Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У Рaді пропонують підвищити зaрплати в TЦК до рівня НАБУ та ДБР: які аргументи

У Рaді пропонують підвищити зaрплати в TЦК до рівня НАБУ та ДБР: які аргументи

Viktor
11 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до У Рaді пропонують підвищити зaрплати в TЦК до рівня НАБУ та ДБР: які аргументи

Народний депутат України Олександр Федієнко пропонує підвищити зарплату працівникам ТЦК та СП на рівні Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань та прокуратури. Політик вважає, що таким чином зросте ефективність роботи працівників ТЦК і це унеможливить корупцію.

Про це Федієнко написав у своєму телеграм-каналі.

Нардеп розповів, що в межах роботи Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки він періодично відвідує різні ТЦК та СП. За словами Федієнка, він отримує як від цивільних, так і від військових працівників військкоматів питання щодо підвищення зарплати.

Депутат повідомив, що в деяких ТЦК спробував посидіти поруч із працівниками, які проводять прийоми громадян, військовозобов’язаних.

«Особливо мене зворушив випадок, коли молоденький військовослужбовець, наскільки я пам’ятаю — сержант, встає, виходить в іншу кімнату, я йду за ним, там його починає трусити, бо він не розуміє, чому він — людина з інвалідністю, який пройшов війну — переконує тих, хто відверто йому хамив», — йдеться у дописі Федієнка.

Він зробив висновки, що для роботи у ТЦК та СП потрібно готувати людей. На жаль, військові, які добре вміють/вміли воювати, не завжди вміють працювати з людьми. Політик назвав переведення військових (людей з інвалідністю) на роботу до ТЦК хибним кроком.

«Але якщо ми хочемо мати ефективні центрі комплектування, які не будуть згадуватись у корупції, нам потрібно їм забезпечити ринкову заробітну платню на рівні НАБУ, ДБР, прокуратури, тощо. Тоді ми будемо говорити про рівність, та справедливість», — акцентував народний обранець.

Що кажуть про підвищення зарплат у ТЦК в Міноборони?

У Міноборони України Федієнку відповіли, що на це коштів поки немає. Мовляв, для цього потрібно додатково 173,4 млрд грн 2025 року, а зараз усі фінансові ресурси насамперед спрямовуються на оборону: озброєння, техніку, мобілізаційні заходи.

Відповідь Міноборони України на депутатське звернення Олександра Федієнка щодо підвищення зарплат працівникам ТЦК та СП / © Телеграм-канал Олександра Федієнка
Відповідь Міноборони України на депутатське звернення Олександра Федієнка щодо підвищення зарплат працівникам ТЦК та СП / © Телеграм-канал Олександра Федієнка

«Це замкнуте коло та причинно-наслідкові зв’язки. Ми робимо величезні зарплати для тих, хто бореться з корупціонерами, але при цьому створюємо умови для того, щоб ці корупціонери з’являлись», — резюмував нардеп.

Зауважимо, згідно з офіційними даними та матеріалами ЗМІ за 2025 рік, зарплата директора НАБУ може становити понад 180 тис. грн на місяць; заступники директора — приблизно 145 тис. грн; керівники підрозділів — понад 100 тис. грн; рядових детективів — у середньому близько 69 тис. грн.

Джерело

Навігація записів

В Пoльщі знайшли вже 16 російських дронів : одuн влучuв у війcькову бaзу
Київські поліцeйські викрили посадовця Мінoборони, який за 10 000 долaрів влаштовував призовників на критично-важливе підприємство заради брoнювання

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
  • Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
  • Олена прокинулася, як завжди, ще до світанку. Пічка давно погасла, в хаті було зимно, але вона вже звикла до такого. За ці роки вона навчилася жити без чоловіка – без тепла, без опори, без слова підтримки. Їй було всього тридцять два, коли доля вирвала в неї Івана, її чоловіка. Двоє дітей – Марічка й Андрійко – залишилися на її руках, а разом із ними – город, худоба, поле й старенька хата, яку треба було втримати.
  • Як ти можеш нас покинути в такий складний час? — плакала вона, пакуючи мені банку з варенням. — Ми ж одна сім’я! — Мамо, я не покину вас. Я буду допомагати фінансово. Але мені треба спати хоча б п’ять годин на добу, щоб мене не звільнили, — намагалася пояснити я. І я допомагала. Перші місяці самостійного життя були дивними. Я нарешті відчула, що таке тиша. Я вчилася господарювати на власній кухні, готувала смачні обіди. Оскільки я жила одна, їжі завжди залишалося забагато. Кожні вихідні я завантажувала повний багажник продуктів і їхала до них. Пам’ятаю, як перші рази Віка була мені вдячна. Вона обіймала мене, називала «найкращою сестрою у світі». Приносити пакунки з якісним дитячим харчуванням, м’яким м’ясом для мами та новими іграшками для племінника було приємно. Це давало мені відчуття того, що я — опора. Але вдячність — річ крихка. Вона швидко розчиняється в рутині. Через пів року мої візити перестали бути святом, вони стали нормою. Віка вже не чекала мене з радістю, вона чекала мене зі списком. — Ти що, не бачиш, що дитина виросла з усіх комбінезонів? — замість «привіт» казала вона
  • Ой, почалося… — вона закотила очі. — Ви, мамочки з правильними дітками, завжди знаєте, як краще. Тільки життя — воно не по книжках. Мій Денис росте вільним, а ваш — як на шнурочку. Побачимо, хто з них краще пристосується. І вони пішли. Просто пішли, залишивши нас із брудною ковдрою і зіпсованим настроєм. Я сіла назад на траву. Мої думки мимоволі повернулися в дитинство. Я згадала свою бабусю Ганну. Вона жила в селі і завжди казала: “Дитина — це чисте полотно, що ти на ньому намалюєш, те й буде світ бачити”. Пам’ятаю, як одного разу я, ще зовсім мала, зірвала яблуко в сусідському саду. Бабуся не сварила мене гучно. Вона просто взяла мене за руку, ми пішли до сусідки, тьоті Галі, і я мала сама попросити вибачення. — Сором — це не коли в тебе мало грошей, — казала тоді бабуся. — Сором — це коли в тебе мало совісті. Того дня тьотя Галя дала мені цілий кошик яблук, але я запам’ятала на все життя: чуже — це кордон, який не можна переходити без запрошення
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes