Тепер ми не просто подруги, — шепотіла Оля після таїнства. — Ми рідні перед Богом. Наталя часто приїжджала на вихідні. Вона стала частиною їхнього дому. Сергій сприймав її як свою — міг пожартувати, підвезти на вокзал, допомогти полагодити замок у її батьківській квартирі. Все було прозоро, чесно і по-сімейному. Роки минали, і побут почав розмивати фарби Олиного щастя. Дитина, школа, нескінченні звіти, городи — Оля поступово розчинялася в обов’язках. Вона стала менше уваги приділяти Сергію, її розмови зводилися до списку покупок і скарг на втому. Сергій, який звик бути центром її всесвіту, відчув себе покинутим на узбіччі власного життя. Він не був поганим чоловіком, але йому не вистачало того захопленого погляду, яким Оля дивилася на нього в юності. А Наталя… Наталя в цей час пережила болюче розлучення у місті й повернулася до батьків. Вона була самотньою, спраглою до спілкування
Доля плете мереживо людських стосунків настільки міцно, що кожен необережний рух може розірвати не лише одну нитку, а все полотно життя. У маленьких містечках, де кожен подих стає надбанням громадськості, такі драми розігруються без завіс, на очах у сотень глядачів, які тільки й чекають на чиюсь помилку. Все почалося тридцять років тому. Оля та Наталя … Read more