‐ І як жити будеш без роботи? – Запитав Михайло. – Значить так! Я поки що у мами поживу, а ти налагоджуй свої справи

День із ранку не задався. Таня передчувала, що це лише початок.

Ранок завжди починався з кави. Таня ввімкнула кавоварку і пішла вмиватися. В цей час з кухні пролунав крик чоловіка.

Виявляється кран, який Таня просила зробити вже багато разів, нарешті «звалився». Таня навіть порадувалася, що це сталося не від її рук, але Михайло, звісно ж, звинуватив її. За довіреною їй «технікою» стежити має вона.

– Кухня чисто жіноча кімната, а чоловік приходить туди лише за їжею!

– Ну тоді якщо ти чоловік, то зволь принести мамонта мені на кухню! Холодильник уже порожній!

– У мене всі гроші йдуть на кредит за машину.

– Чудово! На машині їздиш ти, возиш свою матір та сестру. Хто ж платитиме за неї?

– Ми ж сім’я!

– Чому тоді ти не спитав у мене, коли купував машину? Сім’я! Я тобі одразу сказала, що ми не потягнемо. Моєї зарплати ледве вистачає на комуналку та їжу.

– Якби ти менше кави, то і їжа була б різноманітнішою. Заощаджуєш на мені, а я, між іншим, працюю!

– На кредит! Працюєш на кредит за машину, яка возить тебе та твою рідню.

– Досить скандалити, скинь мені тисячу, а краще дві. Заправитися треба.

– Ха. Таксі кудись їде? Хто сьогодні тебе орендує? Мама? У мене немає грошей навіть на продукти!

– Невже я в матері проситиму гроші. Це не зручно.

– А в мене просити зручно? У мене лише триста гривень на хліб.

– Заощаджувати треба.

Суперечка могла б продовжуватися ще довго, але настав час йти на роботу. Таня випила каву та вийшла з квартири.

Надворі холодно. Січневий вітер, сльота. Іти було недалеко. На світлофорі Таню, і всіх, хто стояв поруч, забризкала машина.

Люди обурювалися, записували номер машини, а Таня вже запізнювалася. Вона побігла на зелене світло, намагаючись струсити з себе холодну воду.

На роботі на неї теж чекав сюрприз. Скорочення готувалося давно, вона під нього не потрапляла, але звільнили саме її. Племінниця когось із керівництва посіла її місце. Звільнили не одну, ще п’ятеро людей залишилися без роботи.

Добре, що їм виплатили всю вихідну допомогу відразу. Начебто готувалися. Як тільки наказ було підписано, гроші одразу «упали» на карту. Так не буває! Буває. Все було сплановано наперед. Це був єдиний плюс цього дня.

Шлях додому пройшов, можна сказати, без подій. Якщо не рахувати не тверезого сусіда біля під’їзду, якого довелося підіймати, щоб не замерз. Таня здригнулася на холодному вітрі, ноги промокли. Вона швидко роздяглася, пуховик довелося прати.

Гаряча ванна після всього. Ніхто не заважає, адже треба подумати про нову роботу. Таня згадала, що продуктів у будинку практично немає, а отже, доведеться йти в магазин. Згадала і про кран. Потрібно знайти майстра, купити кран, і все, що там ще треба.

Вона вийшла з ванни, загорнувшись у теплий халат і зіткнулася зі свекрухою. Чоловік теж був удома.

– А ти чому не на роботі? – здивувався він.

– Мене звільнили.

– Від тебе ніде немає сенсу.

– Точно, синку. Їди у будинку немає. Чоловік на обід прийшов, а в холодильнику миша повісилася. Навіть до чаю немає нічого. Звільнили!

– Так він уперше на обід і прийшов. У них їдальня гарна, а додому далеко.

– А от захотів дома пообідати! Розвела скрізь бардак, посуд зранку не митий.

– Це ваш син кран зламав уранці. Хто має ремонтувати його?

– Сантехнік!

– Правильно, а якщо на сантехніка немає грошей?

– Справляйся так. Ми раніше в тазу мили.

– Скористаюся вашою порадою.

– Таня, мамо, вистачить. Не треба сваритись. Тебе звільнили, а гроші заплатили? Мамі треба терміново позичити десятку.

– Ні. Аванс уже був, отримані відпускні. Добре, що не залишилася винною. – давати грошей свекрусі в борг завжди без повернення, тому Таня вирішила збрехати.

– Зовсім немає грошей?

– Вранці було триста гривень, поки не витратила.

– Обдурили тебе. Повинні виплатити вихідну допомогу. Нічого не розумієш, треба було вимагати, – сказала свекруха.

‐ І як жити будемо? – Запитав Михайло. – Значить так! Я поки що у мами поживу, а ти налагоджуй свої справи.

– У мами? А я значить тут без їжі, без роботи налагоджуватиму справи? Ми ж сім’я!

– Мені треба працювати та платити за машину.

– Звісно. Працюй. Плати. Живи у мами!

Михайло та його мати пішли.

Таня спустилася в магазин, який був у їхньому будинку. Готувати для чоловіка не треба, а отже, й витрат буде менше. Але заощаджувати на собі Таня не збиралася.

Роботу вона знайде, у цьому й сумніву не було. Довелося зайти до господарської крамниці, добре, що там був змішувач для кухні. Тепер треба знайти майстра.

Пригоди продовжилися, коли Таня стала біля своїх дверей і не змогла знайти ключі. Вона згадала, що ключі лежали в передпокої, а двері просто зачинила. Довелося викликати слюсаря, купувати новий замок. Кран поміняли, замок також.

Зателефонувала колега – колишня, звільнена.

– Таню, ми тут із дівчатами вирішили посидіти в кафе, відзначити наше звільнення. Ти з нами? Чоловік відпустить?

– З вами. Я зовсім вільна найближчим часом. Чоловік… поки його не буде.

– Приїзди у кафе біля офісу, де ми зазвичай обідали. Розкажеш.

Упродовж тижня Таня знайшла роботу. Михайло дзвонив рідко. Його цікавило лише одне питання, чи знайшла Таня роботу.

– Шукаю, – завжди відповідала вона.

Одній жити було спокійно, тим паче у своїй квартирі. День пригод давно минув.

Таня вийшла з ванни та почула стукіт у двері. То був Михайло.

– Що із замком?

– Новий, ключі загубила. А тобі чого?

– Ти знайшла роботу?

– З голоду не загнулася. Кран полагодила.

– Значить, знайшла. Тепер я можу повернутися, бо мама там нервує. У мене всі гроші на кредит ідуть, а її пенсії не вистачає на їжу на нас двох.

– Ні, повернутись ти не можеш. Я вже подала на розлучення. Та й речі твої зібрала.

– Як це? В нас же кредит!

– Кредит у тебе, машина у тебе, мама у тебе. Ні! Це ти у мами. Прощавай!

Розлучили їх лише після примирливого терміну. Михайло чинив опір. Мати була проти. Він намагався відновити стосунки, але Таня не збиралася цього робити.

Їй було добре без Михайла, його мами та машини. Якщо у чоловіка працює лише дві функції, – поглинання їжі, та продавлювання дивана, – то на таку матір такий голова сімейства? Ви зі мною згодні?

Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.