Що ти тут робиш? – Віра, прийшла з роботи, застала у своїй квартирі колишнього чоловіка. Він сидів і тихо пив чай ​​на кухні. – Чай будеш? Він ще гарячий, – спокійно промовив Віктор. – Я питання задала. Що ти тут робиш? – повторила Віра. – Чай п’ю, – знову ж таки спокійно повторив Віктор. – Навіщо ти прийшов? І де ти взяв ключ. Ти казав, що загубив їх, – здивувалася жінка. – Ну, загубив, а потім знайшов. Я до тебе. Можна я повернусь, – сказав чоловік. – Погуляв собі, і повернусь? – не зрозуміла Віра. – Вибач. Я зрозумів, що з тобою краще. Ну пробач, – тихо сказав Віктор. – Не треба. Чаю попив? До побачення, – відповіла жінка. – Навіщо так одразу. Мені нема куди йти. Адже квартира тобі залишилася при розлученні, – спробував пояснити чоловік. – У тебе батьки є, а за квартиру я тобі все виплатила. Тепер вона моя, – сказала Віра. Їхнє розлучення було не з легких. Квартира була в іпотеці, яка добігала вже кінця. Спільно нажите майно чоловік хотів забрати все собі. Його коханка народила дитину, а тут дітей не було. Йому квартира потрібніша. То був його другий загул. Більше Віра терпіти не збиралася. Розлучення. Захотів квартиру – справедливо ділитимемо. Більшість грошей було дано батьками Віри. На суді, зрозумівши, що йому мало що світить, він погодився на компенсацію.

– Що ти тут робиш? – Віра, прийшла з роботи, застала у своїй квартирі колишнього чоловіка. Він сидів і тихо пив чай ​​на кухні. – Чай будеш? Він ще гарячий, – спокійно промовив Віктор. – Я питання задала. Що ти тут робиш? – повторила Віра. – Чай п’ю, – знову ж таки спокійно повторив Віктор. … Read more

Минув рік. Одного разу в квартирі Наталії пролунав телефонний дзвінок. Наталя, взявши трубку, почула голос Дмитра: – Наташа, мені пропонують продовжити контракт ще на два роки. Перш ніж прийняти рішення, я Дімка разом зі своїми батьками переїхав з села в місто. Від заводу їм надали тимчасове житло – кімнату в заводському гуртожитку. Димке було 7 років. По сусідству, в кімнаті навпроти, проживала разом з батьками 13-річна дівчинка Наташа. Іноді, відлучаючись у справах, Димкина матуся просила дівчинку доглянути за її сином. Наташка із задоволенням виконувала обов’язки няньки. Особливо їй подобалося читати хлопчикові дитячі книжки, яких у Дімки була ціла купа. Димка з великою увагою слухав ці казкові історії. І кожен раз в ролі героїнь казок він представляв Наташу …

Димка разом зі своїми батьками переїхав з села в місто. Від заводу їм надали тимчасове житло — кімнату в заводському гуртожитку. Димке було 7 років. По сусідству, в кімнаті навпроти, проживала разом з батьками 13-річна дівчинка Наташа.Іноді, відлучаючись у справах, Димкина матуся просила дівчинку доглянути за її сином. Наташка із задоволенням виконувала обов’язки няньки. Особливо … Read more

— Та якась декорація, мабуть, — відмахнулася свекруха. — Наталка ж любить накупити всякого непотребу, щоб пил збирав. Пішли краще на кухню, подивимося, що там до чаю приховано. Жінки почимчикували на кухню. Наталка хотіла вимкнути, але «перчинка» цікавості перемогла. — Уявляєш, Віро, — донісся голос свекрухи з коридору, — вони на ці три дні в Буковелі двісті тисяч спустили! Андрійко мені по секрету шепнув. У готель найдорожчий поперлися, де «все включено». Бо пані Наталка на менше не згодна.

Місяць тому Наталка з Андрієм встановили у квартирі камеру відеоспостереження. Маленька така «пімпочка», схована між томами класики на полиці, що бачила все: від вхідних дверей до кухонного столу. Андрій наполіг — мовляв, після того, як у сусідньому під’їзді крадії винесли все, включно з закатками, треба перестрахуватися. Наталка тільки оком повела: «Яка там крадіжка, у нас … Read more

– Собаку вашу я продала! Простіше порося прогодувати, ніж такого слона, – заявила бабуся

“– Собаку вашу я продала! Простіше порося прогодувати, ніж такого слона, – заявила бабуся У Каті найщасливішим днем у житті став звичайний четвер. Мама поїхала за кормом для рибок – цих нудних золотих створінь, які тільки й уміли відкривати рота в акваріумі. – Мамо, ну чому не можна собачку? – всоте нила Катя. – В … Read more

– Мамо, ти ж сільська, у дитинстві у тебе тільки такий побут і був. Дідусь із бабусею все життя у селі прожили, й нічого. А влітку взагалі краса буде – город, ягоди, гриби у лісі збирати можна. Дочка говорила так, ніби пропонувала матері путівку на дорогий курорт, а не поселення в село без зручностей.

– Світлано, але ж там взимку холодно! Пічне опалення, дрова тягати треба! – Мамо, ти ж сільська, у дитинстві у тебе тільки такий побут і був. Дідусь із бабусею все життя у селі прожили, й нічого. А влітку взагалі краса буде – город, ягоди, гриби у лісі збирати можна Галина лише почала звикати до пенсійного … Read more

Олена їхала вечірньою електричкою додому в засмученому настрої і думала…

Олена їхала вечірньою електричкою додому в засмученому настрої і думала: “Чорт мене підштовхнув поїхати сьогодні на дачу, адже я не хотіла, але всупереч своїй інтуїції, зібралася і поїхала”. А інтуїція Олену ніколи не підводила, ще коли збиралася на дачу, інтуїція їй підказувала, що потрібно залишитися вдома. Не прислухалася… Не поїхала б, і нічого не побачила … Read more

Ти коли збираєшся з’їжджати, Мариночко?

– Ти коли збираєшся з’їжджати, Мариночко? Мама стояла в дверях кухні, спершись на одвірок. У її руках – чашка з чаєм, а в голосі – байдужість, змішана з чимось майже зневажливим. – У сенсі… з’їжджати? – Марина повільно відвернулася від ноутбука, який грів їй коліна. – Мамо, я ж тут живу. Я… працюю. – Працюєш? – перепитала … Read more

– Машо, ти впевнена, що тобі не потрібно, щоб ми подивилися угоду? – Запитувала мати. – У мене більше досвіду. – Мамо, я підписала її з юристом, – відповіла Маша, – там все чисто. Дякую, але допомоги вона тепер не потребувала. Студія відкрилася на початку осені. – Ми можемо дати стільки, скільки хотіли, плюс зверху. Але половина студії має бути наша. Як-не-як, ми ж сім’я.

– Вибач, але ми не дамо тобі грошей, – сказав батько в останній момент. – Що? Що ти сказав? Тату, тату… ти мене чуєш? Він уже скинув. Маша опустила телефон. Припливли. Вона стояла посеред гігантської зали. Високі стелі, широкі вікна, розпочатий ремонт, який, напевно, ніколи вже не буде закінчено. Тут невдовзі мала з’явитися її танцювальна … Read more

— Хто ви?! Юлія застигла в дверях власної квартири, не вірячи своїм очам.

— Хто ви?! Юлія застигла в дверях власної квартири, не вірячи своїм очам. Перед нею стояла незнайома жінка років тридцяти з невеликим хвостиком, а за її спиною маячили двоє дітей — хлопчик і дівчинка, які з цікавістю розглядали несподівану гостю. У передпокої валялися чужі капці, на вішалці висіли незнайомі куртки, а з кухні доносився запах … Read more

Мій єдиний син на фронті вже майже 3 роки. Додому приїздить рідко, востаннє бачилася з Ігорком аж у травні. Так за нього переживаю, щоранку та щовечора молюся! А ОТ НЕВІСТЦІ БАЙДУЖЕ. Їй би лиш гроші тратити. Нещодавно я таке про неї дізналася – тепер соромно сусідам та родичам в очі дивитися

Я дуже зраділа, коли почула, що мій Ігорко приїде на Різдво. Він ще 24 лютого поїхав служити на Схід, як почалося це вторгнення. Я спершу щиро сподівалася, що війна не буде так довго, ну два-три тижні триватиме, як говорив той Арестович. Однак, Ігор казав, що все дуже серйозно. Він спершу був у Харківській області, цього … Read more