Віктор заслаб і лежав у лікарні. Раптом двері палати відчинилися, і він побачив двох своїх сусідок-пенсіонерок! – Де тут наш Вітя?! – почув Віктор. Бабусі сусідки йшли до його ліжка і несли в пакетах гостинця. – Ви?! – здивувався Віктор. – Та як ви добралися сюди? Мабуть, мокро на вулиці, все тане?! А сусідки посміхалися й викладали на тумбочку пиріжки, апельсини і пляшки з водою… – Куди ж ви принесли стільки?! – ахав і охав чоловік. Коли сусідки пішли, медсестра Ліда сказала: – Чудова у вас група підтримки! Віктор усміхнувся спочатку, а потім раптом змінився на обличчі

Віктор лежав у палаті і дивився у вікно, де на весняному сонечку, стрибаючи по гілках старої липи, весело щебетали птахи. – Треба ж було мені потрапити до лікарні в такий час… Хоча у будь-який час сюди краще не потрапляти… – думав він, переживаючи поворухнутися. Вранці йому зробили процедури з апендицитом, в палаті спали ще два … Read more

Ти зараз ідеш з цього подвір’я. І щоб ноги твоєї тут більше не було. Петро нічого не відповів. Він підняв сумку і швидко пішов до хвіртки. Він навіть не озирнувся на вікна, де за фіранками стояли діти. Ганна підійшла до Катерини, поклала важку руку їй на плече. Життя в селі не дає часу на довгі роздуми. Тобі треба корову доїти, навіть якщо серце розбите на друзки. Тобі треба садити город, навіть якщо очі не бачать від сліз. Розлучення було коротким. Петро не претендував ні на що, крім своєї свободи. Він оселився у Марії. Село гуло, як розтривожений вулик. Люди перешіптувалися за спинами, хтось жалів, хтось осуджував, а хтось потайки радів чужому горю. Катерина закрилася від усіх. Вона працювала втричі більше. Тепер вона їздила на базар не тільки щосуботи, а й щосереди

Ранок того вівторка починався звичайно. Сонце ледь пробивалося крізь фіранки, висвітлюючи порошинки, що кружляли в повітрі. Катерина, як завжди, встала першою. Її руки, звиклі до важкої праці, автоматично поралися на кухні: розпалити піч, поставити чайник, нарізати хліб для дітей. Але в думках вона вже була на будівництві. Сьогодні вона планувала зайти до майстра Степана, щоб … Read more

Співмешканець поставив ультиматум:— «Я так більше не можу! — закричав він, щойно побачив мене. — Мені набрид цей старий кіт!»… і я виставила його за двері —не з тією зв’язався..

У передпокої повисла глуха тиша. Він пішов, голосно грюкнувши дверима. На гачку більше не висіла його куртка, розчинився у повітрі різкий аромат парфуму, а на полиці для взуття залишилася порожня ніша, ніби вирваний фрагмент чужого життя. Я глибоко видихнула й опустила погляд. Біля самих моїх ніг, винувато притиснувши вуха і трохи підволікаючи задню лапу, сидів … Read more

Лише через два роки Наталка дізналася, що в ту поїздку свекруха намагалася його звести з місцевою дівчиною. Вона розраховувала, що син дружину покине і до рідного міста повернеться. Тільки він запереживав, коли план зрозумів і повернувся раніше запланованого терміну, а ремонт вони вже самі доробляли. – Ти зрозумій, ви майже чотири роки разом живете, а дітей немає, – висловлювала синові Віра. – Ми онуків хочемо. Поки не пізно знайди нормальну жінку, яка народить дітей, і живіть щасливо.

Наталка радісно збирала речі і чекала на чоловіка, який мав забрати їх з сином з пологового будинку. Вона почувала себе цілком щасливою і дуже чекала на повернення додому. Дениса вони чекали довго і трепетно, до його народження встигли зробити гарний ремонт та облаштувати дитячу кімнату. Зараз Ігор із друзями мали їх забрати додому, і починалося … Read more

У Сергія не стало сестри. Поїхав чоловік в село її ховати. Тамара, дружина Сергія, залишилася вдома – здоров’я не дозволяло. Тамара знала, що чоловік сьогодні повернеться, наперед все приготуваоа. Поклала у тарілки м’ятої картоплі, котлети. Сергій зайов на кухню. – Якраз до вечері встиг, – сказала Тамара. Сергій мовчав, і якось дивно дивився на дружину. – Що сталося, – здивувалася Тамара. – Я приїхав не сам, – раптом сказав чоловік. – Як не сам? А з ким? – здивувалася дружина

У Сергія не стало сестри. Поїхав чоловік в село її ховати. Тамара, дружина Сергія, залишилася вдома – здоров’я не дозволяло. Тамара знала, що чоловік сьогодні повернеться, наперед все приготуваоа. Поклала у тарілки м’ятої картоплі, котлети. Сергій зайов на кухню. – Якраз до вечері встиг, – сказала Тамара. Сергій мовчав, і якось дивно дивився на дружину. … Read more

Я все знаю! Можеш не виправдовуватись, тебе зпіймали на гарячому! – Я прийшла додому щаслива, збиралась чоловікові повідомити новину, котру він так чекав. Та мене зустріли скандалом. Я намагалась все пояснити, та якоїсь миті збагнула, що сенсу в цьому всьому зовсім нема. І тоді зважилась на крок, котрий змінив все моє життя.

Ми з Толіком повні протилежності. І, певно, того нам і так добре разом. Але ніхто довкола не розумів, як ми зійшлися. Я – страшенно запальна. Довкола мене завжди все крутиться, я дуже активна, не можу сидіти на місці, з юності відвідувала всі можливі секції, та й в дорослому житті ходжу на танці, увесь час записуюсь … Read more

А як ви раніше тут жили, й не скаржились! – Я не знала, як пояснити синові, що раніше мені не було 83 роки і впоратись було значно легше

Все життя я жила в селі, так вже давно звикла і ніколи не планувала переїжджати. Та поруч завжди був чоловік і діти. Їх в мене аж четверо, тож я була впевнена, що на старість матиму підтримку. Чогось думала, що хтось з дітей неодмінно поруч залишиться. Але врешті всі роз’їхалися хто куди. Старший син вже давно … Read more

У суботу, рано вранці Валя з Сашком приїхали в село. У будинок, який залишився Валі від батьків. Жінка тихенько переступила поріг рідного дому. Акуратно заправлене ліжко, мереживні накидки на ошатних вишитих подушках. Здавалося, мама просто вийшла і зараз повернеться… Тільки пил видавав піврічну відсутність людини. На комоді лежала якась коробка з-під взуття. Валя відкрила коробку і ахнула

-Сашко, ти збираєшся в село? – якомога спокійніше запитала Валя у брата. -Ні, а що мені там робити? – буркнув Сашко. -Так будинок же ж зовсім розвалиться, якщо за ним не дивитися. -От ти й дивися за тим будинком, мені він не потрібен! – сказав чоловік. – Та й ніколи мені з тими старими речами … Read more

– Я хочу відсвяткувати рік своїй дитині без чужих капризів! – Люся теж розлютилася. – Я хочу, щоб хоч один день мій чоловік дивився лише на нашого малюка! А не бігав із телефоном, відповідаючи на дзвінки своєї колишньої дружини! – Надя дзвонить у справі! У неї діти на руках.

– Ти що, виганяєш мене? – Закричав чоловік. – Із мого власного будинку? Ти у своєму розумі?! – Це не твій будинок, Мишко. Це квартира моєї бабусі. Твої тут лише речі. І я зберу їх до вечора. Михайло здивувався. – З глузду з’їхати! Через якесь дитяче свято! … – Тобто як це їх не буде? … Read more

Ольга стояла біліша за весільну сукню невістки. Губи стиснуті в нитку, пальці терзають край скатертини, а погляд такий, ніби не син одружується, а прийшла податкова з обшуком. Поруч — об’ємний пакет, який вона притискала ногою, як сторожовий пес будку. Весілля гуділо на повну: наречений почервонів, але тримався вертикально, наречена сяяла, як новенька копійка, гості ще не перейшли ту межу, за якою починаються розбірки за повагу.

Ольга стояла біліша за весільну сукню невістки. Губи стиснуті в нитку, пальці терзають край скатертини, а погляд такий, ніби не син одружується, а прийшла податкова з обшуком. Поруч — об’ємний пакет, який вона притискала ногою, як сторожовий пес будку. Весілля гуділо на повну: наречений почервонів, але тримався вертикально, наречена сяяла, як новенька копійка, гості ще … Read more