Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • «Все має свій логічний кінeць». Ірина Сопонару висловилася про мaйбутнє Квaртaлу 95

«Все має свій логічний кінeць». Ірина Сопонару висловилася про мaйбутнє Квaртaлу 95

Viktor
1 Грудня, 20251 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до «Все має свій логічний кінeць». Ірина Сопонару висловилася про мaйбутнє Квaртaлу 95

Учасниця Жіночого Кварталу та акторка Ірина Сопонару на подкасті Плітки Великого Міста відповіла, чи замислювалася вона про те, що Квартал 95 може закритися.

«Усе може бути, звичайно. Я не згодна з якимись скандальними ситуаціями. Мені здається, все ж таки, що не було чогось прям такого, щоб аж закривати Квартал. Але безумовно час іде і все має свій логічний кінець. Сподіваюся, що він настане нескоро», — зазначила акторка у розмові з Іваном Морозовим.

Нещодавно студія Квартал 95 зробила заяву на тлі ймовірної причетності бізнесмена Тимура Міндіча, який є співвласником Кварталу, до справи про корупцію в енергетиці.

Сопонару також зізналася, як змінився підхід до жартів у команді: «Завжди всі жарти фільтрувалися, тому що є таке поняття як редактура. Це нормальне поняття на всіх каналах. Так, дійсно, ми самі зараз намагаємося більше аналізувати. Це теж до теми табу, бути більш чутливими до болю населення і до наших проблем і десь із більшим розумінням ставитися до того, як люди можуть відреагувати. Тому що ми ніколи не ставимо собі за мету когось образити. Наша основна мета, навпаки, розвеселити. Тому, коли це відбувається, ми всі справді дуже сильно засмучуємося, тому що ніхто не хотів нікого образити. І це зазвичай якась випадковість. Тому, так, зараз ми намагаємося більше слідкувати. Якщо комусь некомфортно говорити якийсь жарт, ми завжди можемо про це поговорити, обговорити, і дійти якогось спільного знаменника».

Джерело

Навігація записів

“Ми ставимо крапку в стосунках”: Олена та Тарас Тополі розлучаються
Зеленський терміново прибув до Франції на зустріч із Макроном

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Хотів подарувати в п’ятницю. А ти знову завчасно знайшла мій подарунок. — Правда? — вона уважно подивилася на нього. — А чому на конверті тільки твоє ім’я? Ні слова про мене. — Та я просто не став морочити голову. Але якщо хочеш, я напишу твоє сам.
  • Я питаю: це що таке? Звідки у тебе стільки грошей? — Михайло почав рахувати. — П’ять, десять, п’ятнадцять… Ти що, грабуєш мене? Ольга відчула, як усередині все затремтіло, але вона змусила себе встати рівно. — Це мої гроші, Михайле. Я їх заробила. Це премії та підробітки. — Твої? — він засміявся, і цей сміх був страшнішим за крик. — У нас немає «твоїх» грошей. У нас спільний бюджет! Ти що, крисила від сім’ї? Ти ховала від мене гроші, поки я гарував на будівництві? — Ти витрачаєш тисячі на свою маму, не питаючи мене! — раптом вигукнула Ольга. — Ти купуєш їй делікатеси, а моя мама їсть пустий суп! Я хотіла допомогти їй. І я хотіла купити собі куртку, бо мені соромно виходити в люди! Михайло вдарив кулаком по столу. Купюри розлетілися по підлозі. — Не смій порівнювати свою маму з моєю! Моя мама — свята жінка. А твоя… твоя завжди була дивною. І взагалі, у неї є пенсія! Тобі просто захотілося розкоші? Захотілося пальто? А про те, що нам треба на квартиру збирати, ти не подумала? — Ми збираємо на квартиру вже чотири роки, Михайле! Але чомусь на подарунки твоїм родичам гроші є завжди, а на мої потреби — ніколи! — Ольга відчувала, як сльози підступають до очей, але вона стримувала їх. — Я теж людина. Я маю право на свої гроші
  • Троянський кінь у подарунковій обгортці: Як батьківська “щедрість” на весіллі обернулася борговою ямою та найважчим іспитом для молодої сім’ї
  • – Мама виділила нам дві кімнати, – сказав Іван. – І тобі гріх на неї скаржитися. А щодо одягу для дітей… Навіщо витрачатися на таку дурницю? Коли діти мого старшого брата вже виросли і їхній старий одяг цілком підходить для наших дітей.
  • Я правильно почула, мамо? — голос доньки затремтів, а в очах забриніли сльози розпачу. — Ця хата, усе, що я тут збудувала, тепер належить Юрію? Ти справді віддала документи брату? Катерина Петрівна, не піднімаючи очей, повільно протирала старий кухонний стіл, наче намагалася стерти саму присутність доньки в цій кімнаті. — Олено, не роби з мухи слона. Юра — чоловік, йому треба десь пускати коріння. Це цілком природний розподіл. — Природний?! — Олена мало не задихнулася від обурення. — Ти називаєш природним те, що дім, у який я вклала кожну копійку зі своєї зарплати, тепер переходить тому, хто за десять років навіть паркан не підпер? У приміщенні запала тиша. Катерина відвернулася до вікна, демонструючи повну байдужість до страждань доньки. — Ти в нас дівчина пробивна, — кинула мати через плече. — Сама якось викрутишся. Не пропадеш. А мені треба дбати про сина
  • — Людо, де мій паспорт?! — репетував Василь так, що в коридорі здригнувся кіт. В усій квартирі гримали дверцята шаф і шухляди. — Кидай усе! Бери свій паспорт і погнали в ЗАГС!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes