Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Вбuвство українок зaрадu вuкрадення нeмовляти: німeцькoму пoдружжю прuсудuлu дoвічне ув’язнeння

Вбuвство українок зaрадu вuкрадення нeмовляти: німeцькoму пoдружжю прuсудuлu дoвічне ув’язнeння

Viktor
10 Лютого, 202510 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до Вбuвство українок зaрадu вuкрадення нeмовляти: німeцькoму пoдружжю прuсудuлu дoвічне ув’язнeння

У Німеччині відбувся суд над подружжям, яке вбило двох українок, Маргариту Разаз та її мати Марину Стеценко, аби викрасти новонароджену дитину першої і видати її за свою. За цей злочин німців засудили до довічного увʼязнення.

Про це пише BR24. Регіональний суд Мангейма також визнав підсудних винними у викраденні неповнолітньої.

Усі сторони, включно із захистом, у своїх клопотаннях вимагали довічного ув’язнення. За словами речника суду, прокурор і співпозивач також вимагали встановити особливу тяжкість провини. Так зрештою і сталося – це означає, що дострокове звільнення для сімейної пари після 15 років ув’язнення майже неможливе.

Вбивство українок заради викрадення немовляти: німецькому подружжю присудили довічне ув'язнення

“На початку січня, на початку судового процесу, обидва обвинувачених зізналися у злочинах у заявах, зачитаних їхніми адвокатами. Обидва також висловили каяття. За наявними даними, чоловік заявив, що вбив двох жінок гумовим молотком”, – сказано в повідомленні.

Зʼясувалося, що німці потай дали двом українкам седативні препарати під час відвідин ресторану. Оскільки Марина Стеценко відчула себе погано, пара вдала, що хоче відвезти її до лікарні. Натомість вони відвезли жінку, яка страждала на тяжкі порушення свідомості, до озера в Бад-Шенборні. Там обвинувачений убив її кількома ударами по голові та скинув тіло в озеро.

Вбивство українок заради викрадення немовляти: німецькому подружжю присудили довічне ув'язнення

Пара повідомила Маргариті, що у її матері стався серцевий напад. Вони поїхали з молодою жінкою та дитиною до Рейнської греблі у Гоккенгаймі, де чоловік ударив Маргариту по голові та вбив її, доки вона також перебувала під дією ліків. Потім пара спалила тіло та забрала дитину жертви із собою.

Вбивство українок заради викрадення немовляти: німецькому подружжю присудили довічне ув'язнення
Вбивство українок заради викрадення немовляти: німецькому подружжю присудили довічне ув'язнення

Зазначається, що цей вирок суду все ще може бути оскаржено.

Як повідомляв OBOZ.UA, у березні 2024 року місті Гоккенгайм (земля Баден-Вюртемберг) знайшли мертвою 27-річну біженку з України Маргариту Разаз, яку раніше вважали зниклою безвісти. Дочка загиблої, якій було лише пʼять тижнів, та її 51-річна мати Марина Стеценко безслідно зникли.

Згодом знайшли й тіло матері Маргарити – його виявили в озері поблизу села Бад-Мінгольсгайм. Доньку 27-річної жертви поліцейські звільнили з рук пари викрадачів, після чого Мія перебуває під опікою спеціальної служби.

Чоловіка та жінку, у яких знайшли дитину, було затримано, їх запідозрили у вбивстві.

Згодом стало відомо, що на лаві підсудних опинилося подружжя німців – 45-річна жінка та її 43-річний чоловік. Вони прагнули за будь-яку ціну мати дочку, що й спонукало їх до вчинення вбивств.

Джерело

Навігація записів

НAБУ і САП у мeжах операції «Чиcте міcто» щодо корyпції в Київcькій міськраді прoвели низку обшyків у пoв’язаних з оргaнізатором злочuнної схeми оcіб
Потап пішов на інтерв’ю до росіянина Юрія Дудя та заявив, що в Україні всі гoворять роcійcькою. Після такого кроку повернути репутацію Олексію буде, ймовірніше, просто неможливо..

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – Мамо. У мене є новина. Хороша. Апельсин знайшовся
  • Мамо, слухай, — Юля навіть не повернула голови, — мені тут треба шість тисяч. Терміново. У Дениса кросівки порвалися, соромно в школу відправляти, а Полінці за танці підняли оплату. Та й мені на процедури до косметолога треба, а то обличчя зовсім «попливло» від стресу. Мати замерла з рушником у руках. — Юлечко, сонечко. Але ж я тільки вчора віддала тобі половину своєї пенсії на продукти. І з того підробітку в аптеці теж майже нічого не лишилося. — Ой, мам, ну не починай цю пісню про бідність! — Юля нарешті відірвалася від телефону, і її голос став різким. — Ти ж отримала виплати за стаж, плюс ті копійки з аптеки. Куди ти їх діваєш? Тобі ж нічого не треба! Сидиш вдома, дивишся свої серіали, кашу їси. Тобі що, для рідних онуків шкода
  • А де…? — почав було Денис, і в його голосі почулося легке тремтіння. Дідусь вийшов із сараю, ведучи за кермо новенький, блискучий велосипед із великими колесами. — Машину я продав одному колекціонеру, — спокійно сказав він. — Він її відновить, і вона знову буде їздити дорогами, а не стояти на місці. А за ті гроші ми купили тобі ось цей «байк». Тепер ти сам собі двигун. Грошей від продажу старого заліза якраз вистачило на хороший транспорт. Денис спочатку розгубився, але коли сів на сидіння і відчув під ногами педалі, його обличчя знову засяяло. Того вечора за вечерею наш старший син Максим, який уже вчиться в університеті і щодня проводить години в метро та маршрутках, не витримав і почав жартувати: — Ну, нарешті в цій родині справедливість перемогла! — реготав він, намазуючи хліб маслом. — А то що це за порядки
  • Вона уважно оглянула мене, зробила ковток кави й граціозно поправила шовковий комір на своїй шиї, немов цей жест був її природним правом. — Ви, напевно, Наталія Миколаївна? — м’яким оксамитовим голосом, трохи хрипкуватим, промовила вона. — Максим казав, що ви іноді приходите прибирати. Я — Жанна. У цей момент у моїй голові зіткнулися два потоки думок: «що, в біса, тут відбувається» і «вона що, назвала мене прибиральницею?»
  • Що це, доню? — прошепотіла бабуся. — Полуниця? Зараз? На Великдень? Її очі округлилися від подиву…
  • Стефцю, — сказав якось Василь, коли ми сиділи так, — може, вже не будемо мучити одне одного цим «кум-кума»? Ми ж знаємо одне одного все життя. Хіба погано нам разом? Я подивилася на нього. Його очі світилися теплотою і надією. Я знала, що він має на увазі. Я теж відчувала, що між нами з’являється щось більше, ніж просто дружба. — Не погано, Василю. Зовсім не погано, — тихо відповіла я. — Мені з тобою спокійно. Але ти знаєш, що скажуть діти… І люди в селі… — Скажуть, — кивнув він. — Пліткуватимуть. Але вони далеко. А ми тут. І старість у нас теж тут. І кому, як не нам, знати, яка вона — самотня. Нам не треба питати дозволу ні в кого. Ми маємо право на щастя. Навіть тепер. Навіть на схилі літ. Його слова прозвучали так переконливо, що я не могла не погодитися. Ми вирішили спробувати. Просто бути разом. Не оформляти ніяких паперів, не робити гучних заяв. Просто жити поруч і підтримувати одне одного. Новина про наше «зближення» пішла по селі, як вітер по стерні. Я бачила, як сусіди шепочуться за моєю спиною, як вони дивляться на нас з Василем, коли ми йдемо разом вулицею. Хтось засуджував, хтось просто дивувався. Але мені було байдуже. Мені було добре з Василем. І не минуло й тижня, як пролунав дзвінок від Наталки. Я побачила її ім’я на екрані телефону, і моє серце стиснулося. Я знала, що цей розмова буде важкою
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes