Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • У літню пору завжди роблю квас. Хто пробував у мене цей напій, то всі взяли рецепт і роблять його самі

У літню пору завжди роблю квас. Хто пробував у мене цей напій, то всі взяли рецепт і роблять його самі

Viktor
4 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до У літню пору завжди роблю квас. Хто пробував у мене цей напій, то всі взяли рецепт і роблять його самі

У літню пору завжди роблю квас. Хто пробував у мене цей напій, то всі взяли рецепт і роблять його самі. Дуже смачний, повірте, набагато смачніший за магазинний. Знайомі не вірили, що то я сама зробила, думали, що купований.

Дотримуватися строго так, як опишу у рецепті. Щоб не допустити помилки і все вдалося з першого разу.

Приготування:

Закип’ятити 5л. води.

Зняти з плити і зразу додати 350 гр.цукру і 1чайну ложку повну лимонної кислоти. Зразу додаємо 2 повні з верхом столові ложки цикорію або напій “Ранок” (є різні види від виробника Галка). Все є у магазинах.

Гарно перемішуємо. Воно зразу почне пінити, заварюється напій.

(Каструля має бути значно більшого розміру по об’ємі, як 5л.)

Далі чекаємо, щоб вистигло все до кімнатної температури (30*) ЦЕ ВАЖЛИВО, щоб не запарити дріжджі!!!

Далі додаємо 1,5 ч,л.сухих дріжджів і гарно розмішати.

Має стояти при кімнатній температурі 4 години, (має з’явитися трішки пінка зверху).

Далі розливаємо у пластикові пляшки, не доливаючи до верху приблизно на 5-7 см.

Закручуємо гарно і у холодильник на ніч, а зранку уже і квас настоявся!!!!

Смакуємо та насолоджуємося!

Рецепт та фото Olga Mordovina

Навігація записів

Бaтько заступника гeнпрокурора Муcтеци вивіз понад $1 млн у Рyмунію на початку втоpгнення, – ЗМI
Морозиво в домашніх умовах: можна приготувати і без морожениці (смачне шоколадне морозиво на десерт, ділюсь рецептом)

Related Articles

Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

Viktor
27 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Цікаве за сьогодні

  • — Василю, не прикидайся дурнuком, прошу тебе. Це тобі зовсім не личить. Мені навіть смішно, чесно! Сьогодні мені дзвонила твоя Ліля й просила дати тобі розлучення. Терміново, до речі. От і зайнялося в неї в одному місці. Ось я й питаю — ти мене покидаєш чи ні? — Кому дзвонила? — оторопів Василь. — Мені. Кому ж іще? Василю, схаменися! Ну що з тобою? 
  • Через тиждень Дар’ї зателефонував нотаріус. Мама залишила заповіт. Квартира — двокімнатна, у старому районі на околиці міста — переходила до дочки. Дар’я приїхала, оформила документи, отримала ключі. Вона повернулася додому пізно ввечері. Павло сидів перед телевізором, гортаючи телефон. Дар’я присіла поруч: — Павло, мама залишила мені квартиру.
  • – Не переживай, у мене не може бути дітей. Я така сама, як і ти, я теж нікому не потрібна, – говорила Інна. – Ми просто створені один для одного
  • Дитино, ви ще молоді і не розумієте ціни грошам, — відмахнулася свекруха. — Витрачаєте кошти на дурниці, а могли б швидше борг за квартиру віддати. Марина переглянулася з Павлом, але він лише ледь помітно стенув плечима, мовляв, «ну ти ж знаєш мою маму, вона хоче як краще». Саме це «як краще» стало головною темою наступних кількох тижнів. Кожного разу, коли Марина поверталася з роботи, вона знаходила вдома якісь зміни. То на підвіконні з’являлися старі горщики з геранню, то у ванній висів «правильний» килимок, бо той, що купила Марина, на думку свекрухи, був занадто тонким. Найбільше Марину зачіпало те, що Ганна Степанівна мала ключі, які Павло дав їй «про всяк випадок». — Павле, мені неприємно, що твоя мама приходить сюди, коли нас немає, і переставляє мої речі, — сказала Марина одного вечора. — Марино, вона просто хоче допомогти, вона ж бачить, як ми втомлюємося на роботі
  • – Що твоя нова посада – це серйозний стрибок. Вона тебе, до речі, хвалила. Сказала: “Кирило Сергійович дуже добре справляється”. – Ганна зробила паузу, оперлась руками об стільницю. – А я сиділа і посміхалася. Кивала. А всередині мене, Кирило, все переверталося. – Ганно, я можу пояснити… – Що саме? Що ти рік мене обманюєш?
  • – Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я саркастично
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes