Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Чебуреки: найпростіший і вдалий рецепт тіста на чебуреки! Соковиті, хрусткі і пухирчасті

Чебуреки: найпростіший і вдалий рецепт тіста на чебуреки! Соковиті, хрусткі і пухирчасті

Viktor
3 Жовтня, 20243 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Чебуреки: найпростіший і вдалий рецепт тіста на чебуреки! Соковиті, хрусткі і пухирчасті

Тісто виходить м’яким і повітряним, при цьому, в складі немає горілки і оцту. Ви зможете розкатати його в тонкі пласти і воно не буде рватися при формуванні чебурека.

Для приготування тіста необхідні такі інгредієнти:

  • борошно – 250 г;
  • сіль – 0.5 ч.л;
  • вода гаряча – 120 г;
  • олія рафінована рослинна – 2 ст.л.

Для приготування начинки необхідно взяти:

  • яловичина і свинина – по 150 г;
  • цибуля – 1 шт;
  • вода – 50-60 мл;
  • сіль, перець і інші спеції за смаком.

Кипяток змішуємо з сіллю і рослинною олією. Борошно просіваємо і всипаємо в тісто, добре вимішуємо лопаткою, потім місимо руками, не менше, ніж 5 хвилин. Накриваємо тісто плівкою і залишаємо на столі на 30 хвилин.

Змішуємо яловичину і свинину, заправляємо сіллю, перцем, улюбленими спеціями, цибулею, натертою на середній тертці або подрібненою блендером. Якщо ви бачите, що фарш сухуватий, вливайте води рівно стільки, скільки дасть м’ясу необхідної соковитості.

Ділимо тісто на 8 шматків і кожен розкатуємо в тонкий корж, викладаємо начинку, накриваємо другим коржем і защипуємо краї.

Розігріваємо олію на сковороді і обсмажуємо чебуреки з двох боків до золотистої скоринки.

Викладаємо чебуреки на паперові рушники, щоб вони ввібрали надлишки олії.

Подаємо страву гарячою, можна з м’ясним бульйоном або улюбленим соусом.

Навігація записів

Тане у роті: найсмачніший яблучний пиріг! З ідеально ароматною кремовою скоринкою
Як ти могла так вчинити? Ти ж зганьбила Петра на всю околицю. Треба було уже зі своїм іноземцем в готелі пожити цей час – повчала мене сестра колишнього чоловіка.

Related Articles

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Оформляємо салати у квітковому стилі. 10 красивих варіантів

Viktor
20 Грудня, 202520 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Оформляємо салати у квітковому стилі. 10 красивих варіантів

Цікаве за сьогодні

  • – Галино Петрівно, це не подарунки! Подарунки роблять добровільно. А ваш син узяв мої речі без дозволу і віддав вам! Мене ніхто не питав. Це називається інакше. – І як це називається? – Крадіжка!
  • Коли оголосили її станцію, вона підвелася, перекинула сумку через плече. Кіт одразу ж зіскочив із сидіння. Вона подумала, що він залишиться у вагоні й поїде далі. Але він вийшов слідом. Вона попрямувала до виходу. Через кілька кроків знову озирнулася — він йшов за нею. Не поспішав, не намагався наблизитися, не жалібно плентався слідом — просто рухався в тому ж напрямку, тримаючи дистанцію, ніби їхні шляхи збіглися випадково.
  • Я тут подумала. Я не можу повернутися в ту стару квартиру. Там стіни тиснуть. Там пахне старістю і твоїм Сергієм. — Мамо, про що ти? Скоро переїдемо сюди всі разом, або… ми сюди, а ти там будеш господаркою, — Тетяна намагалася усміхнутися. — Ні. Я житиму тут. Одна. Тетяна завмерла з викруткою в руках. — Як — одна? А ми? А діти? Ми ж садочок уже тут знайшли поруч… Ми ж ремонт під себе робили! Ти ж казала — «це для вас»! Ганна Степанівна повільно повернулася. Її очі були сухими й холодними, як італійський мармур. — Я казала багато чого. Але гроші — мої. Документи — на мені. Я десять років не доїдала, не досипала, міняла памперси чужим старим, щоб мати право на гідну старість. А ви? Ви молоді. У вас є Сергій. Хай він тобі заробляє на квартири. А я хочу тиші. Я хочу пити каву на цій кухні й не чути, як чоловік хропе за стіною. — Мамо… я ці мішки зі сміттям на собі тягала… — Тетяна відчула, як голос дрижить. — Я тут кожну плитку вимила своїми сльозами! Я ж не наймала майстрів, щоб тобі гроші зекономити
  • Це що таке? Ти коли встигла викинути гроші?— коротко запитав чоловік. Софія відчула, як серце збилося з ритму. Вона намагалася надати голосу невимушеності: — Ой, Тарасе, ти вже встав? Це я на ювілей твого дядька підготувалася. Хотіла виглядати достойно поруч із тобою. Тарас поставив каву на комод і повільно підійшов ближче. Він розглядав сукню на дружині так, ніби це був дефект на стіні. — Скільки, Софіє? Я питаю: скільки ти викинула гривень на цей шматок тканини? — Тарасе, там була величезна знижка. Лише півтори тисячі. — Півтори тисячі? — він іронічно підняв брову. — Тобто купу банок консервів для нашої комори? Чи могла заправити машину? Ми збираємо на сонячні панелі, Софіє. Кожна гривня має працювати, а не висіти в шафі. — Але я сама їх заробила! — вигукнула вона. — Я працювала ночами над тим логотипом для пекарні. — «Сама заробила»? А чиїм інтернетом ти користувалася? У чиїй квартирі ти сиділа в теплі? Чию каву ти зараз пила б, якби я не дбав про бюджет? У родині немає «своїх» грошей. Є спільні гроші. І ти мене щойно зрадила заради смарагдової ганчірки
  • — Мамо, з днем народження. Ось, це від нас. Простягнув «білий конверт» — звичайний, без підпису, без листівки, без жодних слів. Просто «білий конверт» … Я ходила повз нього майже дві години, ніби він притягував погляд. Нарешті сіла, взяла його до рук, відкрила.Ніколи б не подумала, що діти здатні на таке . І тут до ранку рішення визріло саме собою…
  • Завтра я зустріну свій день народження сама. Вперше за п’ять років — справді сама. І тут я раптом зрозуміла одну важливу «річ»…І ця «річ» назавжди змінила моє життя..
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes