ЖИТТЯ

Дар’я Сергіївна вже чотири роки їздила в село на дачу. Вона із задоволенням доглядала за городом і садом, з нетерпінням чекаючи на пенсію, щоб не мусити поспішати на роботу, встаючи влітку ще до світанку, аби встигнути дістатися з села до міста, і повністю присвятити себе улюбленим заняттям. У селі до неї звикли, знали її добросердя … Read more

сторан, куди Станіслав запросив мене на другу зустріч, буквально дихав показною розкішшю: м’який напівморок, офіціанти, що ковзають між столами майже нечутно, наче тіні. Сам він ідеально вписувався в цю атмосферу — дорогий костюм, помітний годинник і та сама самовдоволена напівусмішка людини, яка звикла відчувати себе центром будь-якого всесвіту. — Замовляй усе, що хочеш, — недбало … Read more

— Що це таке? — Іра занурилася в чоловікову сумку по паспорт, а разом із ним пальці намацали щось гладеньке й щільне. Витягла білий конверт із логотипом, на звороті — квітка. — Я гадав, що ти цього не побачиш, — видихнув Андрій, і щоки в нього несподівано спалахнули. Того ранку Ірина прокинулася одна — Андрій … Read more

— Ти що, зовсім безрука? Святковий день матері вирішила зіпсувати? — просичав Віталій, боляче стискаючи під столом зап’ясток дружини. Він посміхався гостям, а їй раптом потемніло в очах. Ресторан гув, дзенькотіли кришталі, в повітрі тягнувся теплий аромат печені. Тамара не видала й звуку. Антоніні Павлівні минало шістдесят п’ять, і застілля влаштували на широку ногу: родичі … Read more

— А хто тебе заміж гнав? Насильно до цього Борьки на шию вішав і змушував кричати – “жити без нього не можу не губи, мамо” га? Алла Андріївна стояла на кухні, підперши боки худими руками, і дивилася прямо на доньку, яка розмазувала по обличчю туш. Катерина прибігла до батьків додому ввечері. Довго лила сльози, на … Read more

Вранці чоловік поїхав на роботу, але через годину несподівано повернувся. Він влетів у квартиру, кинув сумку на підлогу і побіг у вітальню. Я годую Івана, повернула голову і втупилася в порожній передпокій. – Ти щось забув? – вслухаюся в звуки, чую як зачиняються дверцята шафи. – Галя попросила грошей у борг! – відповів чоловік, продовжуючи … Read more

Наталя говорила тихо, але за її спиною схлипування Соні перекривали все. Ганна Петрівна зупинилася прямо біля машини, стиснувши коробку із подарунками. – Куди вигнав? – З дому. Сказав забиратися, доки його рідня не приїхала. Зінаїда Костянтинівна веліла. Ми з дітьми сидимо у кафе на набережній, не знаю, що робити. Дев’ята вечора. Тридцять перше грудня. Мінус … Read more

Дзвін розбитої тарілки змусив Софію здригнутися. Вийшовши із задуми, вона побачила уламки фаянсу, що розлетілися по кухонному лінолеуму. — Ти б обережніше, — буркнула Валентина Михайлівна, не відриваючись від каструлі з супом. — Четверта за місяць. Так і без посуду залишимося. Софія мовчки опустилася на коліна, збираючи гострі уламки в совок. День видався важким: на … Read more

Минали роки, і я залишалася нікому не потрібною. Моїм дітям завжди було складно знайти зі мною спільну мову, і коли я розлучилася з чоловіком, вони стали на його бік. Чоловік був впливовою людиною, директором великого підприємства, і, звісно, їм було вигідніше підтримувати його. А я? Я залишилася одна, покинута дружина. Минуло кілька років, і діти … Read more

Роки минали, ми багато працювали, їздили на заробітки по Україні та за кордон, а нашу доньку Марину залишали в моїх батьків. Мама моя тоді ще була міцна, батько живий, город тримали, курей, свиню. Марина бігала по подвір’ю, лазила по яблунях і щовечора просила мене по телефону: «Мамо, коли ти приїдеш?» А я ковтала сльози й … Read more