Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Ціле відро помідорів чері я зібрала дітям. Дала – нехай консервують. А тоді приїхала і побачила, що вони зробили з городиною. Так прикро мені ще не було

Ціле відро помідорів чері я зібрала дітям. Дала – нехай консервують. А тоді приїхала і побачила, що вони зробили з городиною. Так прикро мені ще не було

Viktor
25 Вересня, 202425 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до Ціле відро помідорів чері я зібрала дітям. Дала – нехай консервують. А тоді приїхала і побачила, що вони зробили з городиною. Так прикро мені ще не було

Я живу за містом. Завжди мала город. Ділянка невелика. Та я знаю секрети, як з малих грядок багато городини зібрати. Так вже кілька років маю високі грядки з помідорами чері, підв’язую їх і до кінця вересня плоди збираю. Та якщо раніше я самотужки консервувала городину, то цьогоріч зовсім не можу.

Річ у тім, що через цю спеку в мене почались проблеми з судинами, тиск постійно скаче. Стояти на кухні за плитою сил мені бракує. Саме тому подзвонила синові й попросила забрати помідори.

Мій Русланчик вже рік як вдруге одружився. З першою дружиною вони розлучились дуже не гарно. Прожили у шлюбі десять років, двоє дітей є. Наталя наче й не погана була, дуже ґаздовита, завжди мені на городі допомагала. Та надто вона проста для мого сина. Він завжди хотів більш витончену, цікаву.  Тож не дивно, що син почав на інших заглядати. Невістка тоді дуже нерозумно вчинила, почала істерики влаштовувати. От і відштовхнула Руслана остаточно.

Ліля ж зовсім інакша. Дівчина модельної зовнішності, міська, син з нею помолодшав, розквіт. Давно я його таким не бачила. 

Коли молоді приїхали, то дуже здивувались. Невістка думала, що я вже закручені банки їм дам. Раніше постійно син брав їх, а вона так вихваляла. Та помідори все ж забрали. Коли молоді поїхали я згадала, що хотіла ще зелень передати. Вирішила наступного ранку самотужки привезти, однаково збиралась на ринок. 

Це була якраз субота. Я дісталася квартири Руслана. Постукала, син відчинив. 

 – Ну що, Ліля вже закрила помідори?

 – Ні, я закриваю.

 – Як? А дружина де?

 – Поїхала нігті робити. 

 – А тоді закриватиме?

 – Ні, сказала, що не буде на ці дурниці час марнувати. Поїде з подругами на басейн. Нічого, я самий впораюсь.

Я увійшла і побачила картину. Мій Руслан самотужки підготував банки. Дивився відео по інтернету з рецептом і так і робив.

 – Сину, а що як вистрелять?

 – Та сподіваюсь, що ні.

Я залишилась з Русланом і допомогла йому. Так прикро мені стало. Схоже дарма він Наталю покинув. Далі ж лише важче буде. Я хочу висловити Лілі все, що думаю про цю ситуацію. Та не знаю, як це зробити. Порадьте, як в такій ситуації вчинити? І взагалі, чи правильно, що невістка собі таке дозволяє?

Навігація записів

Трамп заявив, що “виведе” США з війни в Україні.
Я був найбагатшим, найщасливішим чоловіком і бaтьком”: після втрати сім’ї Ярoслав Базилевич вперше написав про трагедію

Related Articles

– А чи не тому, що знала, що я сьогодні на роботу йду? Більше я про неї чути не хочу. І говорити про це не бажаю. А ти міг би дати цукор і знову зачинити двері. Не обов’язково на каву зазивати. Чи нудно тобі зі мною?

Viktor
26 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А чи не тому, що знала, що я сьогодні на роботу йду? Більше я про неї чути не хочу. І говорити про це не бажаю. А ти міг би дати цукор і знову зачинити двері. Не обов’язково на каву зазивати. Чи нудно тобі зі мною?

«Ти з’їла 4 шматки хліба, я — 3». Чоловік (52 роки) дістав калькулятор у ресторані й почав ділити рахунок по стравах

Viktor
26 Березня, 202626 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до «Ти з’їла 4 шматки хліба, я — 3». Чоловік (52 роки) дістав калькулятор у ресторані й почав ділити рахунок по стравах

— Облінилася ти вкрай, Дашо! Мати в гості їде, а ти палець об палець не вдарила, щоб їй догодити. Вона в мене тепер веган, забула? Викидай своє м’ясо, зливай сметану — коровам боляче, а мені соромно за таку дружину!

Viktor
26 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Облінилася ти вкрай, Дашо! Мати в гості їде, а ти палець об палець не вдарила, щоб їй догодити. Вона в мене тепер веган, забула? Викидай своє м’ясо, зливай сметану — коровам боляче, а мені соромно за таку дружину!

Цікаве за сьогодні

  • – А чи не тому, що знала, що я сьогодні на роботу йду? Більше я про неї чути не хочу. І говорити про це не бажаю. А ти міг би дати цукор і знову зачинити двері. Не обов’язково на каву зазивати. Чи нудно тобі зі мною?
  • «Ти з’їла 4 шматки хліба, я — 3». Чоловік (52 роки) дістав калькулятор у ресторані й почав ділити рахунок по стравах
  • — Облінилася ти вкрай, Дашо! Мати в гості їде, а ти палець об палець не вдарила, щоб їй догодити. Вона в мене тепер веган, забула? Викидай своє м’ясо, зливай сметану — коровам боляче, а мені соромно за таку дружину!
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Мар’яно, я знаю, що ти вдома! — гупав у двері колишній чоловік. — Відчиняй, не змушуй мене кричати на весь під’їзд! — голос Андрія був хрипким, але в ньому відчувалася та сама самовпевнена солодкість, яка колись її зачарувала, а тепер викликала лише нудоту. Вона повільно повернула ключ, але залишила двері на міцному сталевому ланцюжку. — Чого тобі треба, Андрію? — її голос звучав холодно, як бруківка на Центральній площі в січні. — Оце так прийом. Навіть не впустиш законного чоловіка води напитися? Я з миром прийшов, Мар’яно. Повернувся в рідні Чернівці, хочу все виправити, з чистого аркуша почати. Через щілину вона побачила, як сильно він здав. Колись стильний та доглянутий, тепер він нагадував людину, яка звикла спати в залах очікування. Пом’ята шкіряна куртка, брудні кросівки, втомлені очі. Але той самий хитрий вогник маніпулятора нікуди не зник. — Ти мені ніхто. Ми офіційно розлучені вже три роки. Суд розірвав наш шлюб заочно, оскільки ти не давав знати про себе. Іди геть, я тебе не кликала
  • Ой, ледве донесли ці торби! — Ганна Петрівна, свекруха, замість вітання кинула сумки прямо на світлий килим. — Синку, зустрічай матір! Соломіє, що стоїш як нежива? Допоможи дитині, зовиці своїй, пакети важкі підхопити! Богданчику! Сину, де ти є? Соломія застигла з ополоником у руці, відчуваючи, як серце починає калатати швидше. — Ганно Петрівно. Мар’яно. Ви як тут? Богдан казав, що ви збиралися на оздоровлення в санаторій наступного місяця. Ми ж вас зовсім не чекали і не запрошували в гості. — Та яке там «наступного»! — Ганна Петрівна вже скидала туфлі, безцеремонно розкидаючи їх по кутках. — Вирішили, що в Миргороді зараз найкращий сезон. А навіщо нам той санаторій, ті казенні ліжка, коли в дитини ціла велика квартира? Ми на тиждень, а може й на два — як піде. Ми ж рідні люди, хіба нам треба запрошення з печаткою? Ми по-простому, по-сімейному
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes