Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Сaм ростив шіcтьох дітей: на Куpщині загuнув 37-рiчний воїн із Дніпропeтровщини

Сaм ростив шіcтьох дітей: на Куpщині загuнув 37-рiчний воїн із Дніпропeтровщини

Viktor
1 Лютого, 20251 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до Сaм ростив шіcтьох дітей: на Куpщині загuнув 37-рiчний воїн із Дніпропeтровщини

У боях на Курщині загинув захисник із Дніпропетровщини Микола Костянецький. На війну він пішов добровольцем на початку повномасштабного вторгнення Росії, смерть прийняв, відмовившись здаватися в полон ворогу.

Без батька залишилися шестеро дітей, яких чоловік виховував сам. Про загибель Героя розповів голова Самарівської міської ради Сергій Рєзнік.

Сам ростив шістьох дітей: на Курщині загинув 37-річний воїн із Дніпропетровщини. Фото

“Кулеметник кулеметного відділення Костянецький Микола Володимирович був одним із тих воїнів, які перенесли бойові дії на територію ворога – на Курщину. Він мужньо та самовіддано боровся проти ворогів України, був вірним побратимом та до останнього подиху оберігав нашу державу. На жаль, Микола Костянецький загинув під час виконання бойового завдання”, – зазначив міський голова.

Сам ростив шістьох дітей: на Курщині загинув 37-річний воїн із Дніпропетровщини. Фото

Миколі Костянецькому було 37 років. До повномасштабного вторгнення Росії він працював слюсарем. Коли ж РФ напала, чоловік пішов на фронт добровольцем.

Рідні Миколи розповідають: родина була для нього сенсом життя. А вона в чоловіка була чималенькою: він виховував шістьох дітей.

“Він пішов на війну, залишив нам дітей. Дружина його кинула. Її не було. Ми виховували дітей 9 років. Діти залишилися зі мною”, – розповіла журналістам “Суспільне Дніпро” сестра полеглого захисника Оксана Костянецька.

Сам ростив шістьох дітей: на Курщині загинув 37-річний воїн із Дніпропетровщини. Фото

Вона додала, що племінників надалі виховуватиме сама.

Загинув Микола Костянецький у січні. За словами сестри, він до останнього не склав зброю, відмовившись здатися у полон ворогові.

“Його змушували кинути автомат. Він його не кинув, щоб не загинули люди. І все, його вбили там”, — розповіла Оксана.

З Героєм у рідному місті Самар (колишній Новомосковськ) попрощалися 28 січня.

Сам ростив шістьох дітей: на Курщині загинув 37-річний воїн із Дніпропетровщини. Фото

“Дуже тяжко сім’ї. Нам дуже боляче. Ось так нам і дістається спокій в наших містах. Ось така ціна”, — сказав журналістам двоюрідний брат загиблого Дмитро.

Джерело

Навігація записів

Рaзумков – 3еленському! “Якщо в тебе Володя ще є хоч кpапля совісті, скасуй те, що вчора твої слуги проголосували, бо люди тобі цього ніколи не прoбачать”
Страшний ранoк 1-го лютого!! Більше ЗО ВИБУХІВ! 3 ОБЛАСТІ. Десяткu ТУ-95 в пoвітрі.. Маcoвaaна атaкa на мicта.

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Я тут порахував наші витрати за цей місяць. Костюм обійшовся в копієчку. Плюс подарунок шефу — ми з хлопцями скидалися на дорогий годинник, моя частка чимала.
  • Люсь, ти чого, навіщо ти це робиш? Люся. Давай, вставай. Я… ж не можу без тебе. Ти ж знаєш, вдома без тебе погано
  • – Мамо. У мене є новина. Хороша. Апельсин знайшовся
  • Мамо, слухай, — Юля навіть не повернула голови, — мені тут треба шість тисяч. Терміново. У Дениса кросівки порвалися, соромно в школу відправляти, а Полінці за танці підняли оплату. Та й мені на процедури до косметолога треба, а то обличчя зовсім «попливло» від стресу. Мати замерла з рушником у руках. — Юлечко, сонечко. Але ж я тільки вчора віддала тобі половину своєї пенсії на продукти. І з того підробітку в аптеці теж майже нічого не лишилося. — Ой, мам, ну не починай цю пісню про бідність! — Юля нарешті відірвалася від телефону, і її голос став різким. — Ти ж отримала виплати за стаж, плюс ті копійки з аптеки. Куди ти їх діваєш? Тобі ж нічого не треба! Сидиш вдома, дивишся свої серіали, кашу їси. Тобі що, для рідних онуків шкода
  • А де…? — почав було Денис, і в його голосі почулося легке тремтіння. Дідусь вийшов із сараю, ведучи за кермо новенький, блискучий велосипед із великими колесами. — Машину я продав одному колекціонеру, — спокійно сказав він. — Він її відновить, і вона знову буде їздити дорогами, а не стояти на місці. А за ті гроші ми купили тобі ось цей «байк». Тепер ти сам собі двигун. Грошей від продажу старого заліза якраз вистачило на хороший транспорт. Денис спочатку розгубився, але коли сів на сидіння і відчув під ногами педалі, його обличчя знову засяяло. Того вечора за вечерею наш старший син Максим, який уже вчиться в університеті і щодня проводить години в метро та маршрутках, не витримав і почав жартувати: — Ну, нарешті в цій родині справедливість перемогла! — реготав він, намазуючи хліб маслом. — А то що це за порядки
  • Вона уважно оглянула мене, зробила ковток кави й граціозно поправила шовковий комір на своїй шиї, немов цей жест був її природним правом. — Ви, напевно, Наталія Миколаївна? — м’яким оксамитовим голосом, трохи хрипкуватим, промовила вона. — Максим казав, що ви іноді приходите прибирати. Я — Жанна. У цей момент у моїй голові зіткнулися два потоки думок: «що, в біса, тут відбувається» і «вона що, назвала мене прибиральницею?»
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes