– Кохала. І ненавиджу себе за це, – я жбурнула йому в обличчя його дурні модні сорочки. – Забирайся геть! І не смій повертатися! Цього разу я не плакала, коли зачиняла за ним двері. Усередині була тільки порожнеча. І дивне, зле полегшення – ніби прокинулася від довгого, кошмарного сну.
Щелепа колишнього чоловіка з гуркотом приземлилася десь у районі першого поверху, коли він побачив, як я паркую свій новенький джип біля магазину. – Це… це твоя машина? – його очі розкрилися. – Ні, Льошо, викрала дорогою, – усміхнулася я, спостерігаючи, як він переминається з ноги на ногу. У кожної Попелюшки одного разу з’являється принц. Тільки … Read more