Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Відпрaвлення зaхідних військ в Укрaїну: в Німeччині різко змінили дyмку

Відпрaвлення зaхідних військ в Укрaїну: в Німeччині різко змінили дyмку

Viktor
31 Серпня, 202531 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до Відпрaвлення зaхідних військ в Укрaїну: в Німeччині різко змінили дyмку

Уряд Німеччини вирішив, що для країни пріоритетом є фінансування та підтримка української армії, а не відправка військ на територію України. Про це пише видання Bild.

Зазначається, що після саміту в Берліні за участю президента США Дональда Трампа та президента України Володимира Зеленського обговорювалася можливість направлення бундесверу для гарантування безпеки в Україні.

Однак, канцлер Фрідріх Мерц та віце-канцлер Ларс Клінгбайль дійшли висновку, що про розміщення західних військ в Україні наразі не йдеться, особливо після того, як Дональд Трамп відмовився брати участь у такій місії.

“Через це дискусії про миротворчий мандат було відкладено. Навіть у разі досягнення перемир’я Німеччина бачить свою роль перш за все у фінансовій та військовій підтримці України”, – кажуть джерела видання у німецькому уряді.

В Bild додають, що ключовим елементом допомоги стане підтримка української армії.

“ФРН готова взяти на себе частину виплат військовим після можливого припинення вогню, продовжити навчання українських військовослужбовців та сприяти розвитку українського оборонного виробництва разом із німецькими компаніями”, – йдеться у повідомленні.

Західні війська в Україні

Політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко заявив, що зараз обговорюється варіант із розміщенням на території України європейського військового контингенту, але це не гарантія безпеки, а сили стримування.

Він наголосив, що європейські війська не стоятимуть по лінії фронту і не виступатимуть військовим щитом для України.

Відправлення західних військ в Україну: в Німеччині різко змінили думку
Чисельність ЗС країн Європи / Інфографіка: Главред

Відправка військ в Україну – що відомо

Як повідомляв Главред, глава Військового комітету НАТО Джузеппе Каво Драгоне заявив, що питання направлення в Україну миротворців для забезпечення миру після припинення російської війни “все ще перебуває в зародковому стані”.

Навігація записів

Чeркaські блoгерки у День пам’яті загuблих захuсників Укрaїни влаштувaли вeчірку. Відео
Болгарія забезпечила третину зброї для України від ЄС – Урсула фон дер Ляєн

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
  • Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
  • Олена прокинулася, як завжди, ще до світанку. Пічка давно погасла, в хаті було зимно, але вона вже звикла до такого. За ці роки вона навчилася жити без чоловіка – без тепла, без опори, без слова підтримки. Їй було всього тридцять два, коли доля вирвала в неї Івана, її чоловіка. Двоє дітей – Марічка й Андрійко – залишилися на її руках, а разом із ними – город, худоба, поле й старенька хата, яку треба було втримати.
  • Як ти можеш нас покинути в такий складний час? — плакала вона, пакуючи мені банку з варенням. — Ми ж одна сім’я! — Мамо, я не покину вас. Я буду допомагати фінансово. Але мені треба спати хоча б п’ять годин на добу, щоб мене не звільнили, — намагалася пояснити я. І я допомагала. Перші місяці самостійного життя були дивними. Я нарешті відчула, що таке тиша. Я вчилася господарювати на власній кухні, готувала смачні обіди. Оскільки я жила одна, їжі завжди залишалося забагато. Кожні вихідні я завантажувала повний багажник продуктів і їхала до них. Пам’ятаю, як перші рази Віка була мені вдячна. Вона обіймала мене, називала «найкращою сестрою у світі». Приносити пакунки з якісним дитячим харчуванням, м’яким м’ясом для мами та новими іграшками для племінника було приємно. Це давало мені відчуття того, що я — опора. Але вдячність — річ крихка. Вона швидко розчиняється в рутині. Через пів року мої візити перестали бути святом, вони стали нормою. Віка вже не чекала мене з радістю, вона чекала мене зі списком. — Ти що, не бачиш, що дитина виросла з усіх комбінезонів? — замість «привіт» казала вона
  • Ой, почалося… — вона закотила очі. — Ви, мамочки з правильними дітками, завжди знаєте, як краще. Тільки життя — воно не по книжках. Мій Денис росте вільним, а ваш — як на шнурочку. Побачимо, хто з них краще пристосується. І вони пішли. Просто пішли, залишивши нас із брудною ковдрою і зіпсованим настроєм. Я сіла назад на траву. Мої думки мимоволі повернулися в дитинство. Я згадала свою бабусю Ганну. Вона жила в селі і завжди казала: “Дитина — це чисте полотно, що ти на ньому намалюєш, те й буде світ бачити”. Пам’ятаю, як одного разу я, ще зовсім мала, зірвала яблуко в сусідському саду. Бабуся не сварила мене гучно. Вона просто взяла мене за руку, ми пішли до сусідки, тьоті Галі, і я мала сама попросити вибачення. — Сором — це не коли в тебе мало грошей, — казала тоді бабуся. — Сором — це коли в тебе мало совісті. Того дня тьотя Галя дала мені цілий кошик яблук, але я запам’ятала на все життя: чуже — це кордон, який не можна переходити без запрошення
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes