– Василь – найпорядніша людина, яку я зустрічала, – говорила вона.

– Чого вона дзвонила? – Невдоволено запитав у дружини Микола Олександрович. – Зайти хотіла, – також похмуро відповіла Ольга Петрівна. – Якась важлива справа в неї. – Нема чого цій блудниці тут робити! – рішуче заявив Микола Олександрович. – Треба було одразу відмовити. Викинули й викинули… – Колю, не кип’ятись, – спробувала напоумити чоловіка Ольга … Read more

“– Господи, ти його хіба виховувала? Не гнівай Бога! – Вигукнула невістка. – Нагадаю тобі ще раз, не ти його виховувала! Дякуй діду та бабусі!

“– Господи, ти його хіба виховувала? Не гнівай Бога! – Вигукнула невістка. – Нагадаю тобі ще раз, не ти його виховувала! Дякую діду та бабусі! Мишко з дитинства виховувався у бабусі та дідуся. Мати Тетяна народила його у сімнадцять років, залишила батькам у селі та поїхала до міста. У селі жила старша сестра Тетяни – … Read more

– Совісті ти не маєш, почепити дитину моєму синові на шию і самій всістися? Як ти його так любиш, то дай йому з дівчиною зійтися. А то дивися, що надумала!

Ви, сусідко, не дивіться так – я не з тих, що одразу плачуться. Просто тут, у палаті, якось інакше думається. Коли лежиш і дивишся в стелю, то спогади самі лізуть, хочеш ти того чи ні. А говорити ні з ким. Доньки далеко, дзвонять рідко, все бігом. А син… про сина й говорити важко. Колись у … Read more

– Я повторюю, це дитяче ліжко, для вас приготований диван. У шафі дві вільні полиці і порожні плечики – розвісьте і розкладіть свої речі. – Катя говорила рівним і чітким тоном, боячись проявити хоча б одну емоцію у відповідь на явні провокації свекрухи. Адже варто було їй хоч якось відреагувати, і їх скандал за пару секунд перетвориться на ланцюгову некеровану реакцію.

Терпіти присутність родички чоловіка вона більше не могла і не хотіла. І так за час перебування в гостях «мами» у неї око почало сіпатuся. Чоловік вирішив заступитися, але миттєво прикусив язика, ледь Катя перевела на нього лютий погляд. Якби Катя знала, що ось так все закінчиться, вона знайшла б пару вагомих аргументів ще тоді, коли … Read more

— До нас постійно, мало не через день, приїжджає ночувати твоя мама, наче в неї власного даху над головою немає! І ти мені зараз отак спокійно кажеш, що здихався доброї трикімнатної квартири заради залізної іграшки? Яку ти навіть поставити тут не маєш де — у нас же під під’їздом і курці ніде клюнути!

— У якому сенсі — продав квартиру? — ледь чутно перепитала Олена, наче боялася, що власні вуха її підло зраджують. — Сергію, я не недочула? — Це мій спадок, що хочу, те й роблю! — відрізав чоловік, не відриваючи закоханого погляду від фотографії автівки в телефоні. — Ти тільки глянь, яка лялечка! Усі сусіди лікті … Read more

Тепер він часто гуляв по торговому центру один, витрачаючи час до вечора. Жінки, як і раніше, ковзали по ньому поглядами, але у нього чомусь не виходило виглядати впевненим у собі, а жарти виходили плоскими і несмішними. Виходить, поруч з нею, для неї намагався виглядати крутим і спритним.

— Вибач, Саня, мені час додому. Я весь вечір провів з тобою. Дружина буде сваритися. — Володимир плеснув долонями по столику. — А ти куди? Олександр знизав плечима. — Моя тобі порада, йди додому і помирися з Галиною. Вона симпатична жінка, розумна, дивись, як би хтось її не прибрав до рук, поки ти тиняєшся невідомо … Read more

– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я ж написала – автобус зламався, я повернулася. Стою біля дверей, зараз зайду і… – Не заходь! Аліна завмерла з ключем у замку. – Що?!

– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я ж написала – автобус зламався, я повернулася. Стою біля  дверей, зараз зайду і… – Не заходь! Аліна завмерла з ключем у замку. – Що?! – Не заходь додому! Чуєш мене? Не відчиняй  двері! Розвертайся і їдь до … Read more

Налила йому гарячого курячого супу з добрими шматками м’яса. — Сідай, їж уже! Той сів, тільки ложка задзеленчала. — Ти за той місяць скільки «закрив»? — почала розмову Ліда. — Тисяч сорок п’ять буде

Чоловік зайшов, як завжди, втомлений, ще й з важким пакунком, де, певно, лежала брудна спецівка. Очі блищали, а на джинсах — зелені плями від трави. — Святкували? — з підколкою запитала дружина. — Лідо, так п’ятниця ж сьогодні… — Роздягайся прямо в коридорі, і мерщій у ванну. — Та я в душі на роботі мився, … Read more

З того часу Андрійко та бабуся стали найкращими друзями. А ось прийняти невістку Петрівна ніяк не могла. І розумом розуміла, що чудова дружина дісталася синові, але щось усерединї, не давало спокою. Вона все чекала слушної нагоди, щоб невістку на місце поставити, в чомусь викрити.

Вітя, одумайся! Вона ж розлучена! Та ще й старша за тебе! – мама витирала сльози краєчком хустинки. -Мамо, ну не склалося у Олени… З ким не буває? Ти знаєш, яка вона чудова! Я впевнений, коли ти з нею познайомишся ближче, ти зміниш свою думку про Олену. -А цей її…синочок… Все село про нього говорить. Що … Read more

Щойно переступивши поріг, Тамара з порога починала кричати на бабусю. Бабуся була її рідною матір’ю, яка після появи онуків оселилася в них, щоб допомагати. Дітей було двоє: старший Сашко і Таня — на п’ять років молодша за брата. — Ти чому так занехаяла квартиру? Скрізь безлад, пилюка, бруд! — зазвичай із цих звинувачень починався кожен її приїзд.

Тетяна якраз закінчувала прийом і вже збиралася додому, коли задзвонив телефон. На екрані висвітлилося — «Мама». — Мені треба перевіритися, останнім часом серце коле. Запиши мене на прийом. Отак, без жодного «добридень» чи «як справи». Одразу тоном, що не терпить заперечень. Це була не прохання, а наказ — цілком у її дусі. — Добре. Приходь … Read more