⁃ Скільки ж можна лежати. Гості мають завтра бути. А ти тут влаштувала цирк, – крізь зуби промовив Іван.

Яні було дуже погано. Сьогодні вона вже зовсім не витримала. Абсолютно валилася з ніг.

Спочатку занедужали діти. Менший Олександр найбільше занедужав. Яна бігла з роботи додому, забирала Сашка, щоб в чергове показати лікареві. Поверталася додому, й починала готувати.

Завтра мав бути Новий рік. Іван, як завжди запросив свою двоюрідну сестру з чоловіком та дітьми до них. Для нього це дуже важливо. А для неї?! Її хоча б можна спитати…

⁃ Ну чому знову до нас?! Я ж до вечора працюю. Діти зараз заслабли. А Оля вдома. Вона ж не працює. Могли б нас запросити. Та й не потрібно мені нічого. Можна ж просто посидіти.

⁃ Нічого не станеться з тобою. У нас місця більше, – вимагав свята Іван.

Так, місця то багато. Будинок вони добудували п’ять років тому. З просторою верандою.

З того часу й почалося вічне застілля на кожне свято в їхній сім’ї.

Та якби то, просто посидіти.

Готувати щоразу приходилося, як на весілля. Від різновидів страв завжди стіл гнувся.

Іван вимагав добрих й смачних страв. А Яна дуже любила гарно все подати і прикрасити.

Навіть проста вечеря виходила завжди, наче святкова.

Старша донечка захоплювалася мамою. І любила час від часу їй допомагати.

І Яна завжди все встигала: і вдома, і з дітьми й на роботі.

А ось останніми днями вже не змогла. Занедужала. Напевно від Сашка перейшло до неї.

Спочатку ще через силу намагалася щось робити. Але організм, на цей раз, наче впертий малюк, вимагав постільного режиму. Яна й сама розуміла, що відпочивати ніколи. Готувати потрібно.

⁃ На годинку приляжу, там і сили з’являться, – подумала жінка.

Раптом вона прокинулася від холодних слів свого чоловіка:

⁃ Скільки можна ж лежати ?! Гості завтра мають бути, а ти тут цирк влаштувала, – невдоволено бурмотів Іван.

⁃ Послухай, я щойно прилягла. Мені справді дуже не добре. Я відпочину, і постараюся все приготувати. Чому для тебе важливіше застілля, ніж моє здоров’я, – майже зі сльозами на очах вже промовляла Яна.

⁃ Для мене важливо, щоб все було, як завжди – добре й смачно. Приготуй все, а потім йди лікуйся.

Зібравши майже всі сили, Яна все ж піднялася.

Того разу вона наготувала, наче останній раз.

Новий рік всім сподобався. Окрім Яни.

Вона вся ледве ходила. Та ніхто цього й не помічав. А після опівночі, коли вже все було подано, всім вже було добре, вона піднялася до себе і провалилася в глибокий сон.

Другого січня Яну забрала швидка.

Іван згадав про дружину десь п’ятого січня. Прийшов її відвідати. Яна зраділа, коли його побачила. Думала, він хвилюється за неї.

А перше, що він спитав просто її спантеличило:

⁃ Сподіваюся, ти вже добре відпочила. Завтра святий вечір. Пора додому повертатися. На вечерю я вже дещо почав готувати. Решту доробиш. Там Ольга з чоловіком ще своїх кумів запросили

⁃ Іване, ти справді прийшов лише сьогодні, і думаєш я повернуся сьогодні і прямо на кухню?!

⁃ А чому ні?! – ще й дивувався чоловік. – що тобі далі погано?!

⁃ Скажи, а моє здоров’я для тебе щось вартує? Я вже не питаю тебе про мої бажання…

⁃ Воно то вартує. А традиції є традиції. Потрібно поважати. Ото ж, готуйся. Я буду чекати в машині

Водночас з цими словами до палати зайшов лікар. Високий і серйозний

⁃ Про що мова?! Про яку машину ви говорите?! – сурово спитав він.

⁃ Та от дружина моя додому проситься. Каже, що не може Різдво зустрічати тут. От я й чекатиму її в машині, поки вона тут вса владнає. Якраз добре, що ви зайшли. Виписку нам дасте.

⁃ Ніхто нікуди не їхатиме. Я сам вирішую, коли прийде час повертатися додому. Ваша дружина ще дуже слабка. Їй не лише лікування потрібне, а ще й добрий відпочинок. Направлення до санаторію я дам після виписки. Так що раджу вам провідати її на саме Різдво у доброму настрої.

Яна мовчки дивилася на всю цю кількасекундну картину, і сльози підступно наповнювали її очі. Вона ледь втрималася, щоб не розплакатися прямо зараз, в цю ж хвилину.

Вперше в житті вона відчула захист від зовсім чужої людини. Не від батьків, не від когось рідного, а просто від чужого чоловіка. Але який дійсно знав, що їй зараз найбільше потрібно.

Яна залишилася в лікарні. І їй було тут тихо і спокійно. Як би дивно це все невиглядало.

Звичайно, що з боку чоловіка та його двоюрідної сестри лунали закиди досить неприємного характеру. Але для Яни це вже було не важливим.

Вся ця  історія їй відкрила очі на елементарні речі. Які недопустимі в сім’ї, де є любов та повага одне до одного.

Історія

Яна точно знала, що після виписки на неї чекає ще багато перешкод, але вона готова була розпочати нове життя.