Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • 10 років подвигу кіборгів. Україна вшановує памʼять захисників Донецького аеропорту..

10 років подвигу кіборгів. Україна вшановує памʼять захисників Донецького аеропорту..

Viktor
20 Січня, 202520 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до 10 років подвигу кіборгів. Україна вшановує памʼять захисників Донецького аеропорту..

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні

В Україні 20 січня відзначають День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Цього місяця минає вже 10 років з дня закінчення боїв за летовище.

За нелюдських умов, у практично повному оточенні, з мінімумом озброєння та під постійними російськими обстрілами – кіборги тримали оборону Донецького аеропорту. Він став одним із символів опору російським окупантам.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять. За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули більше 200 військових.

Оборона Донецького аеропорту показала, що сила духу українців сильніша за російську зброю

Оборона Донецького аеропорту показала, що сила духу українців сильніша за російську зброю

фото з відкритих джерел

Як відомо, скориставшись черговим «перемир’ям» росіяни замінували й підірвали опори останнього терміналу, знищивши його остаточно. За час оборони аеропорту десятки тонн градів, снарядів важкої артилерії та російських боєприпасів летіло на цей об’єкт майже кожен день. Як правило через голови мирних донеччан, адже терористи, за бажанням свого лідера, стояли за їх спинами. «Люди витримали – не витримав бетон», – так про цю подію розповідають українські захисники.

Початок боїв за Донецький аеропорт

У березні 2014-го, на тлі окупації Російською Федерацією Кримського півострову та розгортання агресором сепаратизму у Донецькій і Луганській областях, військовослужбовці 3-го окремого полку спецпризначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади взяли під охорону Донецький аеропорт. 17 квітня 2014-го окупанти вперше безуспішно спробували захопити аеропорт, а 6 травня всі польоти через летовище припинилися.

Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва до знищення російськими бойовиками

Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва до знищення російськими бойовиками

фото з відкритих джерел

Друга спроба противника взяти під контроль аеропорт відбулась 26 травня. У новий термінал зайшли підрозділи російських військ і бойовиків. Завдяки скоординованим діям авіації та наземних сил ворога було витіснено із займаних позицій, а летовище перейшло під контроль сил АТО.

Після бою 26 травня протягом всього літа на летовищі не відбувалося значних вогневих сутичок, перестрілки мали короткочасний та епізодичний характер.

Українські військові утримували старий та новий термінали аеропорту, опорним пунктом українських сил було селище Піски – через нього захисникам аеропорту поставляли провізію та боєприпаси, через нього здійснювалася ротація бійців

Українські військові утримували старий та новий термінали аеропорту, опорним пунктом українських сил було селище Піски – через нього захисникам аеропорту поставляли провізію та боєприпаси, через нього здійснювалася ротація бійців

фото з відкритих джерел

Перерва та відновлення боїв після Мінських угод

Протягом літа ситуація навколо аеропорту залишалась відносно спокійною, однак після укладення Мінських угод бої відновилися. Згідно з цими угодами, підрозділи та військові формування сторін мали зупинитися на лінії їх зіткнення станом на 19 вересня 2014 року та відвести важке озброєння на 15 км від цієї лінії. Якби проросійські бойовики виконали ці умови, вони б звільнили від озброєнь значну частину Донецька. Через це вони спробували відсунути лінію розподілу і знову атакували аеропорт.

Опорним пунктом сил АТО стало селище Піски – через нього захисникам аеропорту поставляли провізію й боєприпаси, відбувалася ротація. У цьому ж селищі розгорнули артилерію вогневої підтримки.

Окупанти накривали позиції сил АТО з артилерії й мінометів – до 50 обстрілів щодня. Наші бійці взяли в полон 7 військових російської армії, зокрема офіцера-артилериста.

«Кіборги вистояли, не вистояв бетон», – фраза, яка ввійшла в історію разом із подвигом українських бійців

«Кіборги вистояли, не вистояв бетон», – фраза, яка ввійшла в історію разом із подвигом українських бійців

фото з відкритих джерел

До кінця вересня бойові дії мали короткочасний та епізодичний характер.

28 вересня 2014-го відбулися два бої, у яких загинули 9 та було поранено 14 військовослужбовців. Крім того, від ворожого вогню втрачено дві машини БТР-80. Одному із загиблих, офіцеру 93-ї бригади капітану Сергію Колодію, присвоєно званням Героя України (посмертно). Проти української сторони діяли два танки Т-72. Одного з них знищив екіпаж Героя України Євгена Межевікіна.

1 січня 2015-го проросійські сили зі штурмом намагалися прорватися в новий термінал, але після запеклого кількагодинного бою з втратами їх відкинули. Під час «новорічного» зіткнення загинув український захисник десантник Любомир Подфедько, під ногами якого розірвалася ворожа граната.

Диспетчерська вежа аеропорту в народі стала символом його оборони

Диспетчерська вежа аеропорту в народі стала символом його оборони

фото з відкритих джерел

13 січня через масовані ворожі обстріли обвалилась диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони. Того ж дня бойовики знову висунули «кіборгам» ультиматум – піти до 17:00 з нового терміналу. Якщо цього не зроблять, то їх знищать. Але українці – вибрали бій! Внаслідок невдалої атаки 13 січня загинуло понад 250 російських військових і бойовиків. Українські бійці продовжили контролювати територію.

Остання ротація у аеропорту відбулася в ніч з 13 на 14 січня 2015 року. А 16 січня бій на летовищі тривав з 6-ї ранку до 2-ї ночі.

Також у ніч з 16 на 17 до нового терміналу прибуває підкріплення від 90-го окремого аеромобільного батальйону у складі 15 осіб, які одразу долучаються до бою. 17 січня «кіборги» відбили частину території аеропорту, завдавши ворогу втрат.

Постійні бої за Донецький аеропорт фактично безперервно тривали від вересня і до відходу звідти українських бійців 22 січня 2015 року. У вересні 2014 року в українських ЗМІ поширилась цитата одного з проросійських бойовиків, після чого оборонців аеропорту стали називати кіборгами» (мовою оригіналу): «Я, блин, не знаю, кто защищает Донецкий аэропорт, но мы их три месяца выбить не можем. Пробовали штурмовать – нам таких вломили – мы отошли. Начали накрывать градами – они ныряют в подземные коллектора канализации. […] Я, говорит, не знаю, кто там сидит, но это не люди – это киборги!».

Кінець боїв за Донецький аеропорт

20 січня 2015 року проросійські сили підірвали новий термінал, під його руїнами загинуло багато українських захисників. 22 січня 2015 року ті з них, кому вдалося вціліти, залишили термінал. Проте багато поранених і контужених українських бійців потрапили в полон.

За кілька днів до цього лідери «ДНР» неодноразово заявляли про повне захоплення аеропорту. У Міноборони України підтвердили відхід українських бійців 22 січня. У міністерстві заявляли, що частина будівель аеропорту залишалася за українськими силами. «Кіборги» вели оборону в пожежній частині, залишках диспетчерської вежі та деяких інших спорудах, які були здатні забезпечити захист.

Донецький аеропорт став одним з символів українського опору російським окупантам

Донецький аеропорт став одним з символів українського опору російським окупантам

фото з відкритих джерел

За даними Міноборони України, на момент остаточного виходу українських бійців з Донецького аеропорту в обох його терміналах не залишилося жодного укріплення, яке б давало захист військовим від снайперів та танків.

Навігація записів

Йому назавжди буде 25: на фрoнті загuнув військoвий із Київщини Вoлодимир Цюpкo
“Скасoвують політuку Бaйдeна”: Які указu Трaмп підпuшe у пeршuй дeнь прeзuдeнтства – аналіз Fоx Nеws

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Дзвін розбитої тарілки змусив Софію здригнутися. Вийшовши із задуми, вона побачила уламки фаянсу, що розлетілися по кухонному лінолеуму.
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вигнати» мене з дому…
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вингати» мене з дому…
  • Надя вже змирилася зі своїм життям, але зустріч однокласників її повністю змінила. Прийшов на зустріч її однокласник Павло. Вони сиділи за однією партою і між ними завжди були дружні стосунки. Павло тоді був непоказним. А тепер це був хлопець, який нещодавно повернувся з служби. Вони згадували шкільні роки, багато сміялися та раділи як діти. А потім Павло почав заходити в гості, потоваришував із її сином і зробив їй пропозицію.
  • — Катруся, а чому на десерт лише один тортик? Це замало для всіх!
  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes