Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Варто кардинально змінити ставлення до вiйнu. Герой України дав пораду громадянам

Варто кардинально змінити ставлення до вiйнu. Герой України дав пораду громадянам

Viktor
10 Квітня, 202510 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до Варто кардинально змінити ставлення до вiйнu. Герой України дав пораду громадянам

Віталій Литвин заявив, що варто змінити своє ставлення до війни: «Ми живемо від однієї дати до іншої»

На тлі публічних заяв американських високопосадовців щодо перемир’я між Україною та Росією розгортаються палкі дискусії між різними верствами населення. Проте більшість сходиться на одному, що Путін не піде на мир, а хоче використати угоду для переозброєння своєї армії. Про це говорить майор, який очолив дивізіон артилерійської розвідки окремої артилерійської бригади НГУ та Герой України Віталій Литвин в інтерв’ю «УП»

«Чесно кажучи, я не бачу, як воно може виглядати. Вopoг використає його на свою користь, 100%. Загарбники на Покровському напрямку, наприклад, у яких було два тижні на підготовку, матимуть місяць і два тижні на підготовку», – каже чоловік.

Військовий розповідає, що абсолютно не розуміє хто може публікувати ці заяви у телеграм-каналах, коли сама РФ ставить умови, щоб Україні заборонили мобілізацію й надання озброєння, у той час, як їхній військово-промисловий комплекс не буде зупинятися. Також додав, що українцям варто змінити своє ставлення до війни й усіх політичних заяв та перестати прив’язуватися до дат: як то вибори президента США чи його інавгурація або зустріч в Джидді: «Ми живемо від однієї дати до іншої».

«Я вже для себе сформулював таку думку: у нас є шлях боротьби, і ми по ньому маємо йти. І ця боротьба не припиниться дуже-дуже багато років. Вона буде переходити в певні періоди: АТО, ООС, повномасштабне вторгнення, потім буде якесь, назвемо це, «перемир’ям» – на воді, на суші, щодо ударів по критичній інфраструктурі. Але ворог все це використає. Pociя нікуди не зникне, вона буде для нас і надалі загрозою і в культурному плані, і в існуванні нашої держави», – говорить Віталій Литвин.

За весь час війни, починаючи з 2014 року, військовий брав у полон різних pociян й Литвин підкреслює, що їхнє імперіалістичне бачення нікуди не зникло. Вони твердо впевнені, що українці несуть їм загрозу, що Україна – це «малоросія» і що українська мова «несправжня» та є діалектом російської.

Віталій Литвин застав з десяток перемир’їв на сході: шкільне, різдвяне, всеосяжне припинення вогню тощо:

«Моніторингові групи ОБСЄ стежили за нами кожну ніч. Уже ближче до 2016-го, наскільки я пам’ятаю, літали ці їхні великі коптери, схожі на гелікоптери, і моніторили. Їх було чути, усіх, і ворога теж, оповіщали, що зараз він буде пролітати. Були оборонні бої, локальні перестрілки і, якщо подивитися хронологію, то можна побачити, що наші військовослужбовці і військовослужбовиці гинули», – пригадує військовий.

Військовий додає, що у них була змога відповідати «зброя на зброю». Проте навіть під час будь-якого перемир’я ворог застосовував будь-які системи будь-якого озброєння. У меншій кількості, ніж зараз, але застосовував.

Навігація записів

Укрaїнcькi війcькoві точнuм ударом БПЛА вразuлu російськuй, стратeгічнuй бомбардувальнuк – Сuрськuй.
Щойно! Нове рішення Трaмпa ш0кувало світ!Такого точно ніхто не чекав

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • — Добрий ранок, донечко! — голос у мами рівний, лагідний. — Ні, яка ж пожежа. Це я просто вирішила скористатися твоєю вчорашньою порадою. І теж трошки «нічого не робити». Аня застигла, кліпаючи очима.
  • Єдиний син ошелешив нас тим, що хоче одружитися — йому ж всього 22 роки. Але ми з чоловіком вирішили, що перечити не будемо, адже ми самі свого часу одружилися дуже молодими. Чоловікові ледь виповнилося 22, а мені 19. Значить, така доля. Та й наречена нам подобалася: Мар’янка вчилася з сином в університеті в одній групі. Коли ми зрозуміли, що справа вирішено, почали готуватися до торжества. Ми вирішили, що оскільки Віктор у нас єдиний син, треба робити йому весілля. Як годиться, зібралися ми з чоловіком до батьків цієї Мар’яни, нашої майбутньої невістки, в гості. Про дівчину ми нічого не знали, так, бачили її кілька разів з нашим сином. Вона розповідала, що живе разом з мамою в селі, недалеко від нашого міста. Так що ми поїхали свататися. Про свій приїзд, майбутньої свахи ми, звичайно, попередили заздалегідь. Чоловік купив квіти, я спекла торт і ми вирушили на знайомство з майбутньою, так би мовити, сім’єю. По приїзду, перше, що нас вразило, це дуже чистий і охайний двір.
  • П’ятдесят вісім — цифра у паспорті, але аж ніяк не на обличчі. Акуратна зачіска, легкий штрих туші на віях і те саме плаття, яке вдало підкреслює фігуру й додає загадковості. Чоловік запросив на«романтичне» побачення. Не на швидку каву, а саме на«романтичне» побачення. та замість «романтичного» столу….Я застала «романтичний сюрприз» на який там зовсім не чекала…Він подивився мені прямо в очі й сказав декілька слів, від яких я просто замніміла…
  • У селі, язиками чесали: «Двічі в ту саму річку лізуть». Весілля було тихим. Тільки діти, куми та декілька найближчих друзів. Ганна була не в білій сукні, а в гарній вишиванці з блакитними квітами — символом надії
  • — Ну треба ж, характер прорізався, — сказала вона вголос. — Нічого. Погуляє пару днів, гроші закінчаться — приповзе. Куди він подінеться? Він же безпорадний. Він же без мене — нуль
  • Її очам відкрилася дивна картина: за столом сиділи племінники і з задоволенням облизували морозиво в стаканчиках. Навпроти них на стільці сидів Єгор і із заздрістю ковтав слину, спостерігаючи за тим, з якими емоціями їдять діти Артема.Хлопчик настільки був захоплений цим видовищем, що не відразу помітив матір, яка зайшла в будинок.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes