І в цей момент заговорив Микола, який досі мовчав

Іван з Лізою спокійно собі вечеряли після роботи, як раптом чоловік звернувся до дружини: – Зовсім забув тобі сказати… Мою маму виписують. – Та ти що? – здивувалася дівчина. – Вона ж ще зовсім слаба. – Але лікарі кажуть, що вона має тепер видужувати вдома. – Як вдома?! – ахнула Ліза. – Вона ж дуже … Read more

Хлопчики потоваришували. Дмитро, спостерігаючи за ними, відчував, як усередині все стискається. Вони були як відображення в кривих дзеркалах: один — яскравий і живий, інший — його бліда, тендітна тінь. Розговорившись із Ганною, він обережно спробував з’ясувати щось про Костика. «У якому пологовому будинку, якщо не секрет?» — запитав він.

У той день, коли не стало моєї Олени, лікарі сказали мені: «У вас залишився син, але він хворий». І я повірив. Шість років я жив тільки заради нього, мого тихого, слабого хлопчика Михайла. Я був готовий на все, щоб він жив. Але я не був готовий до того, що одного разу зустріну в парку іншу … Read more

Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню. Наші хлопчики народилися здоровими, і зараз їм уже два роки. Але батьки, які так чекали на онуків, за цей час відвідали нас лише три рази, хоча ми живемо в одному місті. Ні допомоги, ні підтримки я так і не отримала..

Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, … Read more

– Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.

– Ти ж у нас самостійна! – Сказали батьки, й таємно подарували трикімнатну квартиру молодшій сестрі. Ганна йшла по торговому центру з візком, коли її гукнули: – Аня! Привіт! Вона обернулася, і побачила Маринку, подругу сестри. Вона широко усміхалася, та тяглася обійнятися. – Як справи? Слухай, хотіла запитати, що Лідці на новосілля подарувати? Квартира шикарна … Read more

– Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.

– Ну і навіщо ти йдеш на цю зустріч? – Олена невдоволено дивилася на дочку. – П’ятнадцять років він хитався десь! Батько, блін… А тут раптом згадав, що батько! І ти, як відданий песик, до нього біжиш! Та я б із ним, на одному гектарі…! Ірина застебнула куртку та обернулася до матері, намагаючись зберегти спокій. … Read more

Приходити треба о шостій ранку. Я ще сплю в цей час – пізно повертаюся… Вас впустить охоронець і проведе до дитини, і вам тут же принесуть сніданок. Влаштовує така робота? Тим більше, що крім догляду за дитиною вам нічого робити не доведеться. – Найкраща рекомендація – моя Оленка. Вона мовчить, а це головне. Тільки не дуже привчайте її до рук. Вона почне вимагати, щоб і я брала її на руки… Розумієте?

Мені було 45, коли я втратила роботу. Побігала, пошукала і зрозуміла, що нічого не знайду. Все зруйнувалося. Але… я почала читати оголошення в газетах, на стовпах. Хто хоче працювати, той завжди знайде хоч щось. Раптом бачу: «Потрібна няня для догляду за маленькою дитиною, жінка не молодша 45 років». Зрозуміло: багата матуся боїться, що молода няня … Read more

– Це Коля, – сказала я. – Артеме, ти що? Я ж тобі показувала його фотки… Він просто бороду зараз відпустив… Ти не впізнав його, чи що? Артем мовчав. – Хто тобі це надіслав? – Запитала я. – Ні, має! – Закричала я. – Це твоя мати надіслала, так? Вона у нас що, тепер у приватні детективи подалася?

– Ти де ходиш? – Роздратовано спитав чоловік – Три години тебе немає! Я поставила пакети з продуктами на підлогу і тяжко зітхнула. Ну що ж таке, га? Три дні він мене пиляє та пиляє! Три дні я слухаю ці його причіпки, то суп пересолила, то спідниця надто коротка, то довго з подругою розмовляла телефоном. … Read more

У тебе хтось є? — запитав він нарешті. — Так. Є людина, яка бачить мене. Яка розмовляє зі мною. Яка знає, яку музику я люблю і чому я сумую вечорами. Олег відсунув тарілку. Їжа раптом стала гіркою. — Я не думав, що все настільки погано, — тихо сказав він, дивлячись у стіл. — Ось у цьому і проблема, Олеже. Ти не думав. Ти просто жив за інерцією. Ти думав, що якщо в хаті чисто і є гроші, то цього достатньо. Але любов — це не тільки відсутність проблем. Це увага. Тепло. Присутність. Без цього стіни стають кліткою. Він підвів голову. У його очах вперше за довгі роки промайнуло щось схоже на живий біль. — І що тепер? — Тепер я забираю частину речей і їду до Андрія. Софія знає. Вона залишається тут, поки закінчить навчання, а там побачимо. Я не забороняю вам спілкуватися, навпаки… Ти гарний батько, Олеже. Але ти перестав бути моїм чоловіком дуже давно. Олег спостерігав, як вона збирає сумку. Він хотів щось сказати, затримати її, пообіцяти, що все зміниться. Але слова застрягали в горлі. Він раптом зрозумів, що навіть не знає, які квіти вона любить зараз. Колись це були ромашки… чи тюльпани? Він не пам’ятав

Буває така тиша, яка не заспокоює, а повільно висмоктує повітря з кімнати. У квартирі Олега та Ірини така тиша оселилася давно. Вона була охайною, як і їхні випрасувані рушники у ванній, і передбачуваною, як розклад електричок. З боку вони здавалися взірцем стабільності: він — скеля, вона — берегиня, донька — гордість. Але всередині цієї «ідеальної» … Read more

– Мамо, скільки можна, слово честі? Ми з Жанною тобі комп’ютер купили? Купили! – Інтернет найшвидший під’єднали? Під’єднали! – Я з тобою особисто три вечори сидів і показував, куди тикати, як пошту відкривати, як вводити паролі. Все ж записано в зошиті! – Є зошит, є гугл! Ти розумна жінка, впораєшся

– Мамо, скільки можна, слово честі? Ми з Жанною тобі комп’ютер купили? Купили! – Інтернет найшвидший під’єднали? Під’єднали! – Я з тобою особисто три вечори сидів і показував, куди тикати, як пошту відкривати, як вводити паролі. Все ж записано в зошиті! Серафима Миколаївна притиснула телефон до вуха, відчуваючи, як кінчики пальців починають дрібно тремтіти. А … Read more

Коли її власний чоловік за недільним обідом, на очах у сина, невістки та онука, зі зловтішною посмішкою кинув

Коли її власний чоловік за недільним обідом, на очах у сина, невістки та онука, зі зловтішною посмішкою кинув: “А наша мати на старості років загуляла з молодиком!”, Ніна не почервоніла. Вона не почала виправдовуватися, плакати чи кричати про наклеп, як робила це останні двадцять сім років свого життя. Вона просто мовчки відклала виделку, дістала з … Read more