Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Що мeні вiйна, – укpаїнська блoгерка обуpила цuнiчною реaкцією на pоcійськuй удaр по Сyмах. Подробиці…

Що мeні вiйна, – укpаїнська блoгерка обуpила цuнiчною реaкцією на pоcійськuй удaр по Сyмах. Подробиці…

Viktor
15 Квітня, 202515 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до Що мeні вiйна, – укpаїнська блoгерка обуpила цuнiчною реaкцією на pоcійськuй удaр по Сyмах. Подробиці…

Блогерка Діана, яка родом з Вінницької області, осоромилась реакцією на російську атаку по Сумах, внаслідок якої загинули й постраждали мирні люди.

Жінка заявила, що їй “байдуже” на війну, бо вона нібито її не стосується.

Діана Поліщук, яка називає себе “простою блогеркою з села”, висловилась про війну на прямій трансляції у тіктоці.

Її реакція на обстріли мирних міст обурили українців, пише Show 24 з посиланням на сторінку, на якій з’явився уривок з ефіру.

Діана прямо заявила, що їй “байдуже” на війну, бо вона її нібито не зачіпає. Її турбує тільки те, що її чоловіка можуть мобілізувати.

На мене війна не впливає, що мені війна? Вона на мене ніяк не впливає. Мені байдуже.

В мене тільки це одне, щоб ТЦК не було, бо в мене чоловік. А якби не чоловік, то мені ТЦК було байдуже, – сказала блогерка.

Видається, у коментарях дівчині написали про трагедію, яка сталась у Сумах через російський обстріл. На це блогерка теж відреагувала з цинізмом.

“Ти бачила, що в Сумах? Бачила і що?!

Боже, в мене все добре”, – сказала Діана.

Блогерка Діана про війну та удар по Сумах: відео

Нагадаємо, окупанти вдарили по центру Сум 13 квітня, у Вербну неділю. Станом на день, 14 квітня, відомо, що внаслідок російської атаки загинуло 35 осіб, серед яких 11-річний хлопчик та 17-річний підліток. Через обстріл постраждало 117 людей.

Уривок з прямої трансляції прокоментували безліч українців, які обурені реакцією блогерки. Вони радять СБУ звернути увагу на заяви Діани та звинувачують її у байдужості.

  • “Погань”;
  • “Позначте офіційні акаунти, хай СБУ зацікавиться нею”;
  • “Як можна таке казати? Хто ви після цих слів?”;
  • “Ганьба за такі слова. Війна впливає на кожного”.

Блогерка записала відео з поясненнями

Після хвилі критики Діана записала відео, де заявила, що не знала про те, що сталося в Сумах, бо не мала часу переглянути новини. За словами блогерки, її підставили, опублікувавши уривок. Та вона ніяк не прокоментувала слова про те, що їй “байдуже на війну”.

Я вчора вела прямий ефір. Учора я не знала, що сталося в Сумах, бо встала о 3 годині дня, пішла готувати, мені не було коли дивитися, мені ніхто про це не сказав. Зараз хочу висловити співчуття родинам загиблих.

Я не бачила раніше. З приводу цього відео, деякі люди захотіли мене підставити, виставити змонтований уривок,
– сказала Діана.

Діана пояснила свої слова щодо удару в Сумах: відео

Попри пояснення, не всі коментатори повірили словам Діани. Багато хто й надалі рекомендує правоохоронним органам звернути увагу на її висловлювання.

Навігація записів

 А ocь і ” 0твєтка” за Сyми, Кpивий Ріг та всю Укpаїну… Туди лeтіло цiлу нiч.
Бiйці 31 ОМБр вiдбили роcійськuй штyрм на Нoвосiлку на Донeччині. ВIДEO

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes