Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Вeрховний Сyд не дoзволив кoмпаніям Суркісiв стягнути з “Привaтбанку” пoнад $250 мільйoнів 

Вeрховний Сyд не дoзволив кoмпаніям Суркісiв стягнути з “Привaтбанку” пoнад $250 мільйoнів 

Viktor
5 Квітня, 20255 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до Вeрховний Сyд не дoзволив кoмпаніям Суркісiв стягнути з “Привaтбанку” пoнад $250 мільйoнів 

Верховний Суд закрив провадження за позовом компаній Суркісів проти Національного банку, Міністерства фінансів, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та державного “Приватбанку”, який передбачав стягнення $250 млн.

Про це повідомляє пресслужба банку.

Зазначається, що постанова Верховного Суду про задоволення касаційних скарг Нацбанку та “Приватбанку” у справі № 826/1317/17 є остаточною та оскарженню не підлягає.

У 2016 році НБУ у процесі націоналізації визнав родину Суркісів та їхні компанії пов’язаними з “Приватбанком” особами. Тож, кошти, розміщені компаніями-нерезидентами на депозитних рахунках кіпрської філії банку, були включені до процедури bail-in.

У 2017 році вже ліквідований Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив позов цих іноземних компаній, пов’язаних з родиною Суркісів, про оскарження процедури bail-in у частині визначення компаній пов’язаними з “Приватбанком” особами, і постановив стягнути із державного банку понад $250 млн.

Як наголошують у банку, це лише одна з чотирьох судових справ родини Суркісів та повʼязаних з ними компаній проти “Приватбанку” про оскарження законності bail-in під час націоналізації.

Загалом справи “родини та компаній Суркісів” розглядаються судами з 2017 року.

“Порушуючи законодавство та подаючи однакові позови проти “Приватбанку” у різні суди в Україні та на Кіпрі, вони намагаються довести, що були начебто незаконно позбавлені своїх депозитів, оскільки не є пов’язаними особами з “Приватбанком” та його колишніми власниками Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим”, – йдеться у повідомленні.

Загалом вони намагаються стягнути з держбанку понад $350 млн у судах різних юрисдикцій.

Як повідомлялося, 8 вересня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою Кабінету міністрів на ухвалу Печерського районного суду Києва та рішення Апеляційного суду Києва, якими державний “Приватбанк” зобов’язали обслуговувати депозити офшорних компаній родини Суркісів. Загальна сума вимог компаній становить $347,4 млн. Верховний Суд призупинив виконання рішень судів попередніх інстанцій до розгляду справи по суті.

Нагадаємо, Печерський райсуд Києва під головуванням судді Сергія Вовка дозволив компаніям братів Суркісів стягнути з “Приватбанку” $350 млн (близько 10 млрд грн за офіційним курсом на той час), які перебували на рахунках кіпрської філії банку та були конвертовані у капітал у процесі його націоналізації.

Міністр юстиції Денис Малюська заявив, що у процесі було задіяно практично всі можливі судові маніпуляції. Проте вже наступного дня той самий суддя Вовк відновив виконавче провадження за заявою компаній Суркісів про стягнення з “Приватбанку” частини вищезгаданої суми у розмірі $164,5 млн.

Раніше державний “Приватбанк” заявляв, що офшорні компанії братів Суркісів вдалися до маніпуляції автоматизованим розподілом судових справ на користь судді Печерського суду Сергія Вовка. 

Навігація записів

Його в6uл@ p0cія: в Кpивому Рoзі з@гuнув хл0пчuк, відео з реaнімацією якoго p0злетіл0ся меpежею. Деталі…
Мiністр фінaнсів CШA рoзкритикував раднuків Зeлeнcького

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.
  • Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі
  • Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому
  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes