ЖИТТЯ

Ніно! Сядь, нам треба поговорити, — почала Тамара, зовиця. — Ми тут з Олегом порадилися. Ти якась дивна останнім часом. Може, тобі до лікаря сходити? Якісь ліки попити? Жінка в твоєму віці не може так раптово змінюватися без причини. — Якої причини, Тамаро? — тихо запитала Ніна. — Ну, ти сама подивись на себе! Мовчки приходиш, мовчки йдеш. Якась блузка нова, якісь нові креми. Ти про сім’ю думаєш? Про чоловіка?

by

У невеликому, затишному містечку Дубно, що на Рівненщині. Там, де величні стіни старого замку віддзеркалюються у спокійних водах річки, а вузькі вулички дихають історією, життя тече неспішно, мов густий липовий мед. Саме тут, у старій п’ятиповерхівці з видом на замкову вежу, жила Ніна — жінка з добрими очима та втомленими руками, чия доля нагадувала тиху … Read more

— Поки я жива, хочу жити у квартирі, де народилася і виросла! Ви молоді, можете й самі собі на житло заробити. Мати ніби не розуміла, що заробити на квартиру в наш час не так-то просто. Особливо маючи маленьку дитину на руках і тільки одного дорослого, що працює в сім’ї.

by

— Ти у своєму розумі? Ми ледве переживаємо з нею свята, а ти її запросив пожити? — обурилася Ксюша. — Ну їй корисно ж, ну потерпи трохи! — Роман не збирався здавати позиції. — Та мені простіше самій у місто поїхати, поки вона тут! Ксюша й Роман майже все спільне життя прожили з мамою Роми, … Read more

– Віка, я ось що хотів сказати. Ти могла б квартиру і в кращому стані нам залишити. Ми приїхали – пил скрізь, посуд брудний у раковині, плита у жиру. Неприємно, чесно кажучи, – незворушно заявив вітчим

by

– Віка, люба, послухай мене. Нам потрібна твоя допомога, ти це хоч розумієш? Потрібна допомога… – плакала мама. Вікторія замотала головою. – Ні, мамо, не розумію. У дядька Михайла є мати. Сестра. Чому вони його не доглядають? Чому я повинна? – Ну, Вікуля, ти ж знаєш, Тамара Іллівна хворіє, у неї тиск скаче, яка їй … Read more

– Ану – пішли геть! – несподівано скомандував завжди тихий тато. Дорослі дочки постали перед ним зовсім в іншому світлі – зовсім несприятливому

by

– Що – і пиріг ця спекла? – Поцікавилася Світлана. І додала: – Як же вона хоче заміж! Марина єхидно хихикнула. – Ану – пішли геть звідси! – несподівано скомандував завжди тихий тато.***Борис Петрович вирішив одружитися. Ну що ж, справа хороша. Але рідня схвилювалась. І це сталося не тому, що відставному військовому могла трапитись погана … Read more

-Хочу рюкзачок. Ось такий, – і Вероніка показала фотографію на сайті, де його можна замовити. Не дуже дорогий. Але якісний. Такий, який вона давно хотіла. -Добре, піде, – відповів Олег. До цього Вероніка якось соромилася говорити прямо. То натякала, то просила. Але кожен раз додавала – “це просто варіант, а ти сам вирішуй”.

by

Уявляєш, мені на роботі премію дали. Олег явно хвалився. І Вероніка була за нього рада. Та й за себе теж. Скоро їй виповниться двадцять вісім років. І, вона була впевнена, що Олег подарує їй те, про що вона давно мріяла. Вероніка взагалі завжди серйозно ставилася до свят. Навіть на Новий рік вона збирала маленькі коробочки … Read more

Невістко! Значить так! Або ти до кінця тижня знаходиш роботу, або я міняю замки в дверях, — несподівано сказала свекруха. — Крапка. Оксана повільно підняла очі. У її погляді читалася суміш здивування. — Що ви кажете? — Те, що чуєш. — Галина Петрівна схопила серветку й почала витирати розлитий чай. — Три роки. Рівно три роки я спостерігала за цим театром одного актора. Досить. Моє терпіння вичерпалося.

by

Буча — це місто, яке колись славилося своїми спокійними парками та високими соснами, стало місцем, де одна родина намагалася віднайти свою рівновагу серед затишних нових кварталів. Саме тут, у квартирі з панорамними вікнами, розігралася сцена, яка змінила життя трьох дорослих людей і одного маленького хлопчика. Галина Петрівна поставила горнятко на стіл так різко, що гарячий … Read more

У 55 зустрів молоду дівчину. Так закрутила мені голову, що наважився створити з нею родину. Однак, швидко пожалів.про стошо кує,як вам вчи нок чоло віка?…

by

Тиждень тому мені виповнилося 55. Однак, цю круглу дату я відсвяткував не з родиною, на жаль. Моїй другій жінці Кароліні 28 років. Так, знаю, між нами дуже велика різниця у віці та зараз хтось почне поливати нас брудом у коментарях.  Однак, прошу вислухати мою історію, а вже тоді виносити вердикт – поганий я чоловік чи … Read more

— Я просто не очікував, що ти стільки їси. Знаєш, скільки коштує твоя вечеря? Майже дві тисячі! А ще кажуть, що утримувати жінку недорого. Надя відчула, як обличчя заливає рум’янець. Не від сорому — від гніву та розчарування. Перед нею сидів не той чоловік, за якого вона збиралася заміж. Не той, хто казав, що «кохана жінка не повинна ні в чому мати потреби».

by

Надя поправила волосся, дивлячись у дзеркало ресторанного туалету. Сьогодні був особливий вечір — Артем запросив її в один із найдорожчих ресторанів міста. До весілля залишалося менше місяця, і майбутній чоловік вирішив влаштувати романтичну вечерю. «Хочу, щоб ти запам’ятала цей вечір», — сказав Артем телефоном, і Надя, звісно, погодилася. Як можна відмовити людині, яка за пів … Read more

– Ось так! Дивіться документи. – Іван пішов до машини і дістав папку. – Тут один власник, це я. Все зроблено ще до весілля. Пам’ятаєте новосілля, як ви сварилися з моїми? Адже вони мали рацію. У гості можна, але на запрошення. Мені спокій сім’ї дорожчий. – Головне тепер папки не переплутати. Червона для твоїх, синя для моїх. Не думав, що всі захочуть не лише у гості.

by

Будівництво будинку йшло швидко. Молоді люди збиралися за півроку вже переїжджати з орендованої квартири до свого будинку. Будинок за власним проектом ще до весілля був вже накритий дахом. Залишалося внутрішнє оздоблення та вибір меблів. Так, вони ризикнули розпочати все до весілля. Їхнє знайомство було дуже дивним. Обидва прийшли в магазин ритуальних послуг. Бабусі Вікторії та … Read more

Мамо! Ти що, серйозно поїдеш до чужого чоловіка в село? — запитав її син Павло, коли вона за вечерею ошелешила його цією новиною. — Покинеш місто заради якогось хутора? А квартира?

by

Вижниця, що на Буковині, де гори дихають прохолодою, а Черемош весело котить свої води по камінню, життя зазвичай тече розмірено, завжди була теплою та привітною до людей. Саме тут, у старій частині міста, мешкала Раїса Павлівна — жінка, чий характер був міцнішим за карпатський дуб. У свої шістдесят три вона не збиралася ставати “тихою бабусею”. … Read more