Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
– Так йому й треба! – Відрізала мати. – Це називається справедливість! Як постелився, так і виспиться! Чому ви вирішили, що маєте право скасовувати цей закон?

– Так йому й треба! – Відрізала мати. – Це називається справедливість! Як постелився, так і виспиться! Чому ви вирішили, що маєте право скасовувати цей закон?

Viktor
31 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Так йому й треба! – Відрізала мати. – Це називається справедливість! Як постелився, так і виспиться! Чому ви вирішили, що маєте право скасовувати цей закон?

– Я їх ростила не для того, щоб вони тебе доглядали, – підійшла Лариса ближче. – Ти їм не все…

— Делікатесами? Марино Миколаївно, загляньте в морозилку. Там кістки для супу та прострочені продукти з кулінарії. Ваша сестра пакети з «Сільпо » приносить тільки для фотографій. Сфотографує на столі, у сімейну групу чоловікові надішле — мовляв, дивіться, як я про тата й доглядальницю піклуюся, — і назад у машину забирає. Каже, татові шкідливо, а мені й каші вистачить. — А ліки? Люда вчора привезла упаковку за три тисячі.

— Делікатесами? Марино Миколаївно, загляньте в морозилку. Там кістки для супу та прострочені продукти з кулінарії. Ваша сестра пакети з «Сільпо » приносить тільки для фотографій. Сфотографує на столі, у сімейну групу чоловікові надішле — мовляв, дивіться, як я про тата й доглядальницю піклуюся, — і назад у машину забирає. Каже, татові шкідливо, а мені й каші вистачить. — А ліки? Люда вчора привезла упаковку за три тисячі.

Viktor
31 Березня, 202631 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Делікатесами? Марино Миколаївно, загляньте в морозилку. Там кістки для супу та прострочені продукти з кулінарії. Ваша сестра пакети з «Сільпо » приносить тільки для фотографій. Сфотографує на столі, у сімейну групу чоловікові надішле — мовляв, дивіться, як я про тата й доглядальницю піклуюся, — і назад у машину забирає. Каже, татові шкідливо, а мені й каші вистачить. — А ліки? Люда вчора привезла упаковку за три тисячі.

Ключ у замку повертався важко, видаючи пронизливий металевий стогін, ніби за п’ятнадцять років метал остаточно зрісся з дверною коробкою. Я…

Це ж мої батьки, вони допоможуть, — заспокоювала себе тоді Соломія. — Мама вже на пенсії, тато працює позмінно. Буде легше

Це ж мої батьки, вони допоможуть, — заспокоювала себе тоді Соломія. — Мама вже на пенсії, тато працює позмінно. Буде легше

Viktor
31 Березня, 202631 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Це ж мої батьки, вони допоможуть, — заспокоювала себе тоді Соломія. — Мама вже на пенсії, тато працює позмінно. Буде легше

Соломії виповнилося тридцять, коли на світ з’явився маленький Матвій. Це була довгоочікувана, але складна дитина. Перші місяці життя сина злилися…

– А соус є? Гострий?..Свекруха 5 років їздила на шашлики з порожніми руками. Цього разу я накрила стіл, і вона ,«збілдла » побачивши, що на ньому…довелося піти тієї ж миті..

– А соус є? Гострий?..Свекруха 5 років їздила на шашлики з порожніми руками. Цього разу я накрила стіл, і вона ,«збілдла » побачивши, що на ньому…довелося піти тієї ж миті..

Viktor
31 Березня, 202631 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А соус є? Гострий?..Свекруха 5 років їздила на шашлики з порожніми руками. Цього разу я накрила стіл, і вона ,«збілдла » побачивши, що на ньому…довелося піти тієї ж миті..

– А соус є? Гостріший? Галина Петрівна стояла біля мангала й розглядала шампури так, ніби перед нею лежало щось абсолютно…

Що ж ти накоїв, Сину? Значить, машину купив, ти дружині своїй? — вицідила свекруха. — Їй купив. А мати твоя на старому Lanos їздить, де пороги вже наскрізь прогнили? Чи мати в тебе вже не людина? Чи я на тебе життя не поклала, поки батька твого рідного не стало? — Мамо, ну що ти таке кажеш? У тебе ж дядько Степан є, він за машиною доглядає, підшаманює її постійно, — почав виправдовуватися Микола, раптом відчувши себе маленьким хлопчиком, який розбив улюблену вазу. — Ми ж сім’я, ми з Оленою давно про це мріяли. — Сім’я? — Тамара Петрівна різко перевела крижаний погляд на невістку, яка саме зайшла в кімнату. — Оця «сім’я» тобі мізки так запудрила, що ти рідну матір перестав помічати? Я для тебе — додаток до квартири, чи як? Микола намагався щось пояснити, заспокоїти її, довести, що він любить матір не менше, ніж дружину. В результаті, аби хоч трохи загасити пожежу роздратування, йому довелося просто так «подарувати» матері значну суму грошей — ніби відкупитися за власний успіх

Що ж ти накоїв, Сину? Значить, машину купив, ти дружині своїй? — вицідила свекруха. — Їй купив. А мати твоя на старому Lanos їздить, де пороги вже наскрізь прогнили? Чи мати в тебе вже не людина? Чи я на тебе життя не поклала, поки батька твого рідного не стало? — Мамо, ну що ти таке кажеш? У тебе ж дядько Степан є, він за машиною доглядає, підшаманює її постійно, — почав виправдовуватися Микола, раптом відчувши себе маленьким хлопчиком, який розбив улюблену вазу. — Ми ж сім’я, ми з Оленою давно про це мріяли. — Сім’я? — Тамара Петрівна різко перевела крижаний погляд на невістку, яка саме зайшла в кімнату. — Оця «сім’я» тобі мізки так запудрила, що ти рідну матір перестав помічати? Я для тебе — додаток до квартири, чи як? Микола намагався щось пояснити, заспокоїти її, довести, що він любить матір не менше, ніж дружину. В результаті, аби хоч трохи загасити пожежу роздратування, йому довелося просто так «подарувати» матері значну суму грошей — ніби відкупитися за власний успіх

Viktor
31 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Що ж ти накоїв, Сину? Значить, машину купив, ти дружині своїй? — вицідила свекруха. — Їй купив. А мати твоя на старому Lanos їздить, де пороги вже наскрізь прогнили? Чи мати в тебе вже не людина? Чи я на тебе життя не поклала, поки батька твого рідного не стало? — Мамо, ну що ти таке кажеш? У тебе ж дядько Степан є, він за машиною доглядає, підшаманює її постійно, — почав виправдовуватися Микола, раптом відчувши себе маленьким хлопчиком, який розбив улюблену вазу. — Ми ж сім’я, ми з Оленою давно про це мріяли. — Сім’я? — Тамара Петрівна різко перевела крижаний погляд на невістку, яка саме зайшла в кімнату. — Оця «сім’я» тобі мізки так запудрила, що ти рідну матір перестав помічати? Я для тебе — додаток до квартири, чи як? Микола намагався щось пояснити, заспокоїти її, довести, що він любить матір не менше, ніж дружину. В результаті, аби хоч трохи загасити пожежу роздратування, йому довелося просто так «подарувати» матері значну суму грошей — ніби відкупитися за власний успіх

Успіх не завжди приходить з гуркотом барабанів чи спалахами феєрверків над головою. Для Миколи він завітав тихо, наче ранковий туман…

– Ганно, ти цього мужика не гони, дивись скільки він для тебе зробив! Відразу видно, що толковий мужик!

– Ганно, ти цього мужика не гони, дивись скільки він для тебе зробив! Відразу видно, що толковий мужик!

Viktor
31 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ганно, ти цього мужика не гони, дивись скільки він для тебе зробив! Відразу видно, що толковий мужик!

Анна лежала в ліжку вже кілька днів, не в силах піднятися. У неї нічого не боліло. Просто паморочилося в голові,…

До-о-о-ню! — цей крик розрізав ранкову тишу спального району, як іржавий ніж.

До-о-о-ню! — цей крик розрізав ранкову тишу спального району, як іржавий ніж.

Viktor
31 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до До-о-о-ню! — цей крик розрізав ранкову тишу спального району, як іржавий ніж.

— До-о-о-ню! — цей крик розрізав ранкову тишу спального району, як іржавий ніж. — Відчиняй, ми приїхали! Тату, ну чого…

Першою з дому зникла його обручка. — Де вона, Толю? — запитала Люба, холонучи від поганого передчуття. — Зачепився за станок, зламав, віддав у ремонт, — буркнув він, не дивлячись у вічі. Більше обручки вона не бачила. Як і ремонту, і грошей, і колишнього чоловіка

Першою з дому зникла його обручка. — Де вона, Толю? — запитала Люба, холонучи від поганого передчуття. — Зачепився за станок, зламав, віддав у ремонт, — буркнув він, не дивлячись у вічі. Більше обручки вона не бачила. Як і ремонту, і грошей, і колишнього чоловіка

Viktor
31 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Першою з дому зникла його обручка. — Де вона, Толю? — запитала Люба, холонучи від поганого передчуття. — Зачепився за станок, зламав, віддав у ремонт, — буркнув він, не дивлячись у вічі. Більше обручки вона не бачила. Як і ремонту, і грошей, і колишнього чоловіка

Колись Анатолій був гордістю вулиці. Високий, плечистий, із відкритим поглядом сірих очей. Коли привіз Любу з пологового будинку вперше, він…

Наступне знайомство багатства не принесло, довелося ще й працювати, натомість дах над головою був. Чоловік влаштував її своєю секретаркою, терпів її на роботі, а здатна вона була лише на подачу кави. Начебто все нормально стало. Ганні вже за п’ятдесят, а точніше, п’ятдесят чотири, п’ятий чоловік не жене, живий. Про сина чоловік знає, розповіла.

Наступне знайомство багатства не принесло, довелося ще й працювати, натомість дах над головою був. Чоловік влаштував її своєю секретаркою, терпів її на роботі, а здатна вона була лише на подачу кави. Начебто все нормально стало. Ганні вже за п’ятдесят, а точніше, п’ятдесят чотири, п’ятий чоловік не жене, живий. Про сина чоловік знає, розповіла.

Viktor
31 Березня, 202631 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Наступне знайомство багатства не принесло, довелося ще й працювати, натомість дах над головою був. Чоловік влаштував її своєю секретаркою, терпів її на роботі, а здатна вона була лише на подачу кави. Начебто все нормально стало. Ганні вже за п’ятдесят, а точніше, п’ятдесят чотири, п’ятий чоловік не жене, живий. Про сина чоловік знає, розповіла.

Олексій свою матір спочатку бачив приблизно раз на п’ять років, а потім ще рідше. Саме у п’ять років вона здала…

Я порахувала, що за 10 років ми жодного разу не були на Великдень у моїх батьків, бо Павло завжди вибирав іншу адресу. — Я купив м’яса на 2400 гривень спеціально для мами, тож не змушуй нас чекати! — наказав він, завантажуючи важкі пакунки. Я подивилася на ці пакунки й вперше відчула не образу, а крижану рішучість нарешті змінити цей сценарій

Я порахувала, що за 10 років ми жодного разу не були на Великдень у моїх батьків, бо Павло завжди вибирав іншу адресу. — Я купив м’яса на 2400 гривень спеціально для мами, тож не змушуй нас чекати! — наказав він, завантажуючи важкі пакунки. Я подивилася на ці пакунки й вперше відчула не образу, а крижану рішучість нарешті змінити цей сценарій

Viktor
31 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я порахувала, що за 10 років ми жодного разу не були на Великдень у моїх батьків, бо Павло завжди вибирав іншу адресу. — Я купив м’яса на 2400 гривень спеціально для мами, тож не змушуй нас чекати! — наказав він, завантажуючи важкі пакунки. Я подивилася на ці пакунки й вперше відчула не образу, а крижану рішучість нарешті змінити цей сценарій

Я порахувала, що за 10 років ми жодного разу не були на Великдень у моїх батьків, бо Павло завжди вибирав…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes