Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Укрaїнці зможуть збивати “шaхеди” за 100 тиc. грн без мoбілізації: Кaбмін ухвалив рішення

Укрaїнці зможуть збивати “шaхеди” за 100 тиc. грн без мoбілізації: Кaбмін ухвалив рішення

Viktor
12 Червня, 202512 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до Укрaїнці зможуть збивати “шaхеди” за 100 тиc. грн без мoбілізації: Кaбмін ухвалив рішення

Українці тепер зможуть офіційно долучатися до протиповітряної оборони без мобілізації – добровольці з ДФТГ та особи з підготовкою зможуть виявляти і збивати ворожі дрони. 

За участь у проєкті передбачено до 100 000 гривень на місяць, техніку та зброю надаватимуть ЗСУ (Збройні сили України).

11 червня Кабінет Міністрів України на засіданні затвердив ініціативу Міністерства оборони щодо запуску експериментального проєкту для посилення протиповітряної оборони (ППО) країни. Про це повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук. Проєкт передбачає залучення до боротьби з повітряними загрозами добровольців – осіб, які не підлягають мобілізації, але мають необхідні навички та мотивацію.

За словами Мельничука, ухвалено Порядок реалізації експериментального проєкту, який дозволяє протягом дії правового режиму воєнного стану, але не більше ніж два роки, залучати членів добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ) та інших осіб до ППО.

Очкікується, що це історичне рішення дозволяє розширити можливості оборони не за рахунок мобілізації, а завдяки активній участі громадян, що мають спеціальні вміння або технічне обладнання, зокрема навички керування безпілотниками. Водночас нардеп Олексій Гончаренко (“Європейська солідарність”) оприлюднив документ і детально розповів про суть ініціативи. За його словами, до складу добровольчих ППО-груп зможуть входити:

  • члени добровольчих формувань територіальних громад;
  • особи, які не підлягають мобілізації;
  • громадяни, що пройшли спеціальну підготовку та мають сертифікат на використання БпЛА (безпілотних літальних апаратів).

Учасники таких груп отримають реальні повноваження й ресурси. Вони зможуть:

  • виявляти, супроводжувати та збивати ворожі дрони і пілотовану авіацію;
  • використовувати для цього особисту зброю, дрони, легкі літаки;
  • отримувати озброєння, боєприпаси та техніку від ЗСУ;
  • залучати власні транспортні засоби та обладнання.

Організаційно групи підпорядковуватимуться Силам територіальної оборони, а оперативне управління здійснюватиметься Командуванням Повітряних Сил ЗСУ. Грошове забезпечення становитиме до 100 000 гривень на місяць, залежно від обсягу участі та фінансуватиметься з місцевих бюджетів. Тепер українці, які не підлягають мобілізації, зможуть легально та ефективно допомагати державі в протидії атакам з повітря, при цьому отримуючи гідну фінансову підтримку.

Джерело

Навігація записів

Прeзидент Сeрбії запропонував віднoвити одне-два укрaїнські мiста або рeгіони
Коли закінчиться пoхолодання і чи прийде спека найближчим часом: в Укргідрометцентрі прояснили ситуацію

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
  • Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
  • Олена прокинулася, як завжди, ще до світанку. Пічка давно погасла, в хаті було зимно, але вона вже звикла до такого. За ці роки вона навчилася жити без чоловіка – без тепла, без опори, без слова підтримки. Їй було всього тридцять два, коли доля вирвала в неї Івана, її чоловіка. Двоє дітей – Марічка й Андрійко – залишилися на її руках, а разом із ними – город, худоба, поле й старенька хата, яку треба було втримати.
  • Як ти можеш нас покинути в такий складний час? — плакала вона, пакуючи мені банку з варенням. — Ми ж одна сім’я! — Мамо, я не покину вас. Я буду допомагати фінансово. Але мені треба спати хоча б п’ять годин на добу, щоб мене не звільнили, — намагалася пояснити я. І я допомагала. Перші місяці самостійного життя були дивними. Я нарешті відчула, що таке тиша. Я вчилася господарювати на власній кухні, готувала смачні обіди. Оскільки я жила одна, їжі завжди залишалося забагато. Кожні вихідні я завантажувала повний багажник продуктів і їхала до них. Пам’ятаю, як перші рази Віка була мені вдячна. Вона обіймала мене, називала «найкращою сестрою у світі». Приносити пакунки з якісним дитячим харчуванням, м’яким м’ясом для мами та новими іграшками для племінника було приємно. Це давало мені відчуття того, що я — опора. Але вдячність — річ крихка. Вона швидко розчиняється в рутині. Через пів року мої візити перестали бути святом, вони стали нормою. Віка вже не чекала мене з радістю, вона чекала мене зі списком. — Ти що, не бачиш, що дитина виросла з усіх комбінезонів? — замість «привіт» казала вона
  • Ой, почалося… — вона закотила очі. — Ви, мамочки з правильними дітками, завжди знаєте, як краще. Тільки життя — воно не по книжках. Мій Денис росте вільним, а ваш — як на шнурочку. Побачимо, хто з них краще пристосується. І вони пішли. Просто пішли, залишивши нас із брудною ковдрою і зіпсованим настроєм. Я сіла назад на траву. Мої думки мимоволі повернулися в дитинство. Я згадала свою бабусю Ганну. Вона жила в селі і завжди казала: “Дитина — це чисте полотно, що ти на ньому намалюєш, те й буде світ бачити”. Пам’ятаю, як одного разу я, ще зовсім мала, зірвала яблуко в сусідському саду. Бабуся не сварила мене гучно. Вона просто взяла мене за руку, ми пішли до сусідки, тьоті Галі, і я мала сама попросити вибачення. — Сором — це не коли в тебе мало грошей, — казала тоді бабуся. — Сором — це коли в тебе мало совісті. Того дня тьотя Галя дала мені цілий кошик яблук, але я запам’ятала на все життя: чуже — це кордон, який не можна переходити без запрошення
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes