Я ще 25 лютого виїхала з Миколаєва з мамою та донечкою в Італію. А чоловік залишився в Україні, не встиг перетнути кордон, бо вже діяв закон. Вдалося швидко знайти нормальне житло на оренду та роботу. Мама бавила Вероніку, а я ходила на роботу, щоб заробити нам копійку на життя. Навіть половину зарплати висилала чоловікові, бо він жалівся, що через війну ціни на продукти виросли. Однак, щоразу, як я казала Сергієві, що хочу бодай на тиждень додому повернутися, він всіляко відмовляв. Аж ось я не витримала, купила квиток, хотіла сюрприз зробити. Ох, знала б я, що Сергій влаштує такий “теплий” прийом – то ноги б моєї у тій квартирі не було!
Війна змусила мене покинути рідне місто і шукати кращої долі за кордоном. Сама б я може і не виїжджала, але з маленькою донечкою у Миколаєві дуже не насидишся… Завагітніти я намагалась кілька років, пологи проходили важко, тому ризикувати життям єдиної дитини я не збиралась. 25 лютого ми з мамою зібрали речі і виїхали в Італію. … Read more