Знаєш, Олено, я за сина боялася. Він у мене як той транзистор — перегорів колись і не хотів світитися. Дивлюся я на тебе… Ти жінка тепла. Велика, добра, справжня. У нас в роду всі жінки були міцні, на таких земля тримається. А худорляві — то для вітру. Ти мені головне скажи: ти мого сина не образиш? Бо він хоч і дорослий, а в душі все той же хлопчик з розбитим серцем. Олена розплакалася прямо за столом. Марія Степанівна підійшла, обняла її за масивні плечі й прошепотіла: — Ну, ну… Годі сирість розводити. Давай краще розказуй, як ти ті котлети робиш, Андрій казав, що вони у тебе хмаринки нагадують. Це було благословення. Андрій дивував Олену щодня

«Я більше ніколи не дозволю жодному чоловіку зіпсувати мені настрій, не те що життя», — саме цю фразу Олена повторювала собі щоранку, дивлячись у дзеркало, яке вже давно перестало бути її другом. У тридцять п’ять років вона відчувала себе так, ніби прожила всі дев’яносто. За плечима залишилися два шлюби, які висмоктали з неї всі соки, … Read more

– Дядю Митю, крутиться, з водою крутиться! І пере по-справжньому! – із захопленням закричала Надя. – Що тут у вас діється? – нечутно повернулася бабуся. – Все добре, – Дмитро сховав за спину іграшку. – Все добре, бабусю! – Надя заворожено подивилася на нього, а він їй підморгнув. – Ну, гаразд, я все зрозумів, поїхав я, тітко Таню.

– Миколо, ти вдома? Чого не відчиняєш? – Дмитро ще раз постукав у знайомі з дитинства обшарпані дерев’яні двері. Тут жив його друг. Діма щоліта приїжджав у село, де вже чекав його Колька. Давно вони вже не бачилися. І видно, багато що змінилося. За дверима почулися легкі кроки, і знову повисла тиша. – Колька, та … Read more

Того дня Ірі виповнилося 25 років, але для неї це був звичайний день: прання, прибирання, приготування їжі. Сергій, тверезий, але незадоволений, як завжди, чіплявся до всіляких дрібниць. – Настя, швидко забирайся звідси, – різко крикнув він дочці, яка гралася в коридорі. – Вічно під ногами крутишся! – Що ти там копаєшся? Їсти ми будемо сьогодні? Прибити тебе хочеться вже, а не їсти! – вичитував він Іру.

– Тільки б він не побачив, що я виношу речі! Тільки б не помітив, – Ірина, з побоюванням озираючись, поспішно складала одяг у сумки. – Мамо, колготки не одягаються! – нила її дочка. – Не хочу збиратися. – Настя, треба швидше, дитинко, – квапила її Іра. – А то тато скоро прийде! Почувши про швидке … Read more

— Паша, якщо тобі це все так треба — ти й метушися. А я нікого до себе в гості не запрошувала. У мене, між іншим, вихідний. Я планувала лежати і нічого не робити пів дня. — Ти що, Аліно, зустрінеш їх так? Він обвів рукою кімнату, де на кріслі висіли джинси, які сьогодні планово відправилися б в пральну машинку, а на підлозі валялися іграшки кота. — Саме так. Добре, що ти мене одразу зрозумів.

У мого чоловіка, Павла, є старша сестра Галина. Галя — це, безперечно, людина-свято. Вона любить галасливі компанії, великі застілля  з розмахом і веселощі. Але є у неї одна дивовижна особливість. Вона дуже не любить витрачати на все це свої гроші і бруднити свою власну квартиру. Раніше вона постійно напрошувалася до нас «на чай», який плавно … Read more

— Сергій, тут півтора кілограма м’яса було! Вона що, змогла за раз стільки з’їсти? І сир дорогий, який я на ювілей мамі берегла, теж «від стресу» допомагає? — Ти дріб’язкова стала, Оля. Сергій нарешті зволив повернути голову. Його обличчя було ображеним, як у дитини, у якої відібрали цукерку. — У сестри життя руйнується, чоловік-тиран вигнав, а ти шматок сиру шкодуєш. Все-таки рідна кров. Ольга повільно закрила холодильник. У грудях розливався знайомий тягар, а на шиї виступили червоні плями — вірна ознака стрибка тиску…

— Сергію, а чому у нас в холодильнику порожньо? Я ж позавчора три пакети з магазинів принесла. Там однієї буженини майже на тисячу було. Ольга стояла перед відчиненими дверцятами холодильника. Око у неї почало зрадницьки сіпатися. Сергій махнув рукою, дивлячись на телевізор, де йшли політичні дебати: — Оля, ну чого ти починаєш? Лариска заходила, засмутилася … Read more

– Галино Сергіївно, ви розумієте, що ваші свідчення можуть відправити вашого єдиного сина за ґрати на п’ять років? Ви впевнені, що хочете говорити?

– Галино Сергіївно, ви розумієте, що ваші свідчення можуть відправити вашого єдиного сина за ґрати на п’ять років? Ви впевнені, що хочете говорити? – Галино Сергіївно, ви розумієте, що ваші свідчення можуть відправити вашого єдиного сина за ґрати на п’ять років? Ви впевнені, що хочете говорити? Суддя, втомлена жінка з печаткою байдужості на обличчі, дивилася … Read more

– Віро, ти не повіриш! Я все-таки купила цю ділянку! – сказала Світлана Сергіївна дочці, зателефонувавши їй уранці.

– Віро, ти не повіриш! Я все-таки купила цю ділянку! – сказала Світлана Сергіївна дочці, зателефонувавши їй уранці. – Так?! Клас! Приймай вітання! Зрештою, твоя мрія здійснилася! – Віра була щиро рада за маму. Світлана Сергіївна вже кілька років мріяла про дачну ділянку. Як тільки вона вийшла на пенсію, одразу придивлялася до землі в садовому … Read more

– Ось воно, твоє ставлення до мене! – Костя перейшов до головної зброї – маніпуляції. – Усі твої відмовки. Ну нічого, якщо тобі щось від мене знадобиться, хоч лампочку вкрутити, я тобі відповім.

– Алісо! – пробурчав чоловік. – Знову весь день нічого не робила? Аліса, яка тільки-но розігнулася після восьми годин роботи за комп’ютером, так захотіла його чимось тріснути, що словами просто не передати. – Костю, моя робота така сама, як і твоя. Тільки тут, удома. І я щойно закінчила. Ні разу в неї ще не вийшло … Read more

-Сиротинко ти моя, худенька яка. Скільки тобі років? -Скоро вже дванадцять. -А на вигляд і десяти не даси. Бідна дитина… Вранці тітка Поля заявила. -Дівчинку я тобі не залишу. Тобі вона не потрібна, а твоїй бабі тим паче. Не буде їй життя

Олена поралася по господарству. -Дочко, ти поросятам їсти дала? – почувся голос батька. -Дала… -А курям просо насипала? -Насипала… -Іди тоді, корові сіно поклади, – говорив батько. Дівчинка носила оберемки сіна і клала в корито корові. Корова зітхала і дивилася на Оленку великими вологими очима. Закінчивши усі справи, дівчинка зайшла за перегородку у хаті. Там … Read more

– Ех, мамо, мамо… Вона що не любить – на всю котушку, що обожнює – усією душею! Її не виправити

– Доню, у нас біда, – дзвонила Юлія Станіславівна до своєї старшої дочки Лізи. – Що сталося? – стривожилась та. Кристали для медитації – Ти ж чула, що у Максима з’явилася дівчина? П’ять місяців зустрічаються. Тепер він надумав привести її знайомити з нами! – І в чому тут біда? – Раніше він нікого не водив! … Read more