Це він? — тихо спитала Олена. Мотря здригнулася. — Це пам’ять, дитино. А пам’ять — річ небезпечна. Вона може зігріти, а може й спалити вщент. — Я теж тікала від пам’яті, — зітхнула Олена. — Але вона наздогнала мене тут, у цій тиші. — Від себе не втечеш, — Мотря поклала свою суху руку на руку Олени. — Але можна навчитися жити поруч зі своїми тінями. Слухай, Олено, ти молода, у тебе комп’ютер є, інтернет. Ти вмієш з цим працювати? Олена здивовано підняла брови. — Вмію. Я бухгалтер за освітою. А що? Мотря встала, важко спираючись на стіл, і підійшла до своєї дубової скрині. Вона відсунула подвійне дно — таємницю, про яку не знав ніхто в селі. Там лежали останні папки, які вона не встигла вивезти. — Тут імена, Олено. Імена людей, яких наше село забуло. Тут записи про те, хто насправді збудував нашу церкву, хто віддавав останнє зерно, щоб врятувати сусідських дітей. Це те, що Андрій збирав по крихтах. Я вже стара, ноги не слухаються. Боюся, не встигну. Олена взяла до рук пожовклий аркуш

— Ви справді думаєте, що самотність у сімдесят років пахне лише корвалолом та старими газетами, чи вона може мати аромат дорогого французького парфуму, який десятиліттями ховали в самій глибині дубової скрині? — це питання баба Мотря ставила собі щоразу, коли повз її двір проходили односельці, співчутливо киваючи головою: мовляв, бідна старенька, зовсім одна залишилася, ні … Read more

Син одружився з жінкою старшою на 15 років. Я мовчала рік – потім не витримала

Син одружився з жінкою старшою на 15 років. Я мовчала рік – потім не витримала Коли Артем сказав, що одружується, я поставила чашку на стіл дуже різко. – Вже? — вирвалось у мене. – Мам, мені двадцять шість, – спокійно відповів він. – Не сімнадцять. – Я не про це. Я про… Хто вона? – … Read more

Донька подарувала на 18 років своїй доньці автомобіль, а мені… мені «сюрприз» на 5 тисяч гривень. Я подякувала і дещо зрозуміла..В цей момент я прийняла рішення…Яке вразuло її.

Донька подарувала на 18 років своїй доньці автомобіль, а мені 5 тисяч гривень. Я подякувала і дещо зрозумілаКоли онучці виповнилося вісімнадцять, у дворі нашого будинку стояв білий автомобіль із величезним червоним бантом. Сусіди виглядали з вікон, хтось знімав на телефон. Я теж вийшла. – Бабусю, дивись! Це мені! – Аліна світилася так, ніби виграла весь … Read more

Соромитеся бути матір’ю-одиначкою? Ой-ой-ой, мама пальчиком погрозить? Або що люди скажуть? Вам дали шанс, вже не знаю хто там, Бог чи Щасливий Випадок

Юля, розгублена, вийшла з кабінету лікаря.Присіла на лавочку біля кабінету. — Пані, вам зле? Пані? — запитала молода медсестра в яскраво-синьому костюмчику та синіх черевичках, вся сяюча молодістю, чистотою і чимось ще таким, таким… Юля не знала чим, але чимось хорошим. Взяла її за плече і заглядала своїми сяючими оченятами їй прямо в душу. “У … Read more

– Я знала. – Голос у слухавці був дуже задоволеним. — І запам’ятай: у команді головний не той, хто більше за всіх працює. Найчастіше керує той, хто вміє вчасно зупинитися й відпочити. У суботу вранці Женя прокинулася від того, що Ігоря не було поруч

Женя увійшла до кухні й завмерла. Свекруха стояла біля плити й енергійно помішувала щось у каструлі. Пахло так, як пахне лише в дитинстві — смаженою цибулею, кропом і чимось солодким із духовки. Женя мимоволі ковтнула слину. – Ольга Петрівна, що з вами? Я сама хотіла приготувати вечерю. Свекруха обернулася. Оглянула невістку з ніг до голови … Read more

Гліб має зв’язки з нехорошими людьми. Вони звикли тиснути на слабких. Ілля — боягуз, але за спиною брата він почувається левом. — Я не слабка, Ніно Петрівно. — Сила буває різна, дівчинко. Ти звикла до чесної сили. Тварина не зрадить, не підставить. А ці…

— Мою квартиру? — здивовано запитала я чоловіка. — При розлученні хочеш її забрати? Ну ти й знахабнів! Не вийде… …Важке дихання кількасоткілограмової тварини наповнювало простір гучним відлунням. Пісок під копитами чорного жеребця злітав фонтанами, осідаючи на моїх чоботях. Я, Катерина, працювала берейтором — виправляла психіку коням, яких зіпсували дурні багатії. Робота, що вимагає сталевих … Read more

– Ой, дівко, даремно ти його вітаєш, не одружиться. А як і одружиться, то намучишся з ним. Як літо настане, понаїдуть міські красуні, що робитимеш? Згориш від ревнощів. Не такого тобі треба хлопця, – вимовляла їй тітка Марія.

Варі ледве виповнилося шістнадцять, коли не стало мами. Батько років сім тому подався на заробітки в місто, та так і з кінцями. Ні звісток від нього, ні грошей.  Майже всі в селі взяли участь у похороні, допомагали, хто чим міг. Тітка Марія, хрещена Варі, часто заходила до неї, нагадувала, що та як робити. Якось закінчила … Read more

– Якщо я ще раз почую від твоєї матері на свою адресу хоч найменшу образу, то ти вилетиш звідси, як пробка! – І сина ніколи більше не побачиш! – Я тебе попередила, – суворо відповіла дружина

– Валеро, синочку, ти знову схуд? Тебе дружина взагалі не годує? Он як вона свекруху зустрічає – стіл порожній, – Валентина Петрівна з порога почала дорікати Олі. – Мамо, вибачте. У мене токсикоз, мені важко зараз готувати – від усього верне. Та й слабкість сильна, – виправдовувалася Оля. – У тебе і до токсикозу завжди … Read more

Забігла на хвилинку до сестри й завмерла, наче натрапила на грабіжника.

Забігла на хвилинку до сестри й завмерла, наче натрапила на грабіжника. Але голос із кухні належав не злодієві, а чоловікові — і це було страшніше за будь-яку крадіжку… …Ліана пливла сірими вулицями, занурена у передвечірній потік машин. Сонце, низьке й апатичне, кидало на асфальт довгі, втомлені тіні. Її погляд машинально ковзнув по циферблату годинника — … Read more

Вірко! Куди поділа гроші?! — Степан ледь не зірвався на крик. — Це що за новини такі? Він розсердився через кілька днів після їхньої великої сварки, коли виявив відсутність значної суми на їхньому спільному рахунку, куди Віра теж відкладала частину заробітку. — Я ж казала тобі, Наталці було дуже важко. У неї забирали квартиру через борги колишнього чоловіка. Я позичила їй ці гроші. — Наталка — це та невдаха, яка не змогла втримати сім’ю? — Степан презирливо вишкірився. — Вона така сама нерозумна, як і ти. Ви обоє вітаєте у хмарах. — Вона моя подруга! Вона допомогла мені, коли я тільки починала, а мені тоді дуже важко було! — Віра відчула, як усередині прокидається сила. — Знаємо ми цю жіночу дружбу! — Степан продовжував гнути своє. — Запам’ятай раз і назавжди: у цьому домі немає твоїх грошей. Усе, що ти заробляєш, належить родині. А родиною керую я. Віра й замовкла. Минув ще тиждень. Степан прийшов з роботи в поганому гуморі. — Коли ц вже твоя подруга поверне гроші мені

У Ворохті вечір завжди настає раптово. Сонце ховається за гострі верхівки смерек, і на селище опускається прозорий, синюватий морок. Повітря тут особливе — воно пахне сосновою живицею, вологою землею та димом від печей, що затишно в’ється над дерев’яними хатами, нагадуючи про те, що осінь у Карпатах — пані сувора. Але в будинку на краю пагорба, … Read more