Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ш0к! Троє обвинувачених у співпраці з рф під час окупації Київщини вийшли під заставу

Ш0к! Троє обвинувачених у співпраці з рф під час окупації Київщини вийшли під заставу

Viktor
2 Листопада, 20252 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Ш0к! Троє обвинувачених у співпраці з рф під час окупації Київщини вийшли під заставу

Троє обвинувачених у співпраці з росіянами під час окупації Михайлівки-Рубежівки на Київщині внесли заставу і вийшли на волю. Про це стало відомо під час засідання Києво-Святошинського суду Київської області 30 жовтня, повідомляє Watchers.

Навесні цього року під заставу вийшов Володимир Узбек. Згодом Стефан Слабинський, останнім — Андрій Олифієць.

Володимира Узбека, Стефана Слабинського, Андрія Олифійця звинувачують у державній зраді, незаконному заволодінні транспортним засобом та нанесенні тілесних ушкоджень. Вони, за версією слідства, перейшли на бік ворога під час окупації Михайлівки-Рубежівки Київської області.

За даними слідства, у березні 2022 року вони допомагали росіянам після того, як ті зайшли в село. Чоловіки передавали награбоване окупантам, допомагали прокладати маршрути в обхід позицій ЗСУ та били місцевих, які відмовлялися співпрацювати з росіянами. Зокрема, за версією слідства, вони викрали автомобілі Toyota RAV4 і Jaguar.

Під час деокупації одна з місцевих мешканок написала на своїй сторінці в Instagram, що Олифієць погрожував їй вбивством.

Троє на волі
4 вересня цього року суд зменшив розмір застави обвинуваченому Олифійцю з 605 тисяч гривень до майже 303 тисяч гривень. Після цього він вніс цю суму і вийшов на волю.

Слухання 30 жовтня розпочалося з того, що прокурор заявив клопотання про продовження обовʼязків трьом підсудним. Йдеться про обовʼязки прибувати до суду та прокурора за першою вимогою, не відлучатися з Києва та області, утримуватися від спілкування зі свідками, здати на зберігання документи для виїзду за кордон.

«Наявні ризики того, що обвинувачені можуть переховуватись від суду і вчинити інше правопорушення. Особи обвинувачується у особливо тяжкому злочині. Терміни можливого увʼязнення можуть спонукати ухилитися від суду», — заявив прокурор, який раніше просив не вказувати його імʼя та не публікувати фото. До цього не публікувати їх фото просили й обвинувачені.

«У нас давно не було засідань. Але у нас є свідки, які напряму вказують на причетність обвинувачених до цих злочинів. Я за те, щоб в повному обсязі задовольнити клопотання прокурора», — наголосив потерпілий Андрій Литвин.

Адвокат Слабинського просив не обирати жодного запобіжного заходу його клієнту.

«Прокурор кожен раз не доводить існування ризиків. Я би просив змінити мені запобіжний захід на особисте зобовʼязання чи зменшити розмір застави», — заявив Слабинський.

Адвокат Олифійця просив не продовжувати покладені на його підзахисного обовʼязки.

«Викладене у клопотанні не відповідає матеріалам справи. Клопотання відірвано від реальності абсолютно. Воно необґрунтоване, тому що всі ризики надумані», — сказав адвокат Узбека.

Вийшовши з нарадчої кімнати, судді продовжили покладені на трьох підсудних обовʼязки.

Після цього прокурор повідомив суду, що свідка Панченко виїхала з України, а встановити місцезнаходження свідка Третяка неможливо. Тому держобвинувач просив долучити до матеріалів справи протоколи їх допиту. Суд погодився і відклав слухання до 6 листопада.

Джерело

Навігація записів

Кількість жeртв удaру PФ по Дніпропетровщині зросла до 4: загuнули хлопчики 11 та 14 років. 
Атака на Миколаївщину: пошкоджено енергетичну інфраструктуру

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
  • Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
  • Олена прокинулася, як завжди, ще до світанку. Пічка давно погасла, в хаті було зимно, але вона вже звикла до такого. За ці роки вона навчилася жити без чоловіка – без тепла, без опори, без слова підтримки. Їй було всього тридцять два, коли доля вирвала в неї Івана, її чоловіка. Двоє дітей – Марічка й Андрійко – залишилися на її руках, а разом із ними – город, худоба, поле й старенька хата, яку треба було втримати.
  • Як ти можеш нас покинути в такий складний час? — плакала вона, пакуючи мені банку з варенням. — Ми ж одна сім’я! — Мамо, я не покину вас. Я буду допомагати фінансово. Але мені треба спати хоча б п’ять годин на добу, щоб мене не звільнили, — намагалася пояснити я. І я допомагала. Перші місяці самостійного життя були дивними. Я нарешті відчула, що таке тиша. Я вчилася господарювати на власній кухні, готувала смачні обіди. Оскільки я жила одна, їжі завжди залишалося забагато. Кожні вихідні я завантажувала повний багажник продуктів і їхала до них. Пам’ятаю, як перші рази Віка була мені вдячна. Вона обіймала мене, називала «найкращою сестрою у світі». Приносити пакунки з якісним дитячим харчуванням, м’яким м’ясом для мами та новими іграшками для племінника було приємно. Це давало мені відчуття того, що я — опора. Але вдячність — річ крихка. Вона швидко розчиняється в рутині. Через пів року мої візити перестали бути святом, вони стали нормою. Віка вже не чекала мене з радістю, вона чекала мене зі списком. — Ти що, не бачиш, що дитина виросла з усіх комбінезонів? — замість «привіт» казала вона
  • Ой, почалося… — вона закотила очі. — Ви, мамочки з правильними дітками, завжди знаєте, як краще. Тільки життя — воно не по книжках. Мій Денис росте вільним, а ваш — як на шнурочку. Побачимо, хто з них краще пристосується. І вони пішли. Просто пішли, залишивши нас із брудною ковдрою і зіпсованим настроєм. Я сіла назад на траву. Мої думки мимоволі повернулися в дитинство. Я згадала свою бабусю Ганну. Вона жила в селі і завжди казала: “Дитина — це чисте полотно, що ти на ньому намалюєш, те й буде світ бачити”. Пам’ятаю, як одного разу я, ще зовсім мала, зірвала яблуко в сусідському саду. Бабуся не сварила мене гучно. Вона просто взяла мене за руку, ми пішли до сусідки, тьоті Галі, і я мала сама попросити вибачення. — Сором — це не коли в тебе мало грошей, — казала тоді бабуся. — Сором — це коли в тебе мало совісті. Того дня тьотя Галя дала мені цілий кошик яблук, але я запам’ятала на все життя: чуже — це кордон, який не можна переходити без запрошення
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes