки, народився в них синочок. Жили з батьками, їли їхні харчі й ні копійки в дім не давали. Зять заробляв копійки і все його влаштовувало.
Та все змінила війна. Щойно вона почалась сестра з зятем і племінником швиденько зібралась і виїхала до Польщі. Якось його і через кордон пропустили. Ми такого рішення не зрозуміли, адже жили на Буковині й у нас доволі спокійно було. Утім Настя нарешті втілила свою мрію. Вони оселились в Любліні, щоб додому ближче було добиратись.
Сестра страшенно тішилась, адже їм надали житло, щомісяця давали виплати. Згодом зять якийсь там підробіток знайшов. Я не заздрила, та були моменти неприємні мені. От, наприклад, коли Настя хизувалась їхнім життям, виставляла світлини з відпочинку в інтернеті. А колись у нас розпочався блекаут, взагалі жартувати почала.
– Що, може вам свічки вислати? Треба було також виїхати, жили б як нормальні люди!

І це вона казала, знаючи, як нам важко. Згодом не раз насміхалась. Особливо, коли мого чоловіка мобілізували. Допомогу ж нікому не пропонувала, ані мені, ані батькам. За них мені особливо прикро було, все ж вони стільки для Насті зробили.
Та нещодавно все змінилось. Після дронової атаки сестра подзвонила в сльозах:
– У нас тривога була, це так страшно! Що ж нам робити? Як бути!
– То їдьте назад, тут безпечно! – Спокійно сказала я.
– Ти знущаєшся? Чи тобі смішно?
– Так само як і тобі було.
Вона образилась на мене. А потім мама зізналась, що вона дзвонила й просила гроші. Бо вони тепер хочуть далі їхати, до Німеччини. Та я вирішила відразу розставити всі крапки над “і” і висунула мамі ультиматум.
– Даси їй гроші – втратиш мене!
– Чого це? Як ти можеш таке казати?
– А так, ви з татом багато Насті допомагали. Я проти не була, і для нас нічого не просила. Та зараз в нашій країні війна і не знати, що далі буде. Крім того, не забувай, хто поруч з тобою. Ви лиш нам мене можете розраховувати!
Мама погодилась і відмовила сестрі. Вона ж написала мені гнівне повідомлення. Сказала, що ніколи мені цього не пробачить. А ви б як на моєму місці вчинили?
IrynaS