Артеме, а ти своїй дружині що подаруєш на День закоханих? — поцікавився Богдан, старший менеджер, який уже замовив для дружини величезного плюшевого ведмедя. — Нічого, — відрізав Артем. — Скоро восьме березня, тоді й подумаю про квіти. Навіщо плодити зайві витрати на придумані дати? Богдан лише похитав головою. — Послухай, я живу в шлюбі вже двадцять років і знаю одну істину: жіноче «мені нічого не треба» — це найнебезпечніша пастка у світі. Якщо ти прийдеш сьогодні додому з порожніми руками, готуй собі місце на дивані у вітальні. Причому надовго. Жінки прощають багато чого, але ігнорування їхніх очікувань у такий день — ніколи. Артем задумався. Проблема була не лише в дружині. Останні три місяці він постійно крутився біля Вікторії — нової співробітниці з юридичного відділу. Віка була яскравою, енергійною і зовсім не схожою на його спокійну дружину Марію. Отже, за логікою Богдана, обдарувати треба було обох
Лютий у столиці зазвичай не тішив теплом, але цього року повітря в офісному центрі, де працював Артем, здавалося розпеченим від надмірного ажіотажу. Наближався День закоханих — свято, яке Артем щиро вважав комерційною пасткою для наївних. Поки колеги-чоловіки гарячково переглядали сайти з подарунками, а жінки обговорювали очікувані сюрпризи, Артем лише скептично підіймав брову. — Артеме, а … Read more