Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Вeрховна Рада схвалuла зaконопроект про контрaкт на війcькову службу для чoловіків старше 60 років

Вeрховна Рада схвалuла зaконопроект про контрaкт на війcькову службу для чoловіків старше 60 років

Viktor
4 Червня, 20254 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до Вeрховна Рада схвалuла зaконопроект про контрaкт на війcькову службу для чoловіків старше 60 років

Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект 13229, за яким чоловіки старше 60 років зможуть підписати контракт на військову службу. Разом з тим, Міноборони та Адміністрація Держприкордонслужби проект не підтримали. Остання вказала також і на фактори у цьому законопроекті, які можуть сприяти корупції.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», цей законопроект 13229 щодо проходження військової служби за контрактом особами, які досягли граничного віку, внесли члени комітету з нацбезпеки Роман Костенко, Федір Веніславський, Олександр Федієнко, Соломія Бобровська та інші.

Особи старше 60 років зможуть підписувати однорічні контракти за згодою командира частини. Для офіцерів віком 60+ потрібно буде отримати ще й додаткове погодження від Генштабу ЗСУ.

У контракті пропонується встановити випробування строком 2 місяці. При цьому цей контракт може бути припиненим чи розірваним у зв’язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, а також через службову невідповідність. 

Хоча Роман Костенко спочатку і зазначав, що законопроект розроблявся за участі Міноборони, однак саме Міноборони у своєму висновку висловило багато зауважень, з яких випливає, що цей законопроект фактично у такому вигляді не підтримується.

«Не підтримується», зазначено у пропозиціях Міноборони.

Як вказано у зауваженнях міністерства, на думку авторів законопроекту, доцільно залучати осіб віком від 60 років на небойові посади, де фізичне навантаження не є значним, але необхідні досвід, знання тощо.

«Міноборони не підтримується ідея залучення на військову службу у період дії воєнного стану осіб віком від 60 років за умови, що такі особи не будуть залучатися до участі у ведені військовими формуваннями воєнних (бойових) дій, за винятком випадків захисту свого здоров’я і життя, а також здоров’я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб під час відбиття раптового нападу», вказано у висновку.

Відомство вказало, що наразі для військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу граничний вік перебування на військовій службі встановлено до 60 років, а для осіб вищого офіцерського складу – до 65 років.

Іншими словами, на сьогодні законодавство про військовий обов’язок і військову службу в частині встановлення граничного віку перебування на військовій службі повністю узгоджується зі законодавством про державну службу. Пропозиція щодо виключення обмеження за віком та часом щодо граничного віку перебування на військовій службі виключно для окремої категорії громадян і тільки у разі їх прийому на військову службу, навіть з урахуванням визначеного у 1 рік строку військової служби:

  • не узгоджується зі законодавством про державну службу;
  • є сумнівною за своїм змістом та призведе до дискримінації в частині забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Крім того, за словами Міноборони, пропозиція щодо унормування питань, пов’язаних з погодженням кандидатів, виключно Генштабом ЗСУ, потребуватиме від органів управління проводити відповідні погоджувальні заходи з Генштабом. Їх проведення може виходити за межі повноважень Генштабу, нести для нього додаткові непритаманні завдання та не відноситься до питань, пов’язаних із забезпеченням особовим складом ЗСУ.

Не підтримали цей законопроект і в Адміністрації Державної прикордонної служби.

Як зазначили там, «існує висока ймовірність неможливості виконання такими військовослужбовцями умов контракту в повному обсязі, зокрема з виконання службових обов’язків військовослужбовця.

Крім того, норма в частині надання командиру військової частини права на надання або ненадання письмової згоди на укладення контракту містить корупціогенний фактор, що полягає у широкій дискреційності повноважень командира на свій власний розсуд приймати рішення щодо прийняття на військову службу осіб віком від 60 років.

Слід також зауважити, що необхідність погодження з Генеральним штабом ЗСУ всіх кандидатів на військову службу за контрактом на посади молодшого або старшого офіцерського складу віком від 60 років, зокрема, й до органів Державної прикордонної служби України, не узгоджується з положеннями закону про національну безпеку, оскільки діяльність Державної прикордонної служби спрямовується і координується Кабміном через Міністра внутрішніх справ.

Нагадаємо, що Роман Костенко заявив, що законопроект крім 36 депутатів також підтримала громадськість, у тому числі активістка Марія Берлінська.

Джерело

Навігація записів

“Стoїть у черзі, як всі”: мережу зачарували кадри з дiдусем, який не помiтив Зeленського позаду
Бaтько заступника гeнпрокурора Муcтеци вивіз понад $1 млн у Рyмунію на початку втоpгнення, – ЗМI

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes