ЖИТТЯ

Таня зайшла в квартиру з важкими пакетами продуктів. Вона зняла чоботи і зайшла на кухню. За столом сидів якийсь бородатий чоловік, а перед ним стояла її тарілка з борщем. Тим самим, який вона планувала зʼїсти. – Таня, привіт, – усміхнувся їй Павло. – А це – Леонід. Мій знайомий. Таня швидко пішла в кімнату. Там уже стояла зібрана валіза

by

Таня йшла додому і намагалася згадати, за що ж вона покохала свого чоловіка… Тепер він так їй набрид, що вже який день по дорозі з роботи вона подумки уявляла, як скаже йому, що хоче розлучитися. Дітей у них немає, тож розлучаться вони швидко, без проблем. Тільки от… Чи правильно вона робить? Вони ж любили один … Read more

Я тут порахував наші витрати за цей місяць. Костюм обійшовся в копієчку. Плюс подарунок шефу — ми з хлопцями скидалися на дорогий годинник, моя частка чимала. А тепер дивись… — він повернув до неї екран телефону. — Нова сукня для тебе — це мінімум три тисячі, якщо не купувати мотлох. Зачіска, макіяж у салоні — ще півтори. Манікюр — п’ятсот. Взуття? У тебе ж немає туфель під нову сукню? Ще дві тисячі. А ще ж треба куртку якусь пристойну, бо в твоїй старій плащівці соромно з машини виходити біля входу.  — Разом виходить майже вісім-дев’ять тисяч на один вечір, — підсумував Віктор. — І це тільки щоб ти «постояла поруч». Я подумав… Нащо нам зараз такі витрати? У нас за опалення борг, Маринці на навчання треба відкласти. — Але ж Володимир Антонович запрошував з дружинами… — голос Лариси ледь тремтів. — Ти сам казав, це важливо для репутації. — Та хто там на тих дружин дивиться? — махнув рукою Віктор. — Скажу, що ти прихворіла. Тиск піднявся або застуда. Ніхто й не помітить. Там буде суто чоловіча компанія, вирішуватимемо серйозні справи. Тобі там буде нудно, тільки ноги в нових туфлях натреш. Короче, я поїду сам. Так раціональніше

by

Понеділок почався для Лариси як зазвичай — з аромату меленої кави та прасування сорочок. Віктор працював заступником начальника відділу у великій будівельній компанії, і його зовнішній вигляд мав бути бездоганним. Лариса вже двадцять п’ять років стежила за тим, щоб жодна зморшка не зіпсувала його репутацію. — Ларо, ти чула, що Володимир Антонович сказав у п’ятницю? … Read more

Віктор доїхав машиною до якогось села, як раптом помітив дівчину, яка стояла біля дороги. Було вже пізно і крім них навколо нікого не було. Він зупинився. – Підвезете? – запитала дівчина. – Так, звісно. Тут зараз машин майже нема. Мабуть давно чекаєте? – Так, – сказала дівчина і раптом розплакалась. Віктор здивовано дивився на неї

by

Віктор доїхав машиною до якогось села, як раптом помітив дівчину, яка стояла біля дороги. Було вже пізно і крім них навколо нікого не було. Він зупинився. – Підвезете? – запитала дівчина. – Так, звісно. Тут зараз машин майже нема. Мабуть давно чекаєте? – Так, – сказала дівчина і раптом розплакалась. Віктор здивовано дивився на неї … Read more

Таня з хлопчиками жили непросто. Зате вона завжди приділяла їм багато часу. Влітку возила на річку, взимку вони втрьох каталися з гірки або ліпили сніговиків. В один з таких днів вона залишила синів у дворі і піднялася в будинок, щоб взяти забуту морквину для носа сніговика. А коли вийшла у двір, побачила, що поруч з Льошею і Максимом стоїть ще один хлопчик, старший. – Гарний сніговик! – Сказав він схвально. – Давайте допоможу.

by

Віра повернулася додому раніше, ніж зазвичай, і зупинилася біля дверей. Ми тільки недавно почали жити разом, і обоє ще не звикли до цього. – Заходь. – Поспішив я. – Чого біля порога стояти. Але вона дивилася, ніби хотіла щось сказати і не наважувалася. Кнопа крутилася біля її ніг, а вірний Рекс лежав на своєму звичному … Read more

— Мамо. За бабусею потрібен догляд, батько не справляється. Так, за його матір’ю. У бабусі дві квартири, ти ж пам’ятаєш, а ще дача з великою ділянкою. Батько живе з нею, але йому дуже важко. Робота, догляд, сил зовсім не залишається. Він попросив допомоги у нас. Але ти ж розумієш, що ми працюємо, у нас діти. За бабусею доглядати зовсім ніколи. А за нею потрібен нагляд кожну хвилину. Не можна її одну залишати. — Я буду доглядати, а все, що дістанеться мені за це, буде вам. Добре придумали. Хто у вас такий розумний? Чи батько запропонував? Щедрий він став.

by

— Мамо, ми приїдемо до тебе в п’ятницю. Є розмова, не по телефону. — У мене теж є розмова до вас, Ігор. — Про що? — Приїдете, і я все вам розповім. — Краще відразу скажи. — Але ти перший сказав про важливу розмову. Розкажеш, а потім вже і моя черга буде. — Мамо, що … Read more

– Олю, ну що це за вечеря така? – Третій день поспіль одне й те саме! Ти що, готувати розучилася? Мама має рацію, молоді дружини зовсім лінуються…Я повільно повернулася від плити…

by

– Олю, ну що це за вечеря така? – Ігор тримав у руках тарілку з макаронами, на яких сиротливо лежав шматочок масла. – Третій день поспіль одне й те саме! Ти що, готувати розучилася? Мама має рацію, молоді дружини зовсім лінуються! Я повільно повернулася від плити, де саме доварювала чергову порцію макаронів. У грудях все … Read more

Щойно Любов Олегівна почала вимагати «зарплату», донька стала рідше кликати її сидіти з дітьми, адже присутність матері в домі тепер влітала їй у чималу копієчку. Дівчина чудово розуміла, що рано чи пізно чоловік помітить ці дірки в сімейному бюджеті й обов’язково запитає, куди зникають гроші.

by

— Ой, ледь з ніг не збив! — замахала руками в повітрі теща, на яку мало не налетів Віталій із великим пакетом продуктів просто на порозі. — Чого так довго? Я ж казала Насті, що мені сьогодні на манікюр треба! Сиджу тут на старті, як на голках, — додала вона, поспіхом намотуючи на шию шарф. … Read more

Віра варила борщ, коли у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Михайло вдома? – одразу запитала вона. – Вдома. Проходьте, – Віра провела свекруху на кухню, а сама покликала чоловіка. – Віро, залиш нас, нам треба вирішити деякі сімейні питання, – сказала свекруха, як тільки на кухню прийшов Михайло. – У нас секретів немає, – Михайло затримав Віру за руку. Але вона, поставивши перед свекрухою чашку з чаєм, вийшла з кухні. Віра увімкнула ноутбук – щоб перевірити робочу пошту. Раптом за стіною вона почула розмову Михайла з матірʼю. Віра прислухалася і застигла від почутого

by

Віра варила борщ, коли у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Михайло вдома? – одразу запитала вона. – Вдома. Проходьте, – Віра провела свекруху на кухню, а сама покликала чоловіка. – Віро, залиш нас, нам треба вирішити деякі сімейні питання, – сказала свекруха, як тільки на кухню прийшов Михайло. – У нас секретів немає, … Read more

Семен стояв біля вітрини дитячого магазину і рахував у голові. Пенсія — маленька. Мінус комунальні — півтори. Мінус ліки для серця — майже сімсот. Мінус їжа… А машинка коштувала тисячу триста. — Дідусю, ну ходімо подивимося! — Ігор тягнув його за руку. — Тільки подивимося! Семен зітхнув. П’ятирічний онук не розумів, чому не можна купити червону машинку на пульті управління. Ту саму, про яку він мріяв вже пів року. — Ходімо, онучку. Подивимося. У магазині було шумно. Діти тягнули батьків до полиць з іграшками, батьки відмахувалися або діставали гаманці.

by

Семен стояв біля вітрини дитячого магазину і рахував у голові. Пенсія — маленька. Мінус комунальні — півтори. Мінус ліки для серця — майже сімсот. Мінус їжа… А машинка коштувала тисячу триста. — Дідусю, ну ходімо подивимося! — Ігор тягнув його за руку. — Тільки подивимося! Семен зітхнув. П’ятирічний онук не розумів, чому не можна купити … Read more

У двадцять три він одружився з Галиною. Вона була з сусіднього села, весела, моторна, з карими очима, що завжди сміялися. Люди казали, що вони не пара – надто різні. Але Іван любив її мовчки, щодня приносячи з лісу повні оберемки хмизу чи грибів, садив для неї квіти і лагодив усе в хаті. А вона… вона з часом почала нудьгувати. Місто тягнуло її до себе.

by

– Село, городи, гумові чоботи – мені все це набридло. Іване, ти вибач, але різні ми з тобою. Я йду, – Галина збирала речі, а Іван просто не міг зрозуміти, що він зробив не так. Усі так живуть, а як інакше? Та втримати дружину, яка вирішила змінити своє життя, він не зміг. Галина пішла, залишивши … Read more