Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Звільненuй з полoну російськuй окупaнт заявuв, що хоче повернутuся на війнy в Укрaїну. Відео

Звільненuй з полoну російськuй окупaнт заявuв, що хоче повернутuся на війнy в Укрaїну. Відео

admin
31 Травня, 202231 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до Звільненuй з полoну російськuй окупaнт заявuв, що хоче повернутuся на війнy в Укрaїну. Відео

Полон російського окупанта нічому не навчив

Російський окупант Дмитро Парамошкін, який побував на війні в Україні, потрапив у полон, був обміняний, заявив, що хоче знову поїхати в Україну. Про це він розповів в інтерв’ю російському виданню «Фонтанка».

24-річний рядовий Дмитро Парамошкін із Санкт-Петербурга підписав контракт із російською армією у 2020 році, до кінця строкової служби. 25 лютого 2022 року Парамошкіна та його товаришів по службі привезли до Криму. Там вони отримали нове завдання – їх відправили до Херсона, а потім до Миколаєва.

Дорогою до Миколаєва колона російських військових потрапила під артилерійський обстріл і розділилася на кілька частин. У групі Дмитра лишилося близько 30 людей. На нічліг група військових, у якій перебував Парамошкін, зупинилася у лісосмузі. Коли він прокинувся, то виявив, що лишився сам. Його товариші по службі забули його.

«Залишили мене, виходить, забули», – розповів Дмитро.

Через три дні він вийшов із лісу в пошуках їжі, і його одразу ж затримали українські військові. Окупанта відвезли до Нової Одеси, а потім до Вінниці, де помістили до слідчого ізолятора.

Парамошкін стверджує, що у полоні його регулярно били, особливо після того, як окупанти чинили звірства на окупованих територіях.

На запитання журналістки «Фонтанки», що він думає про події у Бучі, Парамошкін заявив, що не вірить у звірства своїх товаришів по службі і вважає це постановкою.

Парамошкін став одним із російських полонених, з яким записав відео український блогер Володимир Золкін, який записує інтерв’ю з полоненими. Дмитро стверджує, що відео було постановочним, а відповіді на запитання йому видали наперед.

Парамошкін провів у полоні близько півтора місяця. 19 квітня його разом з іншими полоненими перевезли до СІЗО ближче до кордону із Запорізькою областю, а невдовзі відбувся обмін.

«Вранці нас посадили в автобус, мішки на голову одягли, відвезли до якогось мосту, він був підірваний. На одному боці стояли два автобуси українці і ось нас 46 людей. З іншого боку — три «Камази» наших росіян, були й українські військовополонені. Там міст підірваний, річка, і каміння кинули. Ми пройшли під мостом, підвелися, і потім українці пішли. Виходить, із двох сторін. Вони в автобус сіли, ми — у «Камази». І звідти вже пощастило. Можна сказати, як у кіно», – розповів Парамошкін.

В інтерв’ю Парамошкін розповів, що має намір повернутися на війну, знову повторивши «байку» про те, що нічого не знав і «їхав на навчання».

«Я людина військова, проста. Там мої пацани залишилися. Дізнатися, як вони там. Плюс у нас є просування вперед. Все гаразд, тактика змінилася. Це все сталося через неготовність. Нам не сказали, що ми їдемо в Україну, нас не готували до цього», – заявив він.

При цьому мати Дмитра Парамошкіна назвала свого сина патріотом, а навіщо Росія напала на Україну – не знає.

«Як правильно, як неправильно, я не маю права судити. Хто я така? Але я вважаю, що Росія таки не агресор. Я вважаю, що це правильно робиться. Що цих нациків треба… Отож Діма каже, що цих нациків треба… прибирати», – сказала мати Парамошкіна.

Нагадаємо, раніше у Сєверодонецьку українські військовослужбовці розбили штурмову групу 7-ї бригади російських окупантів. Двоє окупантів потрапили у полон.

Джерело: Главком

Навігація записів

У США пояснuлu, чому бuтва за Дoнбaс буде вuрішaльнoю у вiйні РФ протu Укрaїни
Українські десантнuкu покaзaлu, як знuщyють окyпантів: техніка пeрeтвoрюється на метaлoбрyхт. Відео

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Роман зайнявся документами — чи почав займатися, але в середині тижня у нього з’явився якийсь співрозмовник щодо потенційного проєкту, і документи зависли. Марина дооформила сама – пішла на годину раніше з роботи, поїхала до школи, розібралася.
  • Все всередині кричало – кинути їм ключі в обличчя, вигукнути все, що накопичилося. Але Марія мовчала. – Мамо, стій! – Старша схопилася. – Ти не можеш просто так забрати ключі! – Можу, – відповіла Марія і подивилася на чоловіка. – Олексію, проведи дочок!
  • Ганна з сімʼєю поїхала в село на дачу. Вже здалеку жінка зрозуміла, що щось не так… Її стара хатина сяяла свіжою фарбою, дах був новий, а паркан стояв рівно! – Не туди заїхали, чи що? – сказала Ганна чоловіку. – Та ні… Вона впевнено відкрила хвіртку й зайшла на подвір’я. – Жіночко, а ви хто? Чому це ви заходите сюди, як до себе додому?! – з хати вийшла якась немолода жінка. Вона була в сукні… Яка належала матері Ганни! І витирала руки об мамин фартух! Ганна так і стала не розуміючи, що це таке коїться
  • Наталя приїхала у квартиру своєї матері, якої нещодавно не стало. В квартирі бабусі Ганни зараз жив син та невістка Наталки. Жінка хотіла забрати деякі речі матері. Двері були відчинені, Наталя тихенько зайшла. У спальні було чути голос Насті, невістка розмовляла з кимось по телефону. – Не буду їй заважати, – вирішила Наталя, і вже хотіла було зайти у кімнату матері, як раптом її увагу привернула одна фраза невістки. Наталя підійшла ближче до спальні невістки та сина, тихенько причаїлася, прислухалася до розмови Насті… і аж рота відкрила від почутого
  • Марина відчула себе зле, пішла з роботи раніше. Прийшовши додому, вона налила собі гарячого чаю з медом і лягла в ліжко. Тільки вона почала засинати, як почула звук замку вхідних дверей. Вона стрепенулась, сонливий стан як рукою зняли. Марина знала, що чоловік пізно прийде. – Пройдисвіти залізли? – промайнуло в її голові. – Але де вони ключі взяли? Вона тихо встала і підійшла до зачинених дверей кімнати. Марина почула, як непроханий гість пройшов на кухню, відкрив холодильник і дістав щось звідти. Марина тихо прочинила двері, заглянула на кухню і… ахнула від побаченого
  • Виносьте усе, хлопці, до останньої табуретки, бо тут немає жодної речі, на яку вона б заробила своїми руками, — голос колишнього чоловіка пролунав у порожньому коридорі так буденно, ніби він замовляв доставку піци, а не виносив життя жінки, з якою прожив три десятки років. Ганна стояла біля вікна, стиснувши пальцями підвіконня. Сергій прийшов не один. З ним були двоє кремезних чоловіків у робочих комбінезонах, які без зайвих слів почали відсувати диван. — Сергію, що ти робиш? — Ганна намагалася говорити спокійно, хоча всередині все тремтіло. — Ми ж усе поділили. Ти забрав свою машину, ти забрав свої інструменти, ти забрав навіть набір вудок, якими ні разу не користувався. Він обернувся до неї. — Я забрав те, що влізло в багажник, — кинув він. — А тепер прийшов за рештою. Юрист сказав, що я маю право на все, що було куплено за мій рахунок. А оскільки ти все життя пропрацювала в реєстратурі поліклініки за копійки, то зрозуміло, чиї тут гроші. — Я працювала тридцять років, Сергію. Я вела господарство. Я виховала нашу доньку. — Господарство? — він засміявся, і цей сміх був неприємним. — Це твоя робота була. Обов’язок. За це гроші не платять. Так що відійди вбік, не заважай людям працювати
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes