І ось тепер Ліля складала свої речі в цю сумку, але не для того, щоб вирушити до моря, а для того, щоб їхати в місто на огляд… А що коли?.. Від цих думок Івану стало не по собі. Вечеряти того вечора він так і не став, а вночі довго не міг заснути. Він лежав поруч із дружиною і чув, як вона тихенько схлипує.

Ось вже котрий день Іван не знаходив собі місця. Він дуже переживав за свою дружину Лілію, яка проходила обстеження у місті. Іван же залишився вдома в їхньому рідному селі і з тривогою та надією чекав новин від дружини. Лілія ніколи не скаржилася на щось, і ​​Іван звик вважати, що вона не має жодних проблем. Вони … Read more

Машина у нього теж хороша, в салоні завжди охайно, приємна музика. Навіть кілька разів підвозив Ксенію додому, але не чіплявся і ні на що не натякав. Він теж знав, що Ксенія нерівно дихає в бік Романа. Нарешті всі зібралися в ресторані. Враження були дивовижні. Жінки дивилися одна на одну, хтось радів, хтось заздрив. — Ксюша, ну ти красуня, Роман побачить і відразу очманіє, — сказала їй Ельвіра.

Офіс гудів, всі готувалися до корпоративу на честь ювілею компанії. Директор на загальних зборах вже оголосив: — Через тиждень у нас корпоратив у ресторані навпроти, там чудова кухня. Тож готуйтеся, погуляємо на славу. Присутні мають бути всі. — Урааа, нарешті «розслабон», повеселимося, давно не гуляли всім колективом, — зрадів Марк, найкрасивіший молодий чоловік, і всі … Read more

— Ріж на салат дрібніше, — сказала Галина Іванівна й одразу осіклася. — Ой, пробач, доню. Я знову за своє… — Ні, — усміхнулася Оксана. — Ви праві. Костик справді любить дрібну нарізку. Покажіть, як ви це робите. Свекруха показала

Тридцятого грудня, за пів години до одинадцятої ранку, у дверях роздався стукіт. Оксана витерла руки об фартух і пішла відчиняти, уже серцем відчуваючи, кого побачить на порозі. Передчуття не обмануло. — Здрастуй, Оксано. А Костик удома? Галина Іванівна стояла на порозі у своєму незмінному пальті з норковим коміром, при повному параді: сірі очі підведені, губи … Read more

Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана – дорогі, на високих підборах. Для чого вона тут? Оля не пам’ятала, щоб Іван попереджав її про візит сестри

Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана – дорогі, на високих підборах. Для чого вона тут? Оля не пам’ятала, щоб Іван попереджав її про візит сестри – Оля, твій знову у відрядженні? – наздогнав Ольгу її … Read more

Ой, Юлю, якщо тобі гроші нема куди подіти – краще б братові допомогла! З глузду з’їхати! Шість тисяч сімсот на корм! – заголосила мати

– Ой, Юлю, якщо тобі гроші нема куди подіти – краще б братові допомогла! З глузду з’їхати! Шість тисяч сімсот на корм! – заголосила мати. Юля поставила келих на стіл, нервово підібгавши губи. Родичі тиснули на неї так, що жінці вже нічого не хотілося. Ні святкувати день народження, ні спілкуватися з ними. – Олю, ну … Read more

– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри? Я стояла біля панорамного вікна свого офісу на сімнадцятому поверсі. Місто лежало внизу, як на долоні, сяючи вогнями.

– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри? Я стояла біля панорамного вікна свого офісу на сімнадцятому поверсі. Місто лежало внизу, … Read more

— Ігорю, ти ж мені обіцяв, що твої батьки більше не з’являться у нас вдома після тої сварки! Чому це вони знову до нас їдуть?

— Ігорю, ти ж мені обіцяв, що твої батьки більше не з’являться у нас вдома після тої сварки! Чому це вони знову до нас їдуть? — До речі, я ж тобі не сказав. Мої наступного тижня приїжджають. На тиждень десь. Слова впали в кухонний простір, як важкі, брудні камені в чистий струмок. Ірина завмерла, її … Read more

– Щовесни ми з Дімою тут гаруємо, – сказала я свекрусі. – Щоб потім улітку приїхати та відпочити. А ви хотіли просто ключі – і все готове … Так не буває …

– Щовесни ми з Дімою тут гаруємо, – сказала я свекрусі. – Щоб потім улітку приїхати та відпочити. А ви хотіли просто ключі – і все готове … Так не буває … – Твоя мати хоче дачу? То хай сама все робить, а не на готове приїжджає! – розлютилася я. – Ти не розумієш, мама, … Read more

– Якщо не повернешся – я з тобою розлучуся, – сказав чоловік, але мені було байдуже

Колись я була звичайною жінкою з маленького села, з чоловіком і сином-школярем. Грошей вічно бракувало, а Сергій мріяв вступити до університету: – Мамо, я хочу вчитись у місті, вибитися в люди. Я рахувала кожну копійку й розуміла: з наших зарплат це нереально. Тоді й зважилась на заробітки. Чоловік був категорично проти. – Ти що, хочеш … Read more

– Ігоре, ти вдома, – вигукнула Ліля з коридору. – Підійди будь-ласка. Чоловік підійшов і, побачивши усміхнену Лілю, дуже здивувався. – Дістань на балконі, велику сумку, – попросила вона. Чоловік швидко приніс сумку, і передав її дружині. Ліля почала поспіхом збирати речі. – А ти кудись їдеш? – запитав Ігор. – Так, дорогий, – засміялася вона, – Їду. Назовсім їду! Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Все, – сказала про себе Ліля, – я так більше не можу!  Наче прочитавши за її виразом обличчя безвихідь, її подруга Олена, що стояла поряд у вагоні метро, запитала: – Все добре?  Ліля опустила голову і ледь помітно кивнула головою. Поїзд прибув на потрібну станцію, дівчата попрощалися і Ліля попрямувала додому.  – За продуктами … Read more