Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ексголові Тернопільської облради Головку дали 9 років з конфіскацією за хабар: він знепритомнів

Ексголові Тернопільської облради Головку дали 9 років з конфіскацією за хабар: він знепритомнів

Viktor
18 Червня, 202518 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до Ексголові Тернопільської облради Головку дали 9 років з конфіскацією за хабар: він знепритомнів

Вищий антикорупційний суд засудив колишнього голову Тернопільської облради Михайла Головка до 9 років ув’язнення з конфіскацією майна у справі про хабар.

Про це повідомив ВАКС в Facebook

 “Остаточне покарання колишньому голові Тернопільської обласної ради призначено у вигляді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, крім виборних, на строк три роки та з конфіскацією всього належного майна”.

Суд виніс рішення 18 червня. Головка визнали винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) та ч. 1 ст. 263 (Незаконне поводження зі зброєю) КК України.

 “Суд дійшов висновку, що колишній голова Тернопільської обласної ради, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, висловив прохання засновнику компанії-підрядника надати неправомірну вигоду та одержав її у розмірі 612 000 грн за включення об’єкта будівництва до переліку таких, що потребують фінансування за рахунок залишків невикористаних у попередні роки коштів субвенції з державного бюджету”.

Також Головка визнано винуватим у зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У ВАКС зазначили, що вирок можна оскаржити упродовж 30 днів з дня його проголошення.

Як видно на відео ВАКС, під час оголошення вироку Головку стало зле, ймовірно, він знепритомнів. 

Секретар суду викликала швидку, озвучивши що обвинуваченому стало погано.

Джерело

Навігація записів

Вчиняли диверсії на “Укрзaлізниці” та палили авто ЗCУ: в Україні затримали ще п’ятьох агентів РФ. Фото
I9 ЧEPBHЯ — Beлuкe Цepкoвнe cвятo! He вздyмaйтe ЦE нaтвopuтu CЬOГOДHI, a тo…

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Я будувала цей дім не для краси, не для статусу й не для того, щоб хтось виставляв його в оголошеннях подобової оренди. Я будувала його для двох людей
  • А ви до кого це, молодичко? — на порозі сусідньої квартири з’явилася маленька, але дуже енергійна жінка в яскравому халаті з великими квітами. Її очі за окулярами-лінзами вивчали Марію з професійною цікавістю спецслужб. — Доброго дня, — привітно усміхнулася Марія. — Це квартира моєї свекрухи, вона її онукові купила. От прийшла подивитися, що тут треба підлатати, ремонт плануємо. Сусідка підозріло примружилася, поправила окуляри й підійшла ближче. — Онукові, кажете? Щось занадто молода та свекруха у вас була. Тиждень тому бачила я, як вона тут з чоловіком ходила. Така фіфа губастенька, волосся біле, все носом крутила. Мовляв, стелі не такі, і під’їзд не модний, і сусіди, мабуть, старі бабці. Марія відчула, як усередині щось легенько кольнуло
  • Та ти що, Ганно… Ти ж знаєш Тамару. Вона каже, що дві господині на одній кухні — це неможливо. Вона свою територію ні з ким ділити не буде. І хату нашу вона не покине, там же господарство, кури, качки. Вибачайте, ми не можемо. Нам і так важко. Я подивилася на Андрія. В його очах читалося те саме, що було в мене на душі. Ми не могли покинути маму. — Тоді ми переїдемо до мами, — твердо сказав Андрій. — Нашу квартиру в місті здамо. Знайдемо хороших людей, щоб платили справно. Ці гроші підуть на ліки мамі, на вугілля, на продукти. А ми будемо тут, поруч. Марія Степанівна, яка сиділа в кутку на ліжку, раптом тихо заплакала. — Діточки мої… Невже я вам на старість тягарем стала? — Що ви, мамо! — я підійшла і обійняла її худенькі плечі. — Ви нам потрібні. Ми просто хочемо, щоб вам було тепло і спокійно. Переїзд був швидким. Ми перевезли необхідні речі, трохи техніки. Хата одразу змінилася. Андрій взявся за інструменти: підбив паркан, поправив хвіртку, перевірив дах. Я взялася за затишок. Вибілила піч, наварила велику каструлю борщу, запах якого розійшовся на всю вулицю
  • Тому й частування вибирала ретельно, не хотіла здатися скромною господинею. Все, з чого можна було вдома приготувати, приготувала, у магазині довго вибирала делікатеси. Матір свою теж через це одразу не запросила, переживала, що може словом чи дією яким зачепити міську. І не скажеш нічого, не шикнеш, мама ж. Автобус прийшов вчасно. Мати, побачивши сина, стала розмахувати руками, чоловік заспокоїв: “Поводься спокійно”. За високим і статним сином вийшла з автобуса та Віра. Невисока, темненька, очі чорні, не зрозумієш, що в них. Привіталася.
  • Я не булу жити у свекрухи на кухні! – як відрубала дружина. – І крапка. – Ну навіщо ти так одразу в штики? – почав Павло. – Це ж не назавжди. Пів року, ну максимум рік. Ми зекономимо на оренді шалені гроші, закриємо достроково хоча б частину кредиту за ту нову квартиру, що в планах. Павло завмер. – За ту нову квартиру, якої в нас поки немає, – перебила вона, і її голос прозвучав рівніше, ніж вона сама очікувала. – А жити ми будемо в старій двокімнатці твоєї мами. На розкладачці в кухні. Бо зал і спальня – то її територія, куди заходити треба з дозволу. Павло поставив горнятка на стіл. – Мама вже сказала, що готова потіснитися. Вона навіть диван у залі розкладатиме, щоб нам було зручніше, щоб ми не відчували себе гостями. – Потіснитися, – повторила Оксана повільно, ніби куштуючи це слово на смак. – Гарне слово. А я, виходить, маю стрибати від радості, що мені дозволяють ночувати на кухні у чужої людини
  • – У вас же дітей немає, поміняйтеся квартирами з братом, – сказала свекруха синові, виселяючи нас із житла, яке я вважала своїм
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes