Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Пішов протu Пyтiна! Російській генерал заявив, що солдaти РФ гuнуть безглуздо і різко “наїxaв” на вuще політичне керівництво Кpeмля (відео)

Пішов протu Пyтiна! Російській генерал заявив, що солдaти РФ гuнуть безглуздо і різко “наїxaв” на вuще політичне керівництво Кpeмля (відео)

admin
29 Січня, 202329 Січня, 2023 Коментарі Вимкнено до Пішов протu Пyтiна! Російській генерал заявив, що солдaти РФ гuнуть безглуздо і різко “наїxaв” на вuще політичне керівництво Кpeмля (відео)

75-річний генерал, ветеран Афганістану та герой Радянського Союзу, назвав “спецоперацію” в Україні трагедією для Росії.

Колишній віцепрезидент Російської Федерації, генерал-майор у відставці Олександр Руцькой заявив, що російськими збройними силами керують некомпетентні люди, які ніколи не служили в армії, і які посилають людей на безглузду смерть.

Фрагмент його виступу під час одного із заходів Загальноросійського руху підприємців опублікував у неділю, 29 січня, Youtube-канал Kolokol.

Руцькой заявив, що розв’язана проти України війна, яку він, як це заведено в РФ, назвав “спецоперацією”, є трагедією для Росії,  тому що росіян відправляють на безглузду загибель.

“Де вони захищають Росію? Заради чого вони гинуть? А коли люди гинуть безглуздо, це вже трагедія”, – зазначив колишній віцепрезидент і додав, що в російській армії немає жодного полку, в якому не було б убитих і поранених.

Колишній російський високопосадовець наголосив, що військове керівництво РФ нездатне проводити оперативно-стратегічні наступальні операції через свою некомпетентність.

“Чверть століття збройними силами керують узагалі некомпетентні люди. Що може статися зі збройними силами? Ось вам підсумок. Міністр оборони у нас в армії не служив, військової освіти немає, і п’ять його заступників в армії взагалі не служили. Що це за Міністерство оборони?” – заявив він.

За словами Руцького, Росія не має такої армії, яка здатна перемогти в цій війні.

“Для того, щоб проводити такого роду операції, треба мати відповідні збройні сили. Якщо збройні сили не володіють можливістю проводити оперативно-стратегічні наступальні операції, то краще не лізти, тим більше поза своєю країною”, – заявив російський генерал

Довідка

75-річний генерал Олександр Руцькой народився в українському місті Проскурові (тепер — Хмельницький). Був пілотом штурмовика Су-25 під час війни в Афганістані, його літак двічі був збитий. Отримав звання героя Радянського Союзу.

Від 1991 до 1993 займав посаду віцепрезидента Російської Федерації. У 1996-2000 роках був губернатором Курської області. Почесний громадянин міста Курська.

Навігація записів

Дмитpo Дікycар впeрше за три мiсяці вийшoв на зв’язoк та poзповів, як пoчувaєтьcя
“Це зaйме лuше хвилину”: Пyтін пorpожyвaв Джoнсoну pakетнuм удaром нaперeдoдні 24 лютoго

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Перед випускним ми пішли купувати костюм. Я хотів щось яскраве, як у моїх однокласників — світле, сучасне. Батько ж вибрав темно-синій, класичний варіант. — Куди ти потім той білий одягнеш? — практично зауважив він. — А в цьому і на роботу, і на свято. Бери цей, він якісний. Ми купили його. Це було недешево, і я бачив, як батько відраховував гроші, які довго збирав. На самому святі він пробув рівно десять хвилин. Побачив, як мені вручили атестат, кивнув і пішов. — Не гуляй до ранку, — сказав на прощання. Я, звісно, гуляв. Але всередині було якесь дивне відчуття порожнечі. Усі навколо фотографувалися з батьками, мами плакали, тати обіймали синів за плечі. А я стояв один у своєму добротному синьому костюмі. Я вступив до університету на програміста. Це була моя стихія. Батько вперше сказав: «Молодець». Одне слово, а мені здалося, що я підкорив Еверест. На третьому курсі я зустрів Олену
  • Діти, я довго думала, — почала свекруха, пильно дивлячись на свого сина Івана. — Ця дача у «Вишеньці», вона стала мені як камінь, тягарем. Ви ж знаєте, яка я стала слабка. Бур’яни по пояс, дах протікає, та й добиратися туди на трьох автобусах — це справжня перепона для моїх ніг. Я вирішила: віддам її вам. Ви молоді, енергійні. Нехай це буде ваше родинне гніздечко. Іван, ти ж пам’ятаєш, як ми там відпочивали, коли ти був малим? — Мамо, це дуже щедро, — обережно почав Іван, намагаючись приховати сумніви, що вже почали зароджуватися. — Ми давно хотіли кудись вибиратися на вихідні, десь за місто. — Олено, невістко, а ти що мовчиш? — голос свекрухи став холоднішим на кілька градусів, прорізаючи тишу кімнати. — Чи тобі не подобається мій подарунок? Ти очікувала чогось іншого
  • Давай переоформимо квартиру зараз, бо після весілля це буде набагато складніше зробити, — сказав Максим, наче пропонував замовити піцу на вечерю або вибрати колір серветок для банкету. Діана на мить завмерла. У її руках був важкий весільний органайзер — справжня Біблія нареченої, куди вона дбайливо вклеювала зразки мережива, контакти найкращих флористів міста та схеми розсадки гостей. Там були мрії про білу сукню, запах півоній і перший танець. Але в цьому блокноті точно не було розділу «Як подарувати своє майно чоловікові, якого знаєш рік». Вона повільно підняла очі на Максима. Він сидів навпроти, на їхній затишній кухні, яку Діана власноруч доводила до ладу. Він спокійно розмішував цукор у чашці, його обличчя було розслабленим, а погляд — абсолютно впевненим. Здавалося, він щойно вимовив найбільш логічну річ у світі, щось на кшталт «завтра буде дощ, візьми парасольку». — Ти зараз серйозно? — тихо запитала вона, відчуваючи, як пальці мимоволі стиснули паперові сторінки органайзер
  • – Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
  • — Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
  • Ключ повернувся в замку близько восьмої вечора. Павло увійшов з винуватим виглядом, в руках — букет тюльпанів. Марина навіть не поворухнулася. — Марино, я все можу пояснити… — Пояснюй. Павло поклав квіти на стіл, сів навпроти дружини. — Мама попросила допомогти.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes