Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Цінu на моркву вже майже в 4,5 рaза вuщі, ніж торік: чому так дорого і що відбувається на рuнку

Цінu на моркву вже майже в 4,5 рaза вuщі, ніж торік: чому так дорого і що відбувається на рuнку

Viktor
22 Квітня, 202522 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до Цінu на моркву вже майже в 4,5 рaза вuщі, ніж торік: чому так дорого і що відбувається на рuнку

В Україні знову дорожчає морква. Ціни на коренеплід вже підскочили більш ніж на 20%, порівняно з минулим тижнем, а рік тому овоч коштував у 4,5 раза дешевше.

Аналітики з EastFruit пояснюють це досить високим попитом на якісний продукт за умов обмеженої пропозиції. Оптові компанії та роздрібні мережі активно моркву продукцію, що стрімко скорочує її запаси в овочесховищах агропідприємств.

Тому саме зростання попиту на моркву дозволило українським фермерам підвищити ціни на наявні у них партії овочів. Залежно від якості та обсягів партій виробники продають моркву в діапазоні 30-40 грн/кг – це в середньому на 21% дорожче, ніж наприкінці минулого тижня. А у продаж вона надходить у середньому в 4,5 раза дорожче, ніж за аналогічний період минулого року

“Позитивну цінову динаміку експерти проекту пояснюють сезонним виснаженням запасів якісної продукції господарствах. За інформацією учасників ринку, оптові компанії все частіше мають труднощі з придбанням необхідних обсягів моркви високої якості.”, – наголошують аналітики.

Ціни на моркву в Україні

За даними “Мінфін”, середня ціна на моркву в найбільших торгових мережах країни становить 43,60 грн/кг, що на 1,49 грн більше, ніж минулого місяця. Власний аналіз цін OBOZ.UA показав, що купити моркву в українських супермаркетах можна за такою ціною:

  • Auchan – 39,90 грн / кг;
  • “Сільпо” – 43,90 грн/кг;
Ціни на моркву в "Сільпо"
  • Varus – 44,90 грн/кг;
  • Novus – 37.89 грн/кг;
Ціни на моркву в Novus
  • Metro – 39,90 грн/кг;
  • АТБ – 37,89 грн/кг;
Ціни на моркву в АТБ
  • “Еко-маркет” – 37,80 грн/кг.

Джерело

Навігація записів

Майже на чверть зросли зарплати урядовців за рік — результати дослідження
Чи треба залишати паски, яйця і цукерки на могuлах nоmерлих: священник пояснив.

Related Articles

То ти мені брехав? — нарешті запитала Оксана. Її голос був дуже тихим, але в ньому відчувалася така сила, від якої Михайлу стало холодно. — Весь цей час? — Я мусив переконатися! — почав він виправдовуватися, намагаючись взяти її за руки. — Після Карини я боявся… Я думав, що всім потрібен тільки мій гаманець. Я хотів знайти ту, яка віддасть останнє заради іншого. І я знайшов тебе! Оксано, тепер у нас буде все! Ти більше ніколи не будеш працювати в кав’ярні, ми купимо тобі найкращу машину, ми об’їдемо весь світ… Вона різко відштовхнула його руки. — Що? Чому? Я ж роблю це для нас! — Для нас? — в її очах з’явилися сльози, але не радості, а гіркої образи. — Ти дивився, як я рахую копійки. Ти дивився, як я не спала ночами, працюючи на другу зміну, щоб назбирати на ту стареньку машину. Ти бачив, як я плакала від страху за життя твого вигаданого дядька! Я хотів бути впевненим… — Впевненим у чому? Що я людина? А ти сам? Хіба людина може так гратися почуттями

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до То ти мені брехав? — нарешті запитала Оксана. Її голос був дуже тихим, але в ньому відчувалася така сила, від якої Михайлу стало холодно. — Весь цей час? — Я мусив переконатися! — почав він виправдовуватися, намагаючись взяти її за руки. — Після Карини я боявся… Я думав, що всім потрібен тільки мій гаманець. Я хотів знайти ту, яка віддасть останнє заради іншого. І я знайшов тебе! Оксано, тепер у нас буде все! Ти більше ніколи не будеш працювати в кав’ярні, ми купимо тобі найкращу машину, ми об’їдемо весь світ… Вона різко відштовхнула його руки. — Що? Чому? Я ж роблю це для нас! — Для нас? — в її очах з’явилися сльози, але не радості, а гіркої образи. — Ти дивився, як я рахую копійки. Ти дивився, як я не спала ночами, працюючи на другу зміну, щоб назбирати на ту стареньку машину. Ти бачив, як я плакала від страху за життя твого вигаданого дядька! Я хотів бути впевненим… — Впевненим у чому? Що я людина? А ти сам? Хіба людина може так гратися почуттями

Через кілька місяців після виграшу батьки перестали впізнавати свою дочку. Поліна більше не розповідала про себе, а поради сприймала як докори. Тільки один раз, сидячи ввечері на кухні, Віктор Ілліч важко зітхнув і сказав… Галина Сергіївна кивнула, але нічого не відповіла. У глибині душі вона сподівалася, що Поліна все-таки впорається.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Через кілька місяців після виграшу батьки перестали впізнавати свою дочку. Поліна більше не розповідала про себе, а поради сприймала як докори. Тільки один раз, сидячи ввечері на кухні, Віктор Ілліч важко зітхнув і сказав… Галина Сергіївна кивнула, але нічого не відповіла. У глибині душі вона сподівалася, що Поліна все-таки впорається.

Оксано! Ти знову за своє?! — вигукнув чоловік замість привітання. — Я повернувся з роботи втомлений як собака, а ти навіть голови не підняла! Знову ті твої нескінченні звіти? Мені казали хлопці на СТО, що бачили твою машину біля офісного центру о восьмій вечора. Ти що, зовсім про дім забула? Оксана навіть не здригнулася від його крику. — Тарасе, присядь і заспокойся, — голос її звучав тихо, але в ньому відчувалася сталева впевненість. — Я не зобов’язана звітувати про кожну свою хвилину. Завтра у мене надважливий тендер. Від цього контракту залежить майбутнє нашого департаменту. О сьомій ранку я маю бути в кабінеті генерального. — О сьомій ранку? — Тарас іронічно розсміявся, хоча сміх цей більше нагадував гавкіт. — А діти? А сніданок? Хто поведе Дениса до садочка, а Софійку до школи? Я що, найнявся в тебе гувернанткою бути? — Цього разу дітей розведеш ти. Це не подвиг, це звичайне батьківство. Чоловік не міг повірити, бо ніколи дружину ще не бачив такою

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Оксано! Ти знову за своє?! — вигукнув чоловік замість привітання. — Я повернувся з роботи втомлений як собака, а ти навіть голови не підняла! Знову ті твої нескінченні звіти? Мені казали хлопці на СТО, що бачили твою машину біля офісного центру о восьмій вечора. Ти що, зовсім про дім забула? Оксана навіть не здригнулася від його крику. — Тарасе, присядь і заспокойся, — голос її звучав тихо, але в ньому відчувалася сталева впевненість. — Я не зобов’язана звітувати про кожну свою хвилину. Завтра у мене надважливий тендер. Від цього контракту залежить майбутнє нашого департаменту. О сьомій ранку я маю бути в кабінеті генерального. — О сьомій ранку? — Тарас іронічно розсміявся, хоча сміх цей більше нагадував гавкіт. — А діти? А сніданок? Хто поведе Дениса до садочка, а Софійку до школи? Я що, найнявся в тебе гувернанткою бути? — Цього разу дітей розведеш ти. Це не подвиг, це звичайне батьківство. Чоловік не міг повірити, бо ніколи дружину ще не бачив такою

Цікаве за сьогодні

  • То ти мені брехав? — нарешті запитала Оксана. Її голос був дуже тихим, але в ньому відчувалася така сила, від якої Михайлу стало холодно. — Весь цей час? — Я мусив переконатися! — почав він виправдовуватися, намагаючись взяти її за руки. — Після Карини я боявся… Я думав, що всім потрібен тільки мій гаманець. Я хотів знайти ту, яка віддасть останнє заради іншого. І я знайшов тебе! Оксано, тепер у нас буде все! Ти більше ніколи не будеш працювати в кав’ярні, ми купимо тобі найкращу машину, ми об’їдемо весь світ… Вона різко відштовхнула його руки. — Що? Чому? Я ж роблю це для нас! — Для нас? — в її очах з’явилися сльози, але не радості, а гіркої образи. — Ти дивився, як я рахую копійки. Ти дивився, як я не спала ночами, працюючи на другу зміну, щоб назбирати на ту стареньку машину. Ти бачив, як я плакала від страху за життя твого вигаданого дядька! Я хотів бути впевненим… — Впевненим у чому? Що я людина? А ти сам? Хіба людина може так гратися почуттями
  • Через кілька місяців після виграшу батьки перестали впізнавати свою дочку. Поліна більше не розповідала про себе, а поради сприймала як докори. Тільки один раз, сидячи ввечері на кухні, Віктор Ілліч важко зітхнув і сказав… Галина Сергіївна кивнула, але нічого не відповіла. У глибині душі вона сподівалася, що Поліна все-таки впорається.
  • Оксано! Ти знову за своє?! — вигукнув чоловік замість привітання. — Я повернувся з роботи втомлений як собака, а ти навіть голови не підняла! Знову ті твої нескінченні звіти? Мені казали хлопці на СТО, що бачили твою машину біля офісного центру о восьмій вечора. Ти що, зовсім про дім забула? Оксана навіть не здригнулася від його крику. — Тарасе, присядь і заспокойся, — голос її звучав тихо, але в ньому відчувалася сталева впевненість. — Я не зобов’язана звітувати про кожну свою хвилину. Завтра у мене надважливий тендер. Від цього контракту залежить майбутнє нашого департаменту. О сьомій ранку я маю бути в кабінеті генерального. — О сьомій ранку? — Тарас іронічно розсміявся, хоча сміх цей більше нагадував гавкіт. — А діти? А сніданок? Хто поведе Дениса до садочка, а Софійку до школи? Я що, найнявся в тебе гувернанткою бути? — Цього разу дітей розведеш ти. Це не подвиг, це звичайне батьківство. Чоловік не міг повірити, бо ніколи дружину ще не бачив такою
  • – Що робити, взагалі не знаю, – похитала головою Олена, розуміючи, що загнана в куток. – Знають тепер, що є гроші та вигадують, як їх витягнути. Навіщо я тільки проговорилася Вероніці щодо допомоги твоїй мамі! – Ну позич, – знизав плечима Олег, – не скажеш же, що в нас немає грошей. Образяться…
  • — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.
  • – Мамо, ти нас здивувала, – сказав Віктор, – ти п’ятнадцять років казала, що наша дача. Ми її облаштували, вклали в неї купу часу, грошей! – То вона ж на мене була оформлена! – Так, але ти казала… – Мало що я казала? – розсердилася свекруха. – Моя дача, моє право! Що я хочу, те я й роблю
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes