Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Відбувся новий обмін пoлоненими: більшість воїнів були у пoлоні з 2022 рoку

Відбувся новий обмін пoлоненими: більшість воїнів були у пoлоні з 2022 рoку

Viktor
19 Червня, 202519 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до Відбувся новий обмін пoлоненими: більшість воїнів були у пoлоні з 2022 рoку

У четвер, 19 червня, відбувся новий обмін полоненими.

Додому повернулися воїни Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби тощо.

Про це повідомляє 24 Канал із посиланням на допис президента Володимира Зеленського.

Хто повернувся під час обміну 19 червня

Це черговий етап великого обміну полоненими у категорії “тяжкохворі і поранені”.

Кожен звільнений має важкі медичні діагнози та хвороби внаслідок поранень та перебування у полоні. У багатьох значна втрата ваги, дистрофія, виразки, проблеми із зором, захворювання опорно-рухового апарату, серцево-судинні хвороби та проблеми з травленням,
– розповіли у ДПСУ.

Більшість зі звільнених з полону цього разу перебувала в полоні з 2022 року.

“Є ті, хто перебував у полоні, з перших місяців повномасштабного вторгнення – тобто понад три роки! Найстаршому звільненому – 63 роки”, – розповів омбудсман Дмитро Лубінець.

Також додому повертається український захисник, у якого 19 червня день народження. Захиснику виповнилося 45 років.

Захисники воювали на Донеччині, Запоріжжі, Луганщині, Харківщині, Сумщині, Чернігівщині, Київщині.

Це представники Військово-морських Сил, Десантно-штурмових військ, Сил Територіальної оборони, а також Державної прикордонної служби та Національної гвардії України.

“Працюємо над поверненням наших людей. Дякую всім, хто допомагає робити ці обміни можливими. Наша мета – звільнити кожного й кожну”, – написав президент Зеленський.

Обмін полоненими 19 червня / Фото Володимира Зеленського

Навігація записів

Hapoд puдaє! У Києві попрощалися з актором і військовим Юрієм Фeліпенком
Мaлeнькy дiвчuнкy, якy шyкaлu вci – знaйшлu… Нa жaль, нe жuвoю… Пoдpoбuцi…

Related Articles

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Цікаве за сьогодні

  • Ігор пішов відкривати. Через хвилину в коридорі пролунав голос, від якого у Марини зводило зуби. — Ігорю! Не зачинено? А ми до вас! Є розмова, серйозна. Свекруха Галина Петрівна, професійна страждальниця і заслужений маніпулятор. Марина вимкнула праску, глибоко зітхнула, натягнула на обличчя чергову посмішку і вийшла в передпокій. Свекруха вже роззувалася, крекчучи і спираючись на плече сина. — Ой, спина… Ой, ноги… Марино, завари чай з лимоном і знайди…
  • Марія все життя прожила у селі і от на старості змушена була жити в квартирі сина й невістки. Вона переживала, думала, що всім заважає. Якось вона попросила сина відвезти її в село до сусідки Ганни. – Синку, ми будемо удвох з нею жити, ми подруги. – Мамо, бабусі Ганни не стало… Вже два місяці як. Марія заплакала. А згодом вона помітила, що син з невісткою щовечора шепочуться на кухні
  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes