Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Свекруха у мене дуже хитра жінка. Вона любить жити на широку ногу, але за чийсь рахунок

Свекруха у мене дуже хитра жінка. Вона любить жити на широку ногу, але за чийсь рахунок

Viktor
9 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Свекруха у мене дуже хитра жінка. Вона любить жити на широку ногу, але за чийсь рахунок

Свекруха у мене дуже хитра жінка. Вона любить жити на широку ногу, але за чийсь рахунок.

Живе Інна Василівна в Рівному у трикімнатній квартирі. А ми з чоловіком після навчання залишились в Тернополі. Дорога не близька, тож бачимось із мамою чоловіка не часто. Та це і добре, бо так би роззорились.

Справа в тому, що Інна Василівна не бідує, гарно одягається і їсть усе, що захоче. Вона свого часу працювала на керівних посадах, тож має гарну пенсію. До того ж має квартирантів, що живуть разом із нею. Та, коли приїжджає до нас, то поводиться так, ніби вона найбідніша людина на планеті.

Ми з Віктором працюємо багато і живемо, не скажу, що багато, але не бідуємо. Маємо власну квартиру, по автівці. Донька та син навчаються у хорошому вузі та школі.

Свекруха, як приїде, то не на один день і привезе з собою онукам хіба цукерок чи фруктів. Коли ж гостює у нас, то хоче їсти різні смаколики і вважає, що ми повинні задовольняти всі її примхи. Не раз я купувала Інні Василівні одяг, який їй подобався чи техніку якусь. Мені не шкода, але поводиться вона дуже хитро.

Коли ми разом йдемо до магазину, то свекруха бере все, що хоче і не дешеві продукти, а тоді на касі робить вигляд, що довго шукає гаманець:

– Оленко, ти ж заплатиш? Телефоном собі раз і готово, бо поки я той гаманець знайду.

– Так, звісно.

І так щоразу, то вона не може гроші в сумці знайти, то гаманець вдома забула, то готівки не має, а картка в іншій сумці. Я завжди платила і мовчала, а цього разу вирішила її провчити.

В кінці літа Інна Василівна гостювала у нас і так вийшло, що у неї випадали іменини.

– Треба відсвяткувати. Та й разом дітям свято перед початком навчання влаштуємо.

Я погодилась. Ми поїхали до магазину. Свекруха, як завжди, обирала все дороге і складала у кошик. Я мовчала і лише дивилась. Як набрали повно всього, пішли на касу. І там Інна Василівна каже:

– Поки я буду складати продукти в пакети, розрахуйся. Воно ж телефоном швидше і зручніше.

– Я б з радістю, але телефон розрядився, а грошей я з собою не брала.

Інна Василівна аж на лиці побіліла, як таке почула, але дороги назад уже не було. Бачили б ви, як вона оплачували свої покупки на 3 тисячі. Вдома Інна Василівна зі мною не розмовляла, а я мовчки накривала на стіл.

Зробили свято, яке так хотіла свекруха. Яка ж я була задоволена собою, що так вчинила. Можливо, тепер Інна Василівна буде думати перед тим як щось купувати і зрозуміє, що це дорого – виконувати її “хотілки”.

Свято пройшло на славу. Усім сподобалось частування, тільки Інна Василівна не промовила жодного слова. Навіть не подякувала за вітання на честь її іменин.

Як вважаєте, я правильно зробила? Що б ви робили на моєму місці?

Навігація записів

– Скільки ще ти плануєш гарувати на хату в селі, в якій навіть не живеш? Не думаєш про себе, подумай хоч про дитину. – прохав мене чоловік. І я розумію, що він стовідсотково правий, але по іншому я можу вчинити.
Дуже смачний та гарний у розрізі пляцок “Діброва”. Не сухий, м’який та ароматний!

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes