Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Добра та справедлива”: внаслідок атаки PФ на Київ загuнула 22-річна поліцейська

“Добра та справедлива”: внаслідок атаки PФ на Київ загuнула 22-річна поліцейська

Viktor
10 Липня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Добра та справедлива”: внаслідок атаки PФ на Київ загuнула 22-річна поліцейська

Внаслідок атаки росіян на Київ у ніч на 10 липня трагічно загинула 22-річна поліцейська Марія Дзюмага.

Трагічну звістку повідомили у поліції Києва.

Марія приєдналася до лав поліції у 2023 році. Молода правоохоронниця працювала в Управлінні поліції в метрополітені ГУ НП у столиці.

“Злочинний ракетний удар, здійснений військами РФ по мирному населенню, обірвав життя цієї доброї, життєрадісної, щирої, відповідальної та відданої улюбленій професії поліцейської – саме такою Марію запам’ятають колеги та всі хто її знав.

Розділяємо біль тяжкої втрати з сім’єю, рідними і друзями Марії. Схиляємо голови у скорботі. Вона назавжди залишиться в наших серцях”, – йдеться у дописі поліції.

У коментарі для “УП. Життя” речниця Управління поліції в метрополітені ГУ НП у місті Києві Олена Губань розповіла, що Марія Дзюмага народилася на Житомирщині, проживала у столиці. Дівчина мріяла працювати в правоохоронних органах та була вірна даній присязі.

“Вона була справедлива та відповідальна поліцейська. Життєрадісна, добра, світла та щира людина. Вона дуже любила життя.

Також Марійка любила спорт, займалася боксом, обожнювала собак. Це було її хобі.

Вона завжди намагалася допомогти всім, хто цього потребує. Ніколи не залишалася осторонь донорства: Марія регулярно долучалася до донацій крові та рятувала життя інших”, – каже Олена Губань.

За словами пресофіцерки, у Марії залишились батьки. Дівчині було лише 22 роки, вона не встигла побудувати сім’ю та народити дітей.

На загибель Марії відреагувала й її знайома та колега Наталія Вінтоняк.

“Мені випала честь вчитися з нею. Вона була справжня – з твердим характером, прямолінійна, але щира і добра. Завжди знала, чого хоче, і впевнено йшла до своєї мети. Без прикрас, без фальші – просто така, як є. Сильна.

Серце розривається від болю. Її життя обірвала війна – жорстока і несправедлива”, – розповіла Наталія.

Нагадаємо, уночі 10 липня російські окупанти запустили по Україні 18 ракет та близько 400 безпілотників. Цілили в основному по Києву та області.

Також під ударами опинилися Чернігівська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська та Харківська області.

У столиці загинуло двоє людей, більше десятка постраждалих. У Міністерстві внутрішніх справ зазначили, що кількість жертв лише зростатиме.

Навігація записів

IO ЛИПHЯ cтaнe icтopuчнuм днeм Зeлeнcькuй вжe пpuбyв нa зycтpiч
Найсмачніша Каша В світі. Каша як «Десерт». Мало хто знає цей Рецепт

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Я будувала цей дім не для краси, не для статусу й не для того, щоб хтось виставляв його в оголошеннях подобової оренди. Я будувала його для двох людей
  • А ви до кого це, молодичко? — на порозі сусідньої квартири з’явилася маленька, але дуже енергійна жінка в яскравому халаті з великими квітами. Її очі за окулярами-лінзами вивчали Марію з професійною цікавістю спецслужб. — Доброго дня, — привітно усміхнулася Марія. — Це квартира моєї свекрухи, вона її онукові купила. От прийшла подивитися, що тут треба підлатати, ремонт плануємо. Сусідка підозріло примружилася, поправила окуляри й підійшла ближче. — Онукові, кажете? Щось занадто молода та свекруха у вас була. Тиждень тому бачила я, як вона тут з чоловіком ходила. Така фіфа губастенька, волосся біле, все носом крутила. Мовляв, стелі не такі, і під’їзд не модний, і сусіди, мабуть, старі бабці. Марія відчула, як усередині щось легенько кольнуло
  • Та ти що, Ганно… Ти ж знаєш Тамару. Вона каже, що дві господині на одній кухні — це неможливо. Вона свою територію ні з ким ділити не буде. І хату нашу вона не покине, там же господарство, кури, качки. Вибачайте, ми не можемо. Нам і так важко. Я подивилася на Андрія. В його очах читалося те саме, що було в мене на душі. Ми не могли покинути маму. — Тоді ми переїдемо до мами, — твердо сказав Андрій. — Нашу квартиру в місті здамо. Знайдемо хороших людей, щоб платили справно. Ці гроші підуть на ліки мамі, на вугілля, на продукти. А ми будемо тут, поруч. Марія Степанівна, яка сиділа в кутку на ліжку, раптом тихо заплакала. — Діточки мої… Невже я вам на старість тягарем стала? — Що ви, мамо! — я підійшла і обійняла її худенькі плечі. — Ви нам потрібні. Ми просто хочемо, щоб вам було тепло і спокійно. Переїзд був швидким. Ми перевезли необхідні речі, трохи техніки. Хата одразу змінилася. Андрій взявся за інструменти: підбив паркан, поправив хвіртку, перевірив дах. Я взялася за затишок. Вибілила піч, наварила велику каструлю борщу, запах якого розійшовся на всю вулицю
  • Тому й частування вибирала ретельно, не хотіла здатися скромною господинею. Все, з чого можна було вдома приготувати, приготувала, у магазині довго вибирала делікатеси. Матір свою теж через це одразу не запросила, переживала, що може словом чи дією яким зачепити міську. І не скажеш нічого, не шикнеш, мама ж. Автобус прийшов вчасно. Мати, побачивши сина, стала розмахувати руками, чоловік заспокоїв: “Поводься спокійно”. За високим і статним сином вийшла з автобуса та Віра. Невисока, темненька, очі чорні, не зрозумієш, що в них. Привіталася.
  • Я не булу жити у свекрухи на кухні! – як відрубала дружина. – І крапка. – Ну навіщо ти так одразу в штики? – почав Павло. – Це ж не назавжди. Пів року, ну максимум рік. Ми зекономимо на оренді шалені гроші, закриємо достроково хоча б частину кредиту за ту нову квартиру, що в планах. Павло завмер. – За ту нову квартиру, якої в нас поки немає, – перебила вона, і її голос прозвучав рівніше, ніж вона сама очікувала. – А жити ми будемо в старій двокімнатці твоєї мами. На розкладачці в кухні. Бо зал і спальня – то її територія, куди заходити треба з дозволу. Павло поставив горнятка на стіл. – Мама вже сказала, що готова потіснитися. Вона навіть диван у залі розкладатиме, щоб нам було зручніше, щоб ми не відчували себе гостями. – Потіснитися, – повторила Оксана повільно, ніби куштуючи це слово на смак. – Гарне слово. А я, виходить, маю стрибати від радості, що мені дозволяють ночувати на кухні у чужої людини
  • – У вас же дітей немає, поміняйтеся квартирами з братом, – сказала свекруха синові, виселяючи нас із житла, яке я вважала своїм
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes