Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Бабуся залишила квартuру онукові і відвідувала його тільки уві сні. Колu він вранці проснувся і подивився на стіл, у нього вiдвuсла щeлепа…

Бабуся залишила квартuру онукові і відвідувала його тільки уві сні. Колu він вранці проснувся і подивився на стіл, у нього вiдвuсла щeлепа…

admin
3 Червня, 20203 Червня, 2020 Коментарі Вимкнено до Бабуся залишила квартuру онукові і відвідувала його тільки уві сні. Колu він вранці проснувся і подивився на стіл, у нього вiдвuсла щeлепа…

Я вчився в університеті, коли моя бабуся покинула нас. Це був справжній удар для нашої сім’ї, особливо важко переніс я. Я довіряв їй всі мої секрети, міг завжди сподіватися на її допомогу і захист, коли батькам щось не подобалося.

І ось я почав жити дорослим життям, з’їхав від батьків і вирішив самостійно заробляти. Скажу чесно, у мене це не дуже добре виходило, грошей було впритул. Дуже складно поєднувати роботу і навчання. Батьки все одно допомагали. І ось в один момент я зміг назбирати і купити мотоцикл – це була моя мрія.

Я готовий був недоїдати, але назбирати на бажане. Щастя тривало недовго, я не зміг впоратися з керуванням, впав і мені наклали гіпс на руку. Про роботу мені довелося забути, так як я ремонтував телефони, а це робота з дрібними деталями.

Коли мені зняли гіпс, в нашому будинку сталося ще одне гщре. Мама потрапила в лікарню і їй потрібно було терміново робити дорогу опурацію. Ми всі вирішили, що будемо продавати квартиру, аби мама була здорова.

Поки ми шукали покупців, я жив в бабусиній квартирі. Після випадку з мамою, я підійшов до портрета бабусі і став з нею говорити. Так як раніше. В ту ніч бабуся прийшла до мене уві сні, сіла на своє улюблене місце біля квітки і постійно звертала на неї увагу. Вранці, прокинувшись, я згадав, що його давно не поливав і напевно це був знак.

У наступну ніч, бабуся знову підійшла до квітки і вже намагалася її зрушити але у неї не виходило. Сон був настільки реалістичний, що з ранку я підійшов до квітки і не міг зрозуміти, що ж з нею.

І в цю ніч, знову бабуся прийшла до мене уві сні, вона підійшла до того ж квітки, стала її штовхати, вона впала і горщик розбuвся. Я прокинувся і у мене мурашки по шкірі пробігли. Вирішив втілити сон в реальність і відсунути квітку.

Поставивши її на підлогу я побачив, що в столі стоїть нерідна дощечка. Прибравши її у мене відвисла щелепа. Виявляється, що це була бабусина схованка, де вона зберігала ювелірні прикраси і гроші.

Найбільше мене здивувала, те, що бабуся відчувала, що ми потребуємо в фінансах. Завдяки цій знахідці ми зробили мамі опepацію, квартиру залишили собі, і навіть вистачило на непоганого жигуля.

Тепер завжди коли я приходжу додому, то вітаюся з бабусею, так як відчуваю її підтримку.

Джерело

Навігація записів

Весілля справили пишне, багате, в церкві вінчалися. Свeкрyха бігала біля невістки, намагаючись догодити в усьому. Гості були з села, тому добре знали цю жінку та її сина, кuдaли кoсі погляди на свaху. А як Денис привів Катю додому, її чeкaло спpaвжнє пeкло
Разумков анонсував новий мовний закон, який влаштує всіх українців…

Related Articles

– Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

Viktor
23 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.

Viktor
23 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.

— Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

Viktor
23 Березня, 202623 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

Цікаве за сьогодні

  • – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!
  • У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.
  • — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?
  • Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама
  • Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем.
  • – Я тобі швидку викликала, тільки не надумай нікому розповідати, що тебе чоловік розфарбував! Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes