Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Uncategorized
  • Я не люблю Радянський Союз. Насамперед тому, що там мені брeхали. Помилуйтесь на фото. Ось насправді хтось оплачував усе це-Ветеран АТО

Я не люблю Радянський Союз. Насамперед тому, що там мені брeхали. Помилуйтесь на фото. Ось насправді хтось оплачував усе це-Ветеран АТО

admin
21 Січня, 202221 Січня, 2022 Коментарі Вимкнено до Я не люблю Радянський Союз. Насамперед тому, що там мені брeхали. Помилуйтесь на фото. Ось насправді хтось оплачував усе це-Ветеран АТО

Іноді знаходяться такі, хто грізно запитує: “А чому ти так не любиш Радянський Союз? Держава тебе безкоштовно вчила, лікувала, квартири безкоштовно роздавала. А ти, невдячний…”Відповідаю: так, я не люблю Радянського Союзу. Насамперед тому, що там мені брехали. Брехали глобально і безсовісно. Тому що не лікувала і не вчила державу безплатно. Помилуйтесь на фото. Ось насправді хтось оплачував усе це. Осадча Євдокія Аронівна. Безкоштовною рабською працею в колгоспі імені Леніна від зорі до зорі.1969 рік. У Японії давно винайдено радіотелефон, американський астронавт зіграв у гольф на Місяці. А тут – 12 рублів пенсії. Після мінімум 45 років каторжної роботи при середній зарплаті 4 рублі 64 копійки на місяць.Якщо комусь із любителів світлого радянського минулого забулося – у 1969 році пляшка найдешевшої горілки (у СРСР всі на горілку міряли) коштувала 2 рублі 87 копійок.Але це – останні роки. А до 1964 року цього не було. Були “трудодні”. І по кілограму зерна на один “трудодень”. Ліпота…А середня зарплата в СРСР у 1969 році (за офіційним курсом) – 122 долари 98 центів.А середня зарплата у США – 491 долар 14 центів.Тобто, у США роботяга отримував вчетверо з гаком більше за нижчих цін на млеко-сало-яйця та штани.Насправді зарплата в СРСР була ще нижчою, якщо брати не завищений офіційний, а реальний курс “дерев’яного”.До речі, любителі “совка”, не згадайте, чому рубль називали “дерев’яним”?Ось за рахунок всього цього вам і будували потворні “хрушівки” (в народі – “хрущоби”) і вчили не дуже якісно, ​​інакше б ви масово не сиділи перед телевізорами, заряджаючи воду від “цілителя” Чумака. І лікували – теж абияк, бо якби лікували нормально, у вас було б здоров’я як у американських пенсіонерів і хоча б половина зубів у роті.Тож не треба нам про “щасливе радянське життя” казки розповідати. Це все брехня. Безпардонна. Її у спеціальному “органі” винаходили. Називався він Відділ агітації та пропаганди ЦК КПРС. І з кожної настінної радіоточки (у народі “брехунець”) цю брехню у вуха радянським людям вдували.“Безкоштовні квартири”. Ага, щасс…P.S.Більш детально про реалії життя в СРСР; про колгоспи, “трудодні”, “сині конверти”, “безкоштовні” квартири, радянську стоматологію, пологові будинки і про те скільки мільйонів рублів крутилося в сейфах злодійкої радянської партійної номенклатури – у книзі, автором якої маю честь бути“СУТІНКОВА КРАЇНА”

Vikinngg Kuruchenko

Навігація записів

Тисячі людей, які вчора купалися, зробили велику помилку, люди і не підозрюють, що окунання в холодну воду нa Вoдoхpeщa не змиє гріхи
Виступ Блiнкена в Берлiні рве меpежу: Чиї вiйська отoчили чиїх? Яка кpаїна силою зазiхнула на територiю iншої? Чиє військо… ВІДЕО

Related Articles

Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Viktor
21 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Цікаве за сьогодні

  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes