Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
– Ти звільнишся! Зрозуміла? У понеділок напишеш заяву і доглядатимеш мою матір! Усе! Питання закрите! – Гаркнув чоловік

– Ти звільнишся! Зрозуміла? У понеділок напишеш заяву і доглядатимеш мою матір! Усе! Питання закрите! – Гаркнув чоловік

Viktor
1 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти звільнишся! Зрозуміла? У понеділок напишеш заяву і доглядатимеш мою матір! Усе! Питання закрите! – Гаркнув чоловік

– Ти звільнишся! Зрозуміла? У понеділок напишеш заяву і доглядатимеш мою матір! Усе! Питання закрите! – Гаркнув чоловік За спиною…

– Алло… Васю– Це не Вася. Це Олена… – Олена? А ви хто?…– Шановна, це ви хто? Я дівчина Василя. Ви щось хотіли?… Чоловіка нема, він на роботі затримується… .Мені так у голові запаморочилося, помітила червоні капельки на підлозі. Живіт сильно тягнуло, я аж корчилася… Відчувала, що малюк от-от народиться.

– Алло… Васю– Це не Вася. Це Олена… – Олена? А ви хто?…– Шановна, це ви хто? Я дівчина Василя. Ви щось хотіли?… Чоловіка нема, він на роботі затримується… .Мені так у голові запаморочилося, помітила червоні капельки на підлозі. Живіт сильно тягнуло, я аж корчилася… Відчувала, що малюк от-от народиться.

Viktor
1 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Алло… Васю– Це не Вася. Це Олена… – Олена? А ви хто?…– Шановна, це ви хто? Я дівчина Василя. Ви щось хотіли?… Чоловіка нема, він на роботі затримується… .Мені так у голові запаморочилося, помітила червоні капельки на підлозі. Живіт сильно тягнуло, я аж корчилася… Відчувала, що малюк от-от народиться.

Мій чоловік Василь вже 5 років поспіль їздить на заробітки. То в Німеччині на фурі працював, то в Польщі ремонти…

От якось друг порадив мені зареєструватись в інтернеті на сайті знайомств. Та краще б я цього не робив…

От якось друг порадив мені зареєструватись в інтернеті на сайті знайомств. Та краще б я цього не робив…

Viktor
1 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до От якось друг порадив мені зареєструватись в інтернеті на сайті знайомств. Та краще б я цього не робив…

Мені 50 і я досі самотній. Якось познайомився з жінкою в інтернеті, та тільки знав би я, яким соромом це…

І ось тепер Ліля складала свої речі в цю сумку, але не для того, щоб вирушити до моря, а для того, щоб їхати в місто на огляд… А що коли?.. Від цих думок Івану стало не по собі. Вечеряти того вечора він так і не став, а вночі довго не міг заснути. Він лежав поруч із дружиною і чув, як вона тихенько схлипує.

І ось тепер Ліля складала свої речі в цю сумку, але не для того, щоб вирушити до моря, а для того, щоб їхати в місто на огляд… А що коли?.. Від цих думок Івану стало не по собі. Вечеряти того вечора він так і не став, а вночі довго не міг заснути. Він лежав поруч із дружиною і чув, як вона тихенько схлипує.

Viktor
1 Січня, 20261 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до І ось тепер Ліля складала свої речі в цю сумку, але не для того, щоб вирушити до моря, а для того, щоб їхати в місто на огляд… А що коли?.. Від цих думок Івану стало не по собі. Вечеряти того вечора він так і не став, а вночі довго не міг заснути. Він лежав поруч із дружиною і чув, як вона тихенько схлипує.

Ось вже котрий день Іван не знаходив собі місця. Він дуже переживав за свою дружину Лілію, яка проходила обстеження у…

Машина у нього теж хороша, в салоні завжди охайно, приємна музика. Навіть кілька разів підвозив Ксенію додому, але не чіплявся і ні на що не натякав. Він теж знав, що Ксенія нерівно дихає в бік Романа. Нарешті всі зібралися в ресторані. Враження були дивовижні. Жінки дивилися одна на одну, хтось радів, хтось заздрив. — Ксюша, ну ти красуня, Роман побачить і відразу очманіє, — сказала їй Ельвіра.

Машина у нього теж хороша, в салоні завжди охайно, приємна музика. Навіть кілька разів підвозив Ксенію додому, але не чіплявся і ні на що не натякав. Він теж знав, що Ксенія нерівно дихає в бік Романа. Нарешті всі зібралися в ресторані. Враження були дивовижні. Жінки дивилися одна на одну, хтось радів, хтось заздрив. — Ксюша, ну ти красуня, Роман побачить і відразу очманіє, — сказала їй Ельвіра.

Viktor
1 Січня, 20261 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Машина у нього теж хороша, в салоні завжди охайно, приємна музика. Навіть кілька разів підвозив Ксенію додому, але не чіплявся і ні на що не натякав. Він теж знав, що Ксенія нерівно дихає в бік Романа. Нарешті всі зібралися в ресторані. Враження були дивовижні. Жінки дивилися одна на одну, хтось радів, хтось заздрив. — Ксюша, ну ти красуня, Роман побачить і відразу очманіє, — сказала їй Ельвіра.

Офіс гудів, всі готувалися до корпоративу на честь ювілею компанії. Директор на загальних зборах вже оголосив: — Через тиждень у…

— Ріж на салат дрібніше, — сказала Галина Іванівна й одразу осіклася. — Ой, пробач, доню. Я знову за своє… — Ні, — усміхнулася Оксана. — Ви праві. Костик справді любить дрібну нарізку. Покажіть, як ви це робите. Свекруха показала

— Ріж на салат дрібніше, — сказала Галина Іванівна й одразу осіклася. — Ой, пробач, доню. Я знову за своє… — Ні, — усміхнулася Оксана. — Ви праві. Костик справді любить дрібну нарізку. Покажіть, як ви це робите. Свекруха показала

Viktor
1 Січня, 20261 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ріж на салат дрібніше, — сказала Галина Іванівна й одразу осіклася. — Ой, пробач, доню. Я знову за своє… — Ні, — усміхнулася Оксана. — Ви праві. Костик справді любить дрібну нарізку. Покажіть, як ви це робите. Свекруха показала

Тридцятого грудня, за пів години до одинадцятої ранку, у дверях роздався стукіт. Оксана витерла руки об фартух і пішла відчиняти,…

Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана – дорогі, на високих підборах. Для чого вона тут? Оля не пам’ятала, щоб Іван попереджав її про візит сестри

Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана – дорогі, на високих підборах. Для чого вона тут? Оля не пам’ятала, щоб Іван попереджав її про візит сестри

Viktor
1 Січня, 20261 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана – дорогі, на високих підборах. Для чого вона тут? Оля не пам’ятала, щоб Іван попереджав її про візит сестри

Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу…

Ой, Юлю, якщо тобі гроші нема куди подіти – краще б братові допомогла! З глузду з’їхати! Шість тисяч сімсот на корм! – заголосила мати

Ой, Юлю, якщо тобі гроші нема куди подіти – краще б братові допомогла! З глузду з’їхати! Шість тисяч сімсот на корм! – заголосила мати

Viktor
1 Січня, 20261 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ой, Юлю, якщо тобі гроші нема куди подіти – краще б братові допомогла! З глузду з’їхати! Шість тисяч сімсот на корм! – заголосила мати

– Ой, Юлю, якщо тобі гроші нема куди подіти – краще б братові допомогла! З глузду з’їхати! Шість тисяч сімсот…

– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри? Я стояла біля панорамного вікна свого офісу на сімнадцятому поверсі. Місто лежало внизу, як на долоні, сяючи вогнями.

– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри? Я стояла біля панорамного вікна свого офісу на сімнадцятому поверсі. Місто лежало внизу, як на долоні, сяючи вогнями.

Viktor
1 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри? Я стояла біля панорамного вікна свого офісу на сімнадцятому поверсі. Місто лежало внизу, як на долоні, сяючи вогнями.

– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах…

— Ігорю, ти ж мені обіцяв, що твої батьки більше не з’являться у нас вдома після тої сварки! Чому це вони знову до нас їдуть?

— Ігорю, ти ж мені обіцяв, що твої батьки більше не з’являться у нас вдома після тої сварки! Чому це вони знову до нас їдуть?

Viktor
1 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ігорю, ти ж мені обіцяв, що твої батьки більше не з’являться у нас вдома після тої сварки! Чому це вони знову до нас їдуть?

— Ігорю, ти ж мені обіцяв, що твої батьки більше не з’являться у нас вдома після тої сварки! Чому це…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes