Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Ми хочемо миру”: Єрмак сказав, коли Україна зможе почати переговори з РФ

“Ми хочемо миру”: Єрмак сказав, коли Україна зможе почати переговори з РФ

Viktor
8 Травня, 20258 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Ми хочемо миру”: Єрмак сказав, коли Україна зможе почати переговори з РФ

Представники України сядуть за стіл переговорів тільки після повноцінного припинення вогню, зазначив Єрмак.

Україна готова до мирних переговорів після повного припинення вогню, а “деякі питання доведеться обговорювати з Росією”. Про це заявив глава Офісу президента Андрій Єрмак в інтерв’ю німецькому виданню Die Zeit. glavred.net

Керівник ОП зазначив, що, незважаючи на бажання української сторони миру, російська – продовжує демонструвати відсутність зацікавленості зупинити агресію.

“Ми хочемо миру, але його поява залежить не тільки від нас. Якби все залежало від України – ця війна вже давно була б завершена. Але реальність така, що Росія не демонструє щирого бажання зупинити агресію. Понад 50 днів тому президент Трамп запропонував повне 30-денне припинення вогню – ми погодилися. Росія відповіла триденним “перемир’ям на парад”, – повідомив він.

Також зазначив, що представники України сядуть за стіл переговорів тільки після повноцінного припинення вогню. Йдеться про спільну позицію України, США та європейських країн-партнерів. Щодо захоплених противником територій, то Україна ніколи не визнає їх російськими, однак, зважаючи на реалії, є усвідомлення того, що деякі питання доведеться обговорювати з РФ

“Ми не торгуємо своєю незалежністю. Наші “червоні лінії” – це Конституція, міжнародне право і Статут ООН. Ми ніколи не визнаємо окупацію наших територій. Проте ми реалісти: розуміємо, що деякі питання доведеться обговорювати за столом переговорів. Ми до цього готові – якщо туди прийде і Росія”, – пояснив глава Офісу президента.

Єрмак вважає, що Україна показала себе відповідальним і конструктивним партнером. Свідченням тому є підписання зі США історичної угоди, яка стане основою майбутньої безпеки через економіку.

“Ми працюємо з усіма партнерами, і хочемо, щоб в Україну приїжджали – бачили на власні очі, що ми тримаємося, що ми сильні та мотивовані. Ми вдячні за роки підтримки Німеччини і вітаємо нового канцлера Фрідріха Мерца. Він був із нами з перших днів війни”, – повідомив чиновник.

Він додав, що українці продовжують боротьбу, адже немає іншої країни, наголосивши: “…ми маємо силу, щоб виграти не тільки війну – а й мир”.

Мирні переговори – останні новини

Як писав Главред, раніше президент США Дональд Трамп допустив, що досягнення мирної угоди між Україною і Росією може виявитися недосяжним, оскільки між сторонами є “величезна ненависть”. При цьому Трамп все ж вірить, що угода про мир може бути “досить близькою”.

Віце-президент США Джей Ді Венс під час Мюнхенської зустрічі лідерів у США заявив, що Вашингтон прагне ініціювати діалог між Україною і Росією. За його словами, США ведуть переговори з обома сторонами, щоб з’ясувати їхні позиції щодо можливого завершення війни, зокрема зрозуміти вимоги Росії.

Раніше повідомлялося, що США змінили позицію щодо мирних переговорів. Прессекретарка Держдепу Теммі Брюс заявила, що Штати більше не виконуватимуть роль посередника між Україною та Росією.

Навігація записів

Зелeнcький звеpнувся до укpаїнців в День пaм’яті та пpимирення. Вiдео.
Ніжні, як морозиво. Солодкі горіхові трубочки на кожен день

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes