Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Кoаліція охочих, охочих до чого? Литoвський пoлітик написав нuщівну стaттю про єврoпейських сoюзників України

Кoаліція охочих, охочих до чого? Литoвський пoлітик написав нuщівну стaттю про єврoпейських сoюзників України

Viktor
21 Травня, 202521 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Кoаліція охочих, охочих до чого? Литoвський пoлітик написав нuщівну стaттю про єврoпейських сoюзників України

Ексочільник литовського МЗС партнерам: «А ви пробували справді підтримати Україну?»

Колишній голова Міністерства закордонних справ Литви Ґабріелюс Ландсберґіс розкритикував позицію «коаліції охочих», яка зібралась 11 тижнів тому. Про це передає «Главком» з посиланням на сайт Ландсберґіса.

Ландсберґіс назвав основні підсумки прогресу «коаліції охочих» станом на сьогодні.

За словами політика, Макронові довелося нагадати колегам, що суверенні держави не потребують дозволу Путіна, щоб розміщувати війська в Україні. Проте він наголосив, що Польща все одно виступила проти розміщення військ.

Мерц заявив, що Taurus «на столі», а потім прибрав його зі столу.

«Було ухвалено рішення висунути ультиматум про припинення вогню, але потім вирішили його не виконувати. Можливо, це сталося через те, що ніхто не мав плану, як його виконати – що, своєю чергою, ставить під сумнів мудрість самого його висування. Трамп, можливо, боячись, що європейці вкрадуть його Нобелівську премію миру, зірвав їхній план і підтримав іншу ідею, яка не спрацювала, тому він заперечив, що її підтримував. Його нинішня позиція така: «нічого не станеться, поки я і Путін не зустрінемося». Це звучить трохи занадто схоже на 1938 рік, чи не так?», – йдеться у статті.

Також ексочільник МЗС згадав заяву Мерца, що заморожені активи буде використано «якщо» це законно. – «Але ми вже давно знаємо, що це законно. То чому він просто не може сказати, що активи буде використано — без «якщо»?».

«Путіну пригрозили «паралізуючими» санкціями, які згодом перетворилися на погрозу почати підготовку паралізуючих санкцій, а потім – на звичайний раунд санкцій, які є такими ж паралізуючими, як м’які подушки в сценці Монті Пайтона. І хоч я, безперечно, бажаю їм усіляких успіхів, я дивуюсь: чому так важко знайти бодай якісь докази того, що коаліція охочих насправді хоч щось готова зробити – не кажучи вже про щось справді визначальне? Скажімо, ми чули чимало про 1000 кораблів так званого тіньового флоту Рóсії. І от після місяців переговорів Европі вдалося узгодити санкції проти менш ніж 200 з них. Якщо додати 100 уже санкціонованих, то ми стрімко наближаємося до 300! Із тисячі. Це означає, що ще 700 кораблів і далі курсують з Санкт-Петербурга куди завгодно » везучи російську нафту і повертаючись з юанями, рупіями чи якою там ще валютою користуються покупці», – додав він.

А це означає, що російська скарбниця досі наповнюється грошима.

«Отож… наступного разу, коли ми скажемо Путіну «готуйся бути паралізованим», цілком можливо, що його паралізує від сміху. Путін чудово розуміє, як (не) працюють правила ЕС – і, друзі, він аж ніяк не тремтить. Ми навіть не можемо досягти серйозного поступу у питанні вступу України до ЕС. Фактично, ми йдемо назад. Евросоюз відновить довоєнні мита на Україну з 6 червня. Це рішення коштуватиме українцям понад €3 млрд щорік. І водночас високопосадовці їдуть до України, щоб оголосити про пакет допомоги на €1 морд. У цьому нема навіть мінімальної логіки. Підсумовуючи: попри всі слова і заяви, які ми чули після виступу Джей Ді Венса в Мюнхені, маємо ситуацію без військ, майже без зброї, без заморожених активів, без протиповітряної оборони, без паралізуючих санкцій, без вступу до ЕС, з новими митами – і без Taurus. То що насправді відбувається? Я боюся, що відповідь — «нічого». А може, ще гірше», – пише Ландсберґіс.

Литовський політик припускає, що можливо насправді ніхто не готовий робити нічого, крім розмов про готовність. – «Можна сказати, що все, що відбувалося після Мюнхенської конференції з безпеки, – це точнісінько те затягування часу, якого й варто було чекати від Европи, яка відмовилася від ідеї захищати Україну й погодилася перерозподілити ресурси на виробництво пресрелізів, які створюють враження прогресу, але не містять жодного реального змісту».

На кінець Ландсберґіс запитав тих політиків, які обіцяли «стояти поруч з Україною»: «А ви пробували справді підтримати Україну?».

Навігація записів

Україна звернулась до ЄС із закликом удвічі зменшити граничну ціну на російську нaфту.
В ЗСУ з’явилася перша штуpмова мотoциклетна рoта. Відео

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
  • Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди
  • — І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!
  • Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно, – сказала Світлана. -Ну, а мені тоді все господарство. Корову з теличкою, поросят і гусей з качками. Ніхто не проти, я сподіваюся, – ствердно підсумувала Ганна. -Я проти, – пролунав тоненький голосок
  • І от та «нагорода».. Новосілля, перша власна квартира.. Я тоді щиро хотіла, щоб у них було красиво й по-родинному тепло. хай у них буде сервіз не просто як посуд, а як символ. Як благословення на щасливе життя.
  • Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися із Сашком, вони вже облаштувалися в Португалії
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes