Тієї ночі він бурмотів уві сні хмільним, незв’язним шепотом. Марина чула уривки фраз.– Він правий, Сергію… Каже, хто вона мені? Чужа кров… Виросте – і знай як звали… А брат… брат завжди брат… На нього можна покластися… У старості хто склянку води подасть? Вона? Вона мені ніхто?..
Марина стояла біля плити, перевертала на сковороді рум’яні сирники. Ліза, її дванадцятирічна дочка, сиділа за кухонним столом і захоплено розповідала вітчиму про шкільну олімпіаду з біології. Вона жестикулювала, очі горіли. – І уяви, тату, я одна в усьому класі знала, скільки камер у серці у змії! – випалила вона, задихаючись від захвату. Денис посміхнувся, відсунув … Read more