Віктор заслаб і лежав у лікарні. Раптом двері палати відчинилися, і він побачив двох своїх сусідок-пенсіонерок! – Де тут наш Вітя?! – почув Віктор. Бабусі сусідки йшли до його ліжка і несли в пакетах гостинця. – Ви?! – здивувався Віктор. – Та як ви добралися сюди? Мабуть, мокро на вулиці, все тане?! А сусідки посміхалися й викладали на тумбочку пиріжки, апельсини і пляшки з водою… – Куди ж ви принесли стільки?! – ахав і охав чоловік. Коли сусідки пішли, медсестра Ліда сказала: – Чудова у вас група підтримки! Віктор усміхнувся спочатку, а потім раптом змінився на обличчі
Віктор лежав у палаті і дивився у вікно, де на весняному сонечку, стрибаючи по гілках старої липи, весело щебетали птахи. – Треба ж було мені потрапити до лікарні в такий час… Хоча у будь-який час сюди краще не потрапляти… – думав він, переживаючи поворухнутися. Вранці йому зробили процедури з апендицитом, в палаті спали ще два … Read more