— Ага, в дружини, — Антон криво посміхнувся. — І куди я її приведу? У гуртожиток? У мене ж ні кола ні двора! Я всі гроші, що збирав, вгатив у ремонт квартири Соньчиної, колишньої моєї. Хто ж знав, що так вийде! — Але ж ти можеш хоч щось там повернути. Чеки потрібні тільки… — Чеки! — він знову засміявся, махнувши рукою. — Які чеки? Я там усе через хлопців купував, щоб дешевше вийшло. Без чеків, без нічого! Щоб зекономити.

Коментарі Вимкнено до — Ага, в дружини, — Антон криво посміхнувся. — І куди я її приведу? У гуртожиток? У мене ж ні кола ні двора! Я всі гроші, що збирав, вгатив у ремонт квартири Соньчиної, колишньої моєї. Хто ж знав, що так вийде! — Але ж ти можеш хоч щось там повернути. Чеки потрібні тільки… — Чеки! — він знову засміявся, махнувши рукою. — Які чеки? Я там усе через хлопців купував, щоб дешевше вийшло. Без чеків, без нічого! Щоб зекономити.

— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період… — А у твого Антохи все життя…

– Моя Христиночка заміж виходить! Давай твою трикімнатну їм відпишемо! – запропонувала мачуха. Батько кивнув, не знаючи, що документи давно переоформлені.

Коментарі Вимкнено до – Моя Христиночка заміж виходить! Давай твою трикімнатну їм відпишемо! – запропонувала мачуха. Батько кивнув, не знаючи, що документи давно переоформлені.

– Моя Христиночка заміж виходить! Давай твою трикімнатну їм відпишемо! – запропонувала мачуха. Батько кивнув, не знаючи, що документи давно…

Рита пішла викинути сміття. Раптом до контейнерів під’їхала вантажівка. З кабіни вийшло двоє хлопців. Вони витягли старе крісло, сіли в машину й поїхали. Рита оглянула крісло. – Яке гарне, тільки підремонтувати треба, – подумала вона. – Візьму я його. Рита затягла крісло в квартиру. – Ти навіщо це притягла?! – здивовано запитав її чоловік Сергій. – Подивися, яке гарне! Зараз підремонтуємо, і сидітимеш телевізор дивитимешся. – Ну давай спробуємо, – погодився Сергій і потягнув крісло в кімнату. Чоловік став знімати стару оббивку. – Рито, дивись! – раптом вигукнув він. Рита глянула на крісло й очам своїм не повірила

Коментарі Вимкнено до Рита пішла викинути сміття. Раптом до контейнерів під’їхала вантажівка. З кабіни вийшло двоє хлопців. Вони витягли старе крісло, сіли в машину й поїхали. Рита оглянула крісло. – Яке гарне, тільки підремонтувати треба, – подумала вона. – Візьму я його. Рита затягла крісло в квартиру. – Ти навіщо це притягла?! – здивовано запитав її чоловік Сергій. – Подивися, яке гарне! Зараз підремонтуємо, і сидітимеш телевізор дивитимешся. – Ну давай спробуємо, – погодився Сергій і потягнув крісло в кімнату. Чоловік став знімати стару оббивку. – Рито, дивись! – раптом вигукнув він. Рита глянула на крісло й очам своїм не повірила

Рита пішла викинути сміття. Раптом до контейнерів під’їхала вантажівка. З кабіни вийшло двоє хлопців. Вони витягли старе крісло, сіли в…

Надія саме себе звинувачувала в тому, що їхня хата не наповнена дитячим сміхом і тупотом маленьких ніжок. Вона планувала ще раз пройти обстеження у платному медичному центрі, але якщо спочатку чоловік віддавав їй усю зарплату, то тепер гроші на витрати суттєво скоротилися. На що збирав, чоловік не говорив. Він просто давав дружині певну суму із незадоволеним виглядом і казав, що їм не вистачає на життя.

Коментарі Вимкнено до Надія саме себе звинувачувала в тому, що їхня хата не наповнена дитячим сміхом і тупотом маленьких ніжок. Вона планувала ще раз пройти обстеження у платному медичному центрі, але якщо спочатку чоловік віддавав їй усю зарплату, то тепер гроші на витрати суттєво скоротилися. На що збирав, чоловік не говорив. Він просто давав дружині певну суму із незадоволеним виглядом і казав, що їм не вистачає на життя.

– Надько, чому ти все вдома сидиш? Не боїшся, що одного разу пне тебе чоловік, а ти без досвіду роботи,…

  — Ти заздриш братові, у нього сім’я, а ти одна! — кричала мати. Але я виставила її з валізами зі свого дому

Коментарі Вимкнено до   — Ти заздриш братові, у нього сім’я, а ти одна! — кричала мати. Але я виставила її з валізами зі свого дому

— Ти заздриш братові, у нього сім’я, а ти одна! — кричала мати. Але я виставила її з валізами зі…

Тільки гроші зникли, квартири не було. Ірина тоді спробувала видати чужу квартиру за свою, але обман розкрився. Вона плакала, говорила, виправдовувалась, але було непереконливо. Діти з’явилися, а своєї квартири так і не було, винаймали. Потім стало зрозуміло, що її й не передбачається.

Коментарі Вимкнено до Тільки гроші зникли, квартири не було. Ірина тоді спробувала видати чужу квартиру за свою, але обман розкрився. Вона плакала, говорила, виправдовувалась, але було непереконливо. Діти з’явилися, а своєї квартири так і не було, винаймали. Потім стало зрозуміло, що її й не передбачається.

Ніна зайшла в будинок, помила руки, увімкнула чайник. Вона давно нікого не чекала, чоловік покійний, а єдина дочка заміжня, живе…

Я ще не встигла оговтатися від цього відкриття, як сталося щось іще неймовірніше

Коментарі Вимкнено до Я ще не встигла оговтатися від цього відкриття, як сталося щось іще неймовірніше

Не думала, що колись писатиму щось подібне, але сьогодні сталося щось абсолютно неймовірне. Поділитися цим просто необхідно, адже навіть через…

А в лісі, самі розумієте, благодать! Природа дихає, синички цвірінькають, білочки стрибають… Єдине, що мене завжди обурює, — це коли собачники відпускають своїх улюбленців без намордників. Ще й так спокійно заявляють: — Та ви не бійтеся, вона не вкусить

Коментарі Вимкнено до А в лісі, самі розумієте, благодать! Природа дихає, синички цвірінькають, білочки стрибають… Єдине, що мене завжди обурює, — це коли собачники відпускають своїх улюбленців без намордників. Ще й так спокійно заявляють: — Та ви не бійтеся, вона не вкусить

Я вважаю, що мені неймовірно пощастило: я встигла вийти на пенсію ще в п’ятдесят п’ять. Щоправда, до шістдесяти ще трохи…

— Людочка, ну що, ти подумала? Дениска вже й квиток дивиться, квітень не за горами. — Голос бадьорий, впевнений — голос людини, яка не допускає, що їй відмовлять. — Ми ж рідні, це ж не чужі люди. Він хороший хлопчик, акуратний, вам не буде тягарем. — Іра, — сказала Людмила, — можна я спершу задам тобі одне питання? — Ти пам’ятаєш, як мама просила прийняти мене на літо?

Коментарі Вимкнено до — Людочка, ну що, ти подумала? Дениска вже й квиток дивиться, квітень не за горами. — Голос бадьорий, впевнений — голос людини, яка не допускає, що їй відмовлять. — Ми ж рідні, це ж не чужі люди. Він хороший хлопчик, акуратний, вам не буде тягарем. — Іра, — сказала Людмила, — можна я спершу задам тобі одне питання? — Ти пам’ятаєш, як мама просила прийняти мене на літо?

Людмила не любила згадувати те літо. Не тому, що було зовсім страшно — у дев’яносто четвертому багатьом було гірше. Просто…

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

“У шлюбі я вже понад 6 років. У нас з чоловіком уже є двоє дітей і живемо ми непогано. Єдина…