Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • 2 роки тому я поїхала на заробітки і все, що заробляла переказувала сину з невісткою – на оренду, на техніку, на ремонт, на відпочинок. Хотіла їм допомогти, чим могла. Нещодавно діти повідомили, що стану бабусею і я щиро зраділа, але щастя тривало не довго. Бо у них були плани, які мала виконати я. Мало того не просили, а вимагали.

2 роки тому я поїхала на заробітки і все, що заробляла переказувала сину з невісткою – на оренду, на техніку, на ремонт, на відпочинок. Хотіла їм допомогти, чим могла. Нещодавно діти повідомили, що стану бабусею і я щиро зраділа, але щастя тривало не довго. Бо у них були плани, які мала виконати я. Мало того не просили, а вимагали.

Viktor
30 Січня, 202630 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до 2 роки тому я поїхала на заробітки і все, що заробляла переказувала сину з невісткою – на оренду, на техніку, на ремонт, на відпочинок. Хотіла їм допомогти, чим могла. Нещодавно діти повідомили, що стану бабусею і я щиро зраділа, але щастя тривало не довго. Бо у них були плани, які мала виконати я. Мало того не просили, а вимагали.

Ніколи не думала, що на старості років почую від рідного сина таке, що серце стискається від образи. Я все життя працювала, тягнула господарство, виховала його сама після смерті чоловіка. І тепер, виходить, я ще й егоїстка.

2 роки тому я поїхала на заробітки за кордон. Не від гарного життя – пенсія мізерна, а син із невісткою постійно скаржилися, що грошей не вистачає. Не раз чула:

– Мамо, зараз так важко, ціни шалені. Нам би трохи допомоги.

Я допомагала чим могла. Переказувала гроші регулярно – на оренду, на техніку, на ремонт, на відпочинок. Так, саме на відпочинок. Бо вони не бідували. Жили на орендованій квартирі, але – як то кажуть – шикували: ресторани, нові телефони, поїздки. Я мовчала. Не моя справа – дорослі люди. Я могла б сказати:

– А ви не думали відкладати?

Але не втручалася. Просто працювала по 10–12 годин і надсилала гроші.

Нещодавно син зателефонував і урочисто заявив:

– Мамо, в нас новина. Катя вагітна.

Я зраділа. Справді.

– Дякувати Богу. Я стану бабусею.

Але радість тривала недовго. Через кілька днів діти зателефонували й почалася розмова, від якої я досі не можу оговтатись.

– Мамо, нам потрібна квартира.

– У якому сенсі?

– Ну, ти ж у Німеччині. Купи нам житло. Нам тепер дитину ростити.

– Сину, я не маю таких грошей. Усе ж вам надсилала. У мене нема заощаджень.

Невістка відразу втрутилась:

– Не треба казати, що нема. 2 роки за кордоном — і нема?

– Нема, бо кожну копійку вам висилала.

– Тоді продай свій дім у селі.

– Що ти сказав?

– Ну а що? Тобі одній великий дім не потрібен. Продаси, візьмеш кредит – і купиш нам квартиру. А платити будеш ти, бо ж за кордоном працюєш і маєш гроші.

– А де ж я жити маю?

– Та знімеш щось. Або до нас переїдеш.

– Я цього робити не буду.

І тут почалося.

– От бачите! – підвищила голос невістка. – Просто не хочеш допомагати власному онуку!

– Ти думаєш лише про себе! – додав син. – Егоїстка!

– Егоїстка? Я 2 роки гарувала, щоб вам легше жилося!

– Але квартира важливіша! У нормальних матерів усе для дітей!

– А ви що зробили для себе? Чому не відкладали?

– Це не твоя справа!

Вони кинули слухавку і відтоді майже не дзвонять. А якщо й дзвонять, то з докором:

– Ти ще маєш шанс усе виправити. Подумай про майбутнє онука.

А я думаю. Думаю і не розумію: невже моя любов вимірюється квадратними метрами? Невже зобов’язана залишитись без дому і влізти в борги, щоб мене вважали “хорошою матір’ю”?

Я допомагала, як могла. Але ж я не банкомат і не жертва. І хай мене називають егоїсткою – свій дім не продам.

Що порадите?

Навігація записів

Синку, — промовила бабуся тихо. — Сьогодні ти на коні, а завтра шлях може стати дуже крутим. Земля під усіма нами однакова. Спробуй бути людиною, поки маєш на це сили. Максим розреготався. Це був сухий, зверхній сміх людини, яка вірила у власну недоторканність. — Поради від жебрачки? Оце вже справді смішно. Хочеш грошей? Ну, тримай, відчуй смак успіху. Він засунув руку в кишеню, вигріб жменю дріб’язку, що залишився після ранкової кави, і з розмаху жбурнув його в бік жінки. Монети з металевим дзвоном розлетілися по плитці, деякі покотилися у щілини, інші впали в калюжу. Одна монета боляче зачепила суху руку жінки, залишивши на шкірі помітну червону мітку. — Збирай, не лінуйся. Тут на кілька батонів вистачить, — Максим підморгнув Світлані, яка тонко хіхікнула, прикриваючи рота долонею. Вони зайшли всередину, залишивши по собі шлейф дорогого одеколону та тихий звук металу, що завмер на асфальті
– Як ви не хочете мені гроші на утеплення хати дати, то я з вами житиму! – Свекруха прийшла до нас з валізами. Її обурило, що я відмовилась допомагати з ремонтом. Та я запропонувала інакший варіант, як заробити. Щоправда, мамі мого чоловіка він не сподобався.

Related Articles

– Як ви не хочете мені гроші на утеплення хати дати, то я з вами житиму! – Свекруха прийшла до нас з валізами. Її обурило, що я відмовилась допомагати з ремонтом. Та я запропонувала інакший варіант, як заробити. Щоправда, мамі мого чоловіка він не сподобався.

Viktor
30 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Як ви не хочете мені гроші на утеплення хати дати, то я з вами житиму! – Свекруха прийшла до нас з валізами. Її обурило, що я відмовилась допомагати з ремонтом. Та я запропонувала інакший варіант, як заробити. Щоправда, мамі мого чоловіка він не сподобався.

Синку, — промовила бабуся тихо. — Сьогодні ти на коні, а завтра шлях може стати дуже крутим. Земля під усіма нами однакова. Спробуй бути людиною, поки маєш на це сили. Максим розреготався. Це був сухий, зверхній сміх людини, яка вірила у власну недоторканність. — Поради від жебрачки? Оце вже справді смішно. Хочеш грошей? Ну, тримай, відчуй смак успіху. Він засунув руку в кишеню, вигріб жменю дріб’язку, що залишився після ранкової кави, і з розмаху жбурнув його в бік жінки. Монети з металевим дзвоном розлетілися по плитці, деякі покотилися у щілини, інші впали в калюжу. Одна монета боляче зачепила суху руку жінки, залишивши на шкірі помітну червону мітку. — Збирай, не лінуйся. Тут на кілька батонів вистачить, — Максим підморгнув Світлані, яка тонко хіхікнула, прикриваючи рота долонею. Вони зайшли всередину, залишивши по собі шлейф дорогого одеколону та тихий звук металу, що завмер на асфальті

Viktor
30 Січня, 202630 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Синку, — промовила бабуся тихо. — Сьогодні ти на коні, а завтра шлях може стати дуже крутим. Земля під усіма нами однакова. Спробуй бути людиною, поки маєш на це сили. Максим розреготався. Це був сухий, зверхній сміх людини, яка вірила у власну недоторканність. — Поради від жебрачки? Оце вже справді смішно. Хочеш грошей? Ну, тримай, відчуй смак успіху. Він засунув руку в кишеню, вигріб жменю дріб’язку, що залишився після ранкової кави, і з розмаху жбурнув його в бік жінки. Монети з металевим дзвоном розлетілися по плитці, деякі покотилися у щілини, інші впали в калюжу. Одна монета боляче зачепила суху руку жінки, залишивши на шкірі помітну червону мітку. — Збирай, не лінуйся. Тут на кілька батонів вистачить, — Максим підморгнув Світлані, яка тонко хіхікнула, прикриваючи рота долонею. Вони зайшли всередину, залишивши по собі шлейф дорогого одеколону та тихий звук металу, що завмер на асфальті

– Ти взагалі з дуба звалився?! Тобто твоїх батьків я впущу в свою квартиру, яка чекає на орендарів, а рідну дочку залишу без грошей? Типу, крутись, дочко, як хочеш! Так, чи що?

Viktor
30 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти взагалі з дуба звалився?! Тобто твоїх батьків я впущу в свою квартиру, яка чекає на орендарів, а рідну дочку залишу без грошей? Типу, крутись, дочко, як хочеш! Так, чи що?

Цікаве за сьогодні

  • – Як ви не хочете мені гроші на утеплення хати дати, то я з вами житиму! – Свекруха прийшла до нас з валізами. Її обурило, що я відмовилась допомагати з ремонтом. Та я запропонувала інакший варіант, як заробити. Щоправда, мамі мого чоловіка він не сподобався.
  • 2 роки тому я поїхала на заробітки і все, що заробляла переказувала сину з невісткою – на оренду, на техніку, на ремонт, на відпочинок. Хотіла їм допомогти, чим могла. Нещодавно діти повідомили, що стану бабусею і я щиро зраділа, але щастя тривало не довго. Бо у них були плани, які мала виконати я. Мало того не просили, а вимагали.
  • Синку, — промовила бабуся тихо. — Сьогодні ти на коні, а завтра шлях може стати дуже крутим. Земля під усіма нами однакова. Спробуй бути людиною, поки маєш на це сили. Максим розреготався. Це був сухий, зверхній сміх людини, яка вірила у власну недоторканність. — Поради від жебрачки? Оце вже справді смішно. Хочеш грошей? Ну, тримай, відчуй смак успіху. Він засунув руку в кишеню, вигріб жменю дріб’язку, що залишився після ранкової кави, і з розмаху жбурнув його в бік жінки. Монети з металевим дзвоном розлетілися по плитці, деякі покотилися у щілини, інші впали в калюжу. Одна монета боляче зачепила суху руку жінки, залишивши на шкірі помітну червону мітку. — Збирай, не лінуйся. Тут на кілька батонів вистачить, — Максим підморгнув Світлані, яка тонко хіхікнула, прикриваючи рота долонею. Вони зайшли всередину, залишивши по собі шлейф дорогого одеколону та тихий звук металу, що завмер на асфальті
  • – Ти взагалі з дуба звалився?! Тобто твоїх батьків я впущу в свою квартиру, яка чекає на орендарів, а рідну дочку залишу без грошей? Типу, крутись, дочко, як хочеш! Так, чи що?
  • “– Мамо, я тебе прошу, благаю, будь ласка! Допоможи мені врятувати мого чоловіка! Всього п’ятдесят тисяч! В нас же син… Він же залишиться без батька! – Світлано… Тут я можу допомогти тільки порадою. Візьміть кредит або зверніться до його друзів
  • Приїхавши до чоловіка в лікарню в День народження, Алла застала там його перше кохання. Вся лікарня сміялася з того, що трапилося далі.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes