– Так йому й треба! – Відрізала мати. – Це називається справедливість! Як постелився, так і виспиться! Чому ви вирішили, що маєте право скасовувати цей закон?

– Я їх ростила не для того, щоб вони тебе доглядали, – підійшла Лариса ближче. – Ти їм не все розповів, так? – Про що ти? – Він занервував. – Про те, як ти свою квартиру другу на сестру переписав перед тим, як все сталося… – Ларисо? Це ти? – Олеся примружилася, поправляючи на носі … Read more

— Делікатесами? Марино Миколаївно, загляньте в морозилку. Там кістки для супу та прострочені продукти з кулінарії. Ваша сестра пакети з «Сільпо » приносить тільки для фотографій. Сфотографує на столі, у сімейну групу чоловікові надішле — мовляв, дивіться, як я про тата й доглядальницю піклуюся, — і назад у машину забирає. Каже, татові шкідливо, а мені й каші вистачить. — А ліки? Люда вчора привезла упаковку за три тисячі.

Ключ у замку повертався важко, видаючи пронизливий металевий стогін, ніби за п’ятнадцять років метал остаточно зрісся з дверною коробкою. Я стояла у задушливому під’їзді, і пальці ледь помітно тремтіли. П’ятнадцять років тому я пішла звідси, грюкнувши цими самими дверима, після грандіозного скандалу з батьком через моє «неправильне» заміжжя. П’ятнадцять років тиші, рідкісних листівок на свята … Read more

Це ж мої батьки, вони допоможуть, — заспокоювала себе тоді Соломія. — Мама вже на пенсії, тато працює позмінно. Буде легше

Соломії виповнилося тридцять, коли на світ з’явився маленький Матвій. Це була довгоочікувана, але складна дитина. Перші місяці життя сина злилися для неї в один безкінечний день, сповнений безсонних ночей і постійної тривоги. Її чоловік, Андрій, працював інженером, але зарплати катастрофічно не вистачало навіть на оренду квартири та підгузки. Після довгих розмов на кухні вони ухвалили … Read more

– А соус є? Гострий?..Свекруха 5 років їздила на шашлики з порожніми руками. Цього разу я накрила стіл, і вона ,«збілдла » побачивши, що на ньому…довелося піти тієї ж миті..

– А соус є? Гостріший? Галина Петрівна стояла біля мангала й розглядала шампури так, ніби перед нею лежало щось абсолютно неїстівне. У руках, незмінна велика бежева сумка із золотавою застібкою. Вона з’являлася з нею щоразу. І щоразу вміст був однаковий. Порожнеча. Ні пляшки води, ні серветок, ні навіть гілочки зелені. Абсолютно нічого. І так уже … Read more

Що ж ти накоїв, Сину? Значить, машину купив, ти дружині своїй? — вицідила свекруха. — Їй купив. А мати твоя на старому Lanos їздить, де пороги вже наскрізь прогнили? Чи мати в тебе вже не людина? Чи я на тебе життя не поклала, поки батька твого рідного не стало? — Мамо, ну що ти таке кажеш? У тебе ж дядько Степан є, він за машиною доглядає, підшаманює її постійно, — почав виправдовуватися Микола, раптом відчувши себе маленьким хлопчиком, який розбив улюблену вазу. — Ми ж сім’я, ми з Оленою давно про це мріяли. — Сім’я? — Тамара Петрівна різко перевела крижаний погляд на невістку, яка саме зайшла в кімнату. — Оця «сім’я» тобі мізки так запудрила, що ти рідну матір перестав помічати? Я для тебе — додаток до квартири, чи як? Микола намагався щось пояснити, заспокоїти її, довести, що він любить матір не менше, ніж дружину. В результаті, аби хоч трохи загасити пожежу роздратування, йому довелося просто так «подарувати» матері значну суму грошей — ніби відкупитися за власний успіх

Успіх не завжди приходить з гуркотом барабанів чи спалахами феєрверків над головою. Для Миколи він завітав тихо, наче ранковий туман над Десною у рідному Чернігові, де він провів свою юність. Це був той особливий вид тиші, який настає після дворічного марафону безсонних ночей, випитих літрів міцної кави та нескінченних суперечок з колегами-програмістами. На екрані монітора … Read more

– Ганно, ти цього мужика не гони, дивись скільки він для тебе зробив! Відразу видно, що толковий мужик!

Анна лежала в ліжку вже кілька днів, не в силах піднятися. У неї нічого не боліло. Просто паморочилося в голові, не було сил, та й вставати зовсім не хотілося. – Навіщо? – думала Аня, – всі справи у мене в цьому житті перероблені: дітей виростила, батьків в останню путь провела. І тепер опинилася, ніби як … Read more

До-о-о-ню! — цей крик розрізав ранкову тишу спального району, як іржавий ніж.

— До-о-о-ню! — цей крик розрізав ранкову тишу спального району, як іржавий ніж. — Відчиняй, ми приїхали! Тату, ну чого ти мовчиш? Покричи і ти, вона ж на дев’ятому, не чує! Навіть горобці в кущах бузку заціпеніли від цього фальцету. Новий мікрорайон, що нагадував бетонний колодязь, відгукувався луною на кожне слово. Субота, шоста ранку. Час, … Read more

Першою з дому зникла його обручка. — Де вона, Толю? — запитала Люба, холонучи від поганого передчуття. — Зачепився за станок, зламав, віддав у ремонт, — буркнув він, не дивлячись у вічі. Більше обручки вона не бачила. Як і ремонту, і грошей, і колишнього чоловіка

Колись Анатолій був гордістю вулиці. Високий, плечистий, із відкритим поглядом сірих очей. Коли привіз Любу з пологового будинку вперше, він вистелив поріг квартири пелюстками троянд. Сусіди зітхали: «Бувають же такі чоловіки!». Люба почувалася за ним як за кам’яною стіною. Квартира сяяла: новенька техніка, дорогі шпалери в квіточку, аромат свіжої кави вранці. Анатолій працював на меблевій … Read more

Наступне знайомство багатства не принесло, довелося ще й працювати, натомість дах над головою був. Чоловік влаштував її своєю секретаркою, терпів її на роботі, а здатна вона була лише на подачу кави. Начебто все нормально стало. Ганні вже за п’ятдесят, а точніше, п’ятдесят чотири, п’ятий чоловік не жене, живий. Про сина чоловік знає, розповіла.

Олексій свою матір спочатку бачив приблизно раз на п’ять років, а потім ще рідше. Саме у п’ять років вона здала його в дитячий будинок. Батько Олексія трагічно пішов із життя, але Ганна довго не сумувала. Буквально за рік вона знайшла собі нового чоловіка. Чоловік дітей не хотів, а терпіти чужу дитину тим більше. Так хлопчик … Read more

Я порахувала, що за 10 років ми жодного разу не були на Великдень у моїх батьків, бо Павло завжди вибирав іншу адресу. — Я купив м’яса на 2400 гривень спеціально для мами, тож не змушуй нас чекати! — наказав він, завантажуючи важкі пакунки. Я подивилася на ці пакунки й вперше відчула не образу, а крижану рішучість нарешті змінити цей сценарій

Я порахувала, що за 10 років ми жодного разу не були на Великдень у моїх батьків, бо Павло завжди вибирав іншу адресу. — Я купив м’яса на 2400 гривень спеціально для мами, тож не змушуй нас чекати! — наказав він, завантажуючи важкі пакунки. Я подивилася на ці пакунки й вперше відчула не образу, а крижану … Read more