Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися – зачинені.– Може, все-таки помилився? – подумав він. – Просто треба ще трохи почекати й господар згадає, Це гра! Але я знайшов. Тепер чекаю!

Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися з прогулянки – зачинені. Він сидів навпроти обшарпаних коричневих дверей. – Може, все-таки помилився? – подумав він. – Ні! – впевнено відповів сам собі. Запахи говорили – цей. – Просто треба ще трохи почекати й господар згадає, що навіщось відвіз мене … Read more

Чоловік сказав «назад не прийму», а після розлучення запитав, чи не хоче Марина повернутися

– Ну, розвела болото! – невдоволено сказав Віктор. – Ех, одружитися б мені знову… Вибрав би нормальну жінку, яка знає своє місце. Марина працювала зі своїми квітами на лоджії. Кожен бутон вона повертала до світла, перевіряючи, чи живий, чи не підвів, чи не скис. Через три дні обласний фестиваль квітів, а потім – її перший … Read more

— Заходь. У тебе є шанс пояснити, чому я досі не подала на розлучення. Ілля зайшов. Надто спокійно. Наче досі вірив, що зможе викрутитись. — Ну і що? Де пояснення? Де каяття? Де, чорт забирай, хоча б тінь розуму на обличчі?

Квартира дісталась Анастасії від діда. Старого, буркотливого, але справедливого, який не довіряв нікому, крім своєї єдиної онуки. Дім стояв на третій лінії від метро, вікна виходили у двір, де гуркотіли сміттєвози й влітку цвіли такі клумби, що алергія прокидалась навіть у каміння. Але Настя все одно була щаслива. Бо тепер у неї було своє. Справжнє. … Read more

— Так, справді! Я вже й квартиру вибрав. Трикімнатна, не новобудова, але будинок не старий. Там зроблено ремонт, поки що заселимося в таку, а потім потихеньку все зробимо. Женя трохи засмутилася, почувши, що чоловік вибрав квартиру, не порадившись із нею. Адже їм там жити разом. Але радість від того, що скоро вони переїдуть у власне житло, переважила цю легку образу. Залишилося взяти іпотеку в банку й оформити угоду. Жінка навіть почала потихеньку збирати речі, бо вони протягом двох тижнів планували переїхати.

Женя не працювала вже п’ять років. Як пішла з сином у декрет, так з нього й не вийшла. Це не було її рішенням, на тому, щоб вона сиділа вдома, наполіг її чоловік. Сама Женя мріяла вийти на роботу, але Ігор сказав, що в цьому немає сенсу. — Ти й так працюєш мамою і домогосподаркою, навіщо … Read more

Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок візьмемо? – сказала Катя. – Пити одну каву вже набридло. Кожен на своїй дієті сидить, але ж ми не винні. – Давай, хай заздрять! – погодилася колега. На столі завібрував телефон. Номер був невідомий. – Катерино… – почувся незнайомий чоловічий голос. – Не знаю ваше по-батькові… Ваш чоловік потрапив в пригоду на дорозі. Він у третій міській лікарні. – Це жарт?! – ахнула Катя. – Яка може бути пригода?! Він не має прав, не має машини! Катерина не вірила своїм вухам.

Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок візьмемо? – сказала Катя. – Пити одну каву вже набридло. Кожен на своїй дієті сидить, але ж ми не винні. – Давай, хай заздрять! – погодилася колега. На столі завібрував телефон. Номер був невідомий. – … Read more

Завтра мені виповниться 24роки. Я збиралася відзначити — як і всі попередні… тихо й «таємно», в орендованій квартирі, поки його дружина впевнена, що він на роботі. Так триває вже 5 років. Відтоді, як мені було дев’ятнадцять. Що я зрозуміла за ці роки…

Завтра мені виповниться двадцять чотири. Я збиралася відзначити цей день разом із ним — як і всі попередні роки, тихо й таємно, в орендованій квартирі, поки його дружина впевнена, що він затримався на роботі. Так триває вже п’ять років. Відтоді, як мені було дев’ятнадцять. Його звати Андрій, йому сорок вісім. Він уже двадцять три роки … Read more

– Мені не подобається ця булочка, збігай, купи іншу, – говорила Юля Олені, і та бігла купувати іншу булочку. – Якщо ти негайно не припиниш співати, мене знудить! – говорила Юля, і Олена припиняла співати. – Іди геть. Мені не подобається твій запах. І Олена йшла. – Чому ти дозволяєш їй знущатися над собою? – запитав одного разу Рома, коли Юля пішла до вбиральні – не хотіла, щоб він бачив, як у неї відходить мокрота. Чужим про хворобу Юлі вони не говорили. Але чи був Рома чужим? Олені подобалося, як він сміється, подобалася ямочка у нього на щоці і те, як він прямо дивиться в очі. – У Юлі складний характер, – ухильно відповіла Олена. – Але я її все одно люблю…

Всі знали, що Юлі скоро не стане. І вона теж знала. Тому й мучила всіх: батьків, сестру, лікарів… Не спеціально мучила, просто не могла інакше – хотіла встигнути отримати від життя якомога більше, боялася щось упустити. Олена любила сестру. З самого народження Олена знала, що Юля хвора. Постійний кашель, госпіталізації, спеціальне харчування. – Коли я … Read more

Соня все рідше просила грошей, бо Діана серйозно поговорила з нею і дала зрозуміти, що молодша вже не дитина і має розраховувати лише на себе. Але незабаром усе знову перевернулося з ніг на голову: мама зателефонувала й розповіла, що Соня при надії. — О, вітаю! — щиро відповіла Діана. — Чому Соня сама нічого не розповіла? Вирішила тримати в таємниці? — Їй погано, сумно, — зізналася мати пригніченим голосом. — Татусь нічого робити не збирається. Сказав, що не те що одружуватися — навіть грошима допомагати не буде…

— Навіщо ти береш іпотеку? Краще б сестрі допомогла. У неї маленька дитина. А в тебе все одно ні чоловіка, ні дітей, — мати подивилася дочці в очі й докірливо похитала головою. — Я хочу жити в нормальній квартирі, — розлютилася Діана. — А те, що Соня постійно щось просить — не мої проблеми. Я … Read more

Оксано, ти при тямі взагалі? — у квартиру увірвалася родичка. — Яке розлучення? Тобі вже під сорок, не дівчисько! Хто на тебе таку подивиться? — Тамара гупала підборами по паркету, наче намагалася його пробити. Оксана відклала кухонну лопатку. Вона повільно повернулася до тітки, намагаючись зберегти хоча б крихту спокою. — Добрий вечір, тітко Тамаро. Дякую, що зайшли без стуку, як завжди. Може, кави? — Не до кави мені! — Тамара плюхнулася на стілець, від чого той жалібно скрипнув під її вагою. — Галина з третього під’їзду вчора бачила тебе біля юридичної контори. Вона мені все детально про вас розказала! Ти що, ганьби на родину хочеш накликати? Що люди скажуть, коли дізнаються, що ти, зразкова дружина, пішла від свого чоловіка

Місто Вінниця, з її затишними парками та неспішним ритмом життя на берегах Південного Бугу, завжди здавалося Оксані місцем, де можна сховатися від усіх проблем. Але того вівторка, коли вона повернулася додому з роботи, повітря у квартирі було наелектризоване напругою. Оксана стояла на кухні, розігріваючи вечерю, коли двері з гуркотом відчинилися. На порозі стояла її тітка … Read more

Бачила я, як вони вчора на базарі морозиво їли. Марія аж світиться, наче дівчисько на першому побаченні. Придивитися б Іванові треба… Знайшовся і «доброзичливець», який вирішив відкрити Іванові очі. Один зі знайомих, зустрівши Івана на заправці, обережно почав: — Чуєш, Ваню… Ти б це… частіше вдома бував. Люди різне говорять. Сергій твій занадто часто у вас хазяйнує, коли тебе нема. Придивись, дружба дружбою, а береженого Бог береже. Іван навіть не розгнівався. Він лише щиро здивувався. — Ти що, здурів? Сергій — мій брат. Він нам як рідний. А Марія… Та ми з нею цей дім по цеглині збирали. Вигадуєте ви все від нудьги. Краще б ділом зайнялися. Він вірив їм безмежно. Бо сам не був здатний на підлість і не міг уявити її в інших

У кожному містечку є така родина, на яку дивляться з потаємним зітханням: «От би і нам так». Іван та Марія були саме такими. Їхня історія не починалася з розкоші. Навпаки, коли вони побралися, у кишенях вітер гуляв, зате в очах палало стільки завзяття, що можна було гори звернути. Вони купили стареньку хату на околиці — … Read more