— Мамо, ти занадто багато їси! — безапеляційно заявив Славко. — Я?! — щиро здивувалася я, ледь не поперхнувшись чаєм. — Я багато їм? — Ну не я ж! От навіщо ти знову наш сир з’їла?! У Славковому голосі бриніло таке гидливе нерозуміння, ніби я не сир з’їла, а напрудила йому в капці

Коментарі Вимкнено до — Мамо, ти занадто багато їси! — безапеляційно заявив Славко. — Я?! — щиро здивувалася я, ледь не поперхнувшись чаєм. — Я багато їм? — Ну не я ж! От навіщо ти знову наш сир з’їла?! У Славковому голосі бриніло таке гидливе нерозуміння, ніби я не сир з’їла, а напрудила йому в капці

— Мамо, ти занадто багато їси! — безапеляційно заявив Славко. — Я?! — щиро здивувалася я, ледь не поперхнувшись чаєм….

– Якщо ти не поїдеш на заробітки, я на старості тебе не доглядатиму! – Син не дає мені жити. Щодня скандали вдома

Коментарі Вимкнено до – Якщо ти не поїдеш на заробітки, я на старості тебе не доглядатиму! – Син не дає мені жити. Щодня скандали вдома

Моє життя перетворилося на пекло, ніколи не думала, що матиму таке. Надзвичайно потребую допомоги, вашої поради.  Я живу зі своїм…

Пішла від чоловіка (37 років) до бізнесмена (45 років). Учора випадково зустріла колишнього — він на новому BMW, я стою на зупинці чекаю автобус

Коментарі Вимкнено до Пішла від чоловіка (37 років) до бізнесмена (45 років). Учора випадково зустріла колишнього — він на новому BMW, я стою на зупинці чекаю автобус

Стою на автобусній зупинці, дивлюся на сіре небо, мрячить дощ. Вівторок, шоста вечора. Телефон повністю розряджений, парасольки немає, і я…

– Стривайте! – Вигукнула Оля і скривилася. – Я ще не все вам розповіла. Йому не можна мене кохати. У жодному разі не можна. І тому і ви маєте допомогти мені. Ви повинні відмовити його… Розумієте? – Ні… – пробурмотів здивовано Василь. – Чогось я не зрозумію, дівчино? Ви що, чимось серйозно хворієте? Що вас таку не можна любити. – Ну, чому одразу – хворію? – Оля зробила страждальне обличчя. – Не в цьому річ.

Коментарі Вимкнено до – Стривайте! – Вигукнула Оля і скривилася. – Я ще не все вам розповіла. Йому не можна мене кохати. У жодному разі не можна. І тому і ви маєте допомогти мені. Ви повинні відмовити його… Розумієте? – Ні… – пробурмотів здивовано Василь. – Чогось я не зрозумію, дівчино? Ви що, чимось серйозно хворієте? Що вас таку не можна любити. – Ну, чому одразу – хворію? – Оля зробила страждальне обличчя. – Не в цьому річ.

-Вітаю, ви мама Семена? – Жінка, що стояла перед дверима наче заклякла. – Здрастуйте, – насторожено відповіла гості Тетяна. –…

Коли світ навколо руйнується, єдина річ, яка тримає їх на плаву — це тепло одне одного в тісній клітці переповненого притулку.

Коментарі Вимкнено до Коли світ навколо руйнується, єдина річ, яка тримає їх на плаву — це тепло одне одного в тісній клітці переповненого притулку.

Сонце Дубаю колись здавалося ласкавим. Воно відбивалося у високих вікнах пентхауса, де на шовкових подушках спали вони. Майло, чорний лабрадор…

Він сказав: — Досить витрачати життя на дурниці. І за одну суботу зрізав у дворі все — півонії, чорнобривці, мальви, айстри. Коли я це побачила, в мені щось не просто заболіло. Щось обірвалося.

Коментарі Вимкнено до Він сказав: — Досить витрачати життя на дурниці. І за одну суботу зрізав у дворі все — півонії, чорнобривці, мальви, айстри. Коли я це побачила, в мені щось не просто заболіло. Щось обірвалося.

Коли я в суботу зранку приїхала на нашу дачу під Черкасами, повітря стояло густе, липке, ніби мед. Липень. Нерухомий жар….

— Сину, квартира ця не твоя, тож даруємо такий подарунок, щоб у разі чого ти просто закинув його на плече і пішов далі, — процідила сваха, застібаючи на шиї мого зятя масивний золотий ланцюг.

Коментарі Вимкнено до — Сину, квартира ця не твоя, тож даруємо такий подарунок, щоб у разі чого ти просто закинув його на плече і пішов далі, — процідила сваха, застібаючи на шиї мого зятя масивний золотий ланцюг.

— Сину, квартира ця не твоя, тож даруємо такий подарунок, щоб у разі чого ти просто закинув його на плече…

— Пані, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий чоловік. Чоловік, десь 50-ти років, у куртці та розтягнутих штанях, на плечі пошарпана сумка.

Коментарі Вимкнено до — Пані, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий чоловік. Чоловік, десь 50-ти років, у куртці та розтягнутих штанях, на плечі пошарпана сумка.

— Пані, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий чоловік. Чоловік, десь 50-ти років, у куртці та…

– Ага, зрозуміло! – Засміялася Марина істерично, дивлячись просто в очі свекрусі. – Значить, на вашу думку, кревність визначається кучерями? – Тоді цікаво, від кого у вашої дорогоцінної Оленки Вова такий рудий і блакитноокий? Адже у вас у роду, як ви самі кажете, всі «смагляві та кучеряві»!?

Коментарі Вимкнено до – Ага, зрозуміло! – Засміялася Марина істерично, дивлячись просто в очі свекрусі. – Значить, на вашу думку, кревність визначається кучерями? – Тоді цікаво, від кого у вашої дорогоцінної Оленки Вова такий рудий і блакитноокий? Адже у вас у роду, як ви самі кажете, всі «смагляві та кучеряві»!?

Вечір п’ятниці обіцяв бути тихим. Марина, закінчивши розкладку товару по полицях у своєму маленькому квітковому магазинчику, з насолодою роззулася, ввімкнула…

— Мамо, тих п’ятдесяти тисяч на все вистачило? — Жодних грошей я не бачила, Машенько.Ось тут я і зрозуміла, що все йде не туди…

Коментарі Вимкнено до — Мамо, тих п’ятдесяти тисяч на все вистачило? — Жодних грошей я не бачила, Машенько.Ось тут я і зрозуміла, що все йде не туди…

Стук коліс старенького потяга відміряв останні кілометри до рідного міста. Маша дивилася у вікно, де миготіли по-осінньому золоті березові гаї,…