І от та «нагорода».. Новосілля, перша власна квартира.. Я тоді щиро хотіла, щоб у них було красиво й по-родинному тепло. хай у них буде сервіз не просто як посуд, а як символ. Як благословення на щасливе життя.

Насправді всі гарні сервізи й набори, подаровані нам на весілля, я зберігала в шафі на особливий випадок. Люда час від часу запитувала, чи можна діставати їх на свята, але я щоразу казала, що ще буде нагода, а поки що рано. І от та «нагорода» ніби настала, принаймні мені так здавалося. Новосілля, перша власна квартира молодих, … Read more

Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися із Сашком, вони вже облаштувалися в Португалії

Після тієї суботи з курчатами й каченятами я ходила, ніби мене хтось підмінив. Удень усміхалася дітям, готувала, прала, робила вигляд, що все нормально. А вночі лежала й слухала, як Сашко важко дихає у сні, і думала: «Невже це й є наша ціна? Ми маємо просити, принижуватися, терпіти, аби тільки діти мали свою кімнату?» Найгірше було … Read more

Телефон задзвонив пізно ввечері… На екрані висвітилася Сваха. Я аж здивувалася: вона мені нечасто телефонує… А тут дзвінок— Алло…?І тут вона так бадьоро видала фразу, яка перекреслила всі наші стосунки…що я нестрималась…Ніколи б не подумала, що сваха здатна на таке..

Сваха зателефонувала мені за кордон і сказала, що вони з чоловіком після Великодня йдуть до мене на город веснувати. Я спершу навіть не второпала, про що мова, бо в Греції в мене тоді був такий день, що голова гуділа, як той млин: робота, діти, дзвінки, ще й господиня на квартирі просила допомогти з документами. Телефон … Read more

— Толя з дружиною багато чого досягли, — почав батько, сідаючи в крісло. — Працюють обоє, двоє дітей. А ти… Так, ти молодець, що не сидиш склавши руки. Але час вже до життя серйозно ставитися. – Тату, я живу тут. Я не ледарка! Я заробляю, нехай і вдома, нехай і в піжамі! Але я плачу за їжу, за комуналку, я не сиджу у вас на шиї! – Ти не зрозуміла, – перебив він. – Це не про гроші. Це про потребу.

Мама стояла в дверях кухні, спершись на одвірок. У її руках – чашка з чаєм, а в голосі – байдужість, змішана з чимось майже зневажливим. – У сенсі… з’їжджати? – Марина повільно відвернулася від ноутбука, який грів їй коліна. – Мамо, я ж тут живу. Я… працюю. – Працюєш? – перепитала мама, і на її обличчі промайнула … Read more

Олег дістав із її сумки гаманець, навіть не глянувши у її бік. Витягнув картку, простягнув продавчині. Та упаковувала браслет із синіми камінцями в оксамитову коробочку, і Тамара Степанівна вже повертала зап’ястя, милуючись, як ляжуть на шкіру ці холодні блискучі камені.

Олег дістав із її сумки гаманець, навіть не глянувши у її бік. Витягнув картку, простягнув продавчині. Та упаковувала браслет із синіми камінцями в оксамитову коробочку, і Тамара Степанівна вже повертала зап’ястя, милуючись, як ляжуть на шкіру ці холодні блискучі камені. Термінал пискнув. Чек повільно виліз із апарата білою стрічкою. Олег навіть не подивився на суму. … Read more

Олена Вікторівна довгий час ображалася на старшу дочку, в душі звинувачуючи Таню: якби вона знайшла гроші, продали б машину, наприклад, Лізу можна було б врятувати або продовжити ж

– У тебе совісті немає! Вона ж твоя сестра. Вона хвора, — плакала Олена Вікторівна у слухавку, лаючи старшу дочку. — У неї є діти! – Я знаю, у мене теж. Тепер уже нічого не вдієш, ні в Києві, ні в будь-якому іншому місті світу. Мені дуже шкода, мені так само боляче, як і тобі, … Read more

Оксана намагалася говорити з Віктором, підстерігаючи його у дворі, на що він, соромлячись, запевняв, що підтримуватиме їх матеріально, не залишить сина, просто жити тепер вони будуть у різних квартирах, а більше нічого не зміниться. Він і справді, як ні в чому не бувало, приходив, грав із Сергійком, водив його разом з Андрійком у цирк та зоопарк, на атракціони, видавав жінці гроші на утримання сина.

Оксана намагалася говорити з Віктором, підстерігаючи його у дворі, на що він, соромлячись, запевняв, що підтримуватиме їх матеріально, не залишить сина, просто жити тепер вони будуть у різних квартирах, а більше нічого не зміниться. Він і справді, як ні в чому не бувало, приходив, грав із Сергійком, водив його разом з Андрійком у цирк та … Read more

— Хочеш продати квартиру? Спочатку зароби на неї, а мою не чіпай! — жорстко заявила Ангеліна чоловікові, вже не кричачи, а чітко вимовляючи кожне слово.

Вітер на дев’ятнадцятому поверсі завжди мав свій голос: то тужно завивав, чіпляючись за арматуру, то бив по щоках різкими поривами. Ангеліна, висячи в страховці, методично замазувала міжпанельний шов. Робота була їй до душі: жорстка, така, що вимагала концентрації та повної відсутності страху перед прірвою під ногами. Герметик лягав рівно, руки в щільних рукавичках рухалися відточено. … Read more

– Тобі нема за що вибачатися. Ти зробив для мене, для нас, набагато більше, ніж просто подарував сукню. Я дуже вдячна тобі

Чоловік щодня з вікна свого офісу спостерігав за дівчиною, яка зупинялася перед вітриною магазину й розглядала дорогу сукню Йому здалося, що якщо він купить їй цю сукню, то зробить її щасливою. Однак це плаття мало незвичайне призначення.***– Поліно, як думаєш, що та дівчина розглядає у вітрині щодня? – запитав Анатолій у колеги, яка проходила повз. … Read more

І тепер дочка була не рада, що почала цю тему, яку так хотіла обійти. – Нормально, тату, нічого

Віра їхала трасою не швидко. Стара іномарка приємно гуділа, залишаючи міські затори. Траса закінчилася, дорога завернула до лісу. Віра проїхала ще кілька кілометрів і зупинилася, опустила голову на кермо. Знову стало зле, тіло нило. Хотілося лягти та заплющити очі. Зовсім. Назавжди. Але вона обіцяла собі, що поки ще в змозі, має з’їздити до села і … Read more